Рішення № 34085728, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/1964/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Кучерявої О.О.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості у розмірі 95 401, 70 гривень

та за зустрічною позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя», м. Донецьк

до відповідача: виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів у розмірі 65244, 33 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Сльота Д.В.

Від відповідача: Ільїна В.В.

Від третьої особи: Сльота Д.В.

У судовому засіданні 19.06.2013р. оголошувалась перерва до 19.06.2013р.

У судовому засіданні 09.07.2013р. оголошувалась перерва до 16.07.2013р.

У судовому засіданні 16.07.2013р. оголошувалась перерва до 30.07.2013р.

У судовому засіданні 12.08.2013р. оголошувалась перерва до 11.09.2013р.

У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошувалась перерва до 10.10.2013р.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя» про стягнення заборгованості у розмірі 95401,70 гривень.

Ухвалою суду від 20.03.2013р. суд залучив до участі у справу у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство «Запорізьке міське інвестиційне агентство».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №010210/90 від 01.02.2010р., внаслідок чого утворилася заборгованість у стягуваному розмірі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував та зазначив, що за час дії спірного договору у нього відсутня заборгованість, та навіть навпаки існує переплата у розмірі 65244,33 гривень.

24.04.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя» звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення грошових коштів у розмірі 124680,00 гривень. Ухвалою суду від 24.04.2013р. судом було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду разом з первісним позовом у справі №905/1964/13. Заявою від 21.05.2013 року позивачем за зустрічною позовною заявою вказано на помилкове визначення стягуваної суми у розмірі 124680,00 гривень та зазначив, що фактичний розмір суми позовних вимог за зустрічним позовом складає 65244,33 гривень, що узгоджується зі змістом зустрічного позову, отже в подальшому розгляд справи здійснювався виходячи із стягуваної суми за зустрічним позовом у розмірі 65244,33 гривень.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що за час дії договору від 01.02.2010 року у нього відсутня заборгованість із внесення плати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій, а навіть навпаки існує переплата у розмірі 65244,33 гривень, на підставі чого в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України просить суд стягнути її на його користь.

Третьою особою в перебігу розгляду справи надавалися пояснення з приводу обставин, що виникали під час розгляду справи, а саме зазначала про підставність звернення позивача до суду та неодноразово наголошувала на тому, що відповідач мав сплачувати 25% плати, розмір якої встановлено договором від 01.02.2010 року, починаючи з 09.12.2009 року, тобто з дати встановлення відповідачу пріоритету на право користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій, та починаючи з 10.03.2010 року, тобто з 4-го місяця дії пріоритету, у зв'язку з продовженням терміну його дії ще на три місяці, мав сплачувати 100% плати, визначеної умовами договору від 01.02.2010 року. Також вказувала, що зустрічний позов не мав бути прийнятим до розгляду з первісним, оскільки був поданий після початку розгляду справи по суті, просив суд задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного відмовити з тих же підстав. Також в поясненнях посилалася на постанову Донецького апеляційного господарського суду по справі №6/160пд, як таку, що встановила факти, які в силу положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не повинні доводитися в межах розглядуваної справи, зокрема щодо укладання договорів, проведення на виконання договору від 01.02.2010 року платежів починаючи з грудня 2009 року, щодо встановлення та продовження на підставі довідок дії пріоритетів, застосування до правовідносин положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України від 29.12.2003 року № 2067, та т.і. Зазначав про доцільність подання складом суду заяви про самовідвід у зв'язку з порушенням таємниці нарадчої кімнати під час вирішення заяви третьої особи про відвід колегії суддів.

Також третьою особою було надане клопотання щодо здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено та в подальшому розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідачем за зустрічною позовною заявою надані відзив та пояснення, відповідно до яких проти зустрічного позову заперечує та зазначає, що такий позов не підлягає розгляду, оскільки він поданий після початку розгляду справи по суті, та вважає, що мотивація позивача за зустрічним позовом про обов'язок сплачувати 25% від плати, вказаної у п.2.1. договору з 01.02.2010 року, а не з 09.12.2009 року є такою, що спростовується нормативно-правовими актами та самим договором, оскільки в зв'язку з отриманням ним пріоритету та його продовженням, розмір плати з 10.03.2010 року вже складає 100% від вказаної у п.2.1. договору плати, а тому позивач за первісним позовом повинен був сплачувати кошти до бюджету м. Запоріжжя в розмірі 100% плати, а не 25%, як він рахує, від вказаної у п.2.1. договору плати, а тому не має підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 65244,33 гривень, та підстав вважати ці грошові кошти отриманими безпідставно також не має. Додатково зазначив, що вказаний позивачем за зустрічним позовом борг не підтверджений бухгалтерськими, податковими документами та не відповідає фактичним обставинам. Додатково зазначав, що рішення виконкому № 41 від 01.02.2010 року набрало сили із дня його прийняття та не потребувало офіційного оприлюднення відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки це рішення стосується визначеного кола осіб, а обов'язковість його оприлюднення була введена законодавчо вже після прийняття зазначеного рішення. Вказував на те, що виконком був повноважний приймати рішення щодо визначення порядку плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламного засобу, є належним позивачем у розглядуваній справі, оскільки виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником коштів, тобто має право звертатися до суду з позовами про стягнення грошових коштів на користь бюджету.

Позивачем за зустрічним позовом були надані пояснення, відповідно до яких зазначив, що подав позов 24.04.2013р. до початку розгляду справи по суті, додатково вказував на те, що рішення виконкому № 41 від 01.02.2010 року не набрало чинності, оскільки не було офіційно оприлюднене та відповідно до яких наполягав на задоволенні зустрічного позову, та надавав пояснення стосовно порядку нарахування плати.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 19.06.2013р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.

19.06.2013 року третьою особою було подано заяву про відвід головуючого судді Колесника Р.М. та заяву про відвід колегії суддів, які розглянуто судом та ухвалами суду від 19.06.2013р. у їх задоволенні відмовлено.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. було змінено склад суду, а саме суддю Харакоза К.С. замінено на суддю Кучеряву О.О..

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін та третю особу було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №41 від 01.02.2010р. «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності в м.Запоріжжя» встановлений розмір місячної плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у розмірі 467,21 гривень конструкцій 3х6м (п.1.2.), та встановлено, що при встановленні спеціальних конструкцій по пр. Леніна розмір щомісячної плати коригується на коефіцієнт 1,5.

01.02.2010 року комунальним підприємством «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (далі -сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя» (далі -сторона 2), відповідач по справі, був укладений договір №010210/90, згідно п.1.1. якого сторона 2 отримавши пріоритет/дозвіл на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, приймає у тимчасове платне користування місця, які знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій сторони 2, на які отримано пріоритет/дозвіл. Адреси розміщення, тип та кількість площин визначаються в додатках, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору.

За приписами п.1.2. договору, термін користування місцями під розміщення конструкцій сторони 2 встановлюється відповідно до терміну дії наданого пріоритету/дозволу на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Пунктом 2.1. договору визначений розмір місячної плати за користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які знаходяться у комунальній власності, згідно рішення виконкому Запорізької міської ради №41 від 01.02.2010р. та складається виходячи з загальної кількості площин по всім додаткам до даного договору. Згідно додатку № 1 до договору загальна щомісячна сума оплати за користування місцями відповідача складає 133155,80 гривень.

Згідно п.2.2. договору до моменту прийняття рішення виконкому Запорізької міської ради, але у термін не більш ніж 3 місяці, плата за користування місцями становить 25% від вказаного в п.2.1. розміру плати. Якщо пріоритет буде продовжений на термін більше ніж 3 місяці, розмір плати з 4-го місяця складає 100% від вказаної у п.2.1. розміру плати.

Строк дії договору починає свій перебіг з 01.02.2010р. та діє відповідно терміну дії пріоритетів/дозволів по кожній конструкції (п.5.1. договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2010р. по справі №6/160пд укладено угоду про внесення змін до договору №010210/90 від 01.02.2010р. наступного змісту: «п.2.6. У випадку не погодження Головним управлінням архітектури та містобудування Запорізької міської ради, або власником місця розташування спеціальних конструкцій, нарахування оплати за місця, з дня відмови погодження (неузгодження) призупиняється», «п.5.4. Строк дії Договору продовжується на період оскарження відмови погодження (неузгодження) Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, а положення п.5.1, п.5.2, п.5.3 Договору та інші умови щодо розірвання і припинення дії Договору на період оскарження не діють». Всі інші умови Договору №010210/90 від 01 лютого 2010р., не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції. Угода з моменту набрання нею чинності є невід'ємною частиною Договору №010210/90 від 01.02.2010 року і розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли з 27.04.2010р. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. рішення по справі №6/160пд залишено без змін.

Згідно довідки управління комунального господарства Запорізької міської ради від 09.12.2009 року робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжі відповідачу встановлено 82 пріоритети на заявлені місця розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами терміном на 3 місяці. Довідкою від 09.03.2010 року робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжі продовжено з 09.03.2010 року 82 пріоритети на заявлені місця розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами терміном на 3 місяці.

Позивач за первісним позовом посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №010210/90 від 01.02.2010р., та вважає, що відповідачу 09.12.2009 року було встановлено пріоритет на місця для розміщення спеціальних конструкцій та саме з цього моменту відповідач мав сплачувати по 25% від розміру місячної плати за користування місцями впродовж 3-х місяців та починаючи з четвертого місяця, тобто з 10.03.2010 року у зв'язку з продовженням дії пріоритету з 09.03.2010 року мав сплачувати 100% розміру плати, визначеної п. 2.1. договору від 01.02.2010 року.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що за час дії спірного договору у нього відсутня заборгованість, а навіть навпаки існує переплата у розмірі 65244,33 гривень, на підставі чого в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України просить суд стягнути зазначену суму на його користь, як безпідставно отримані позивачем за первісним позовом грошові кошти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом та зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин, що склався між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про рекламу», Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» інших нормативних актів, та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України.

Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, (надалі Правила), що регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, встановлено, що:

для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) п. 5 Правил;

до повноважень робочого органу належать: прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету п. 6 Правил;

керівник робочого органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету. У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники дозволу за формою згідно з додатком 3 та визначає заінтересовані органи (особи), з якими необхідно їх погодити - п. 10 Правил;

пріоритет заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття керівником робочого органу відповідного рішення. Строк встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу може бути продовжений керівником робочого органу не більш як на три місяці у разі: продовження строку оформлення дозволу у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації; письмового звернення заявника щодо продовження строку оформлення дозволу - п. 11 Правил;

дата і номер рішення керівника робочого органу про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету заноситься в журнал реєстрації - п. 12 Правил;

у разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем,

протягом строку, передбаченого абзацами першим - третім пункту 11 цих Правил, щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування,

у разі продовження строку оформлення дозволу відповідно до абзацу четвертого пункту 11 цих Правил, щомісячна плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, справляється в розмірі 100 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування - абз.2-4 п. 13 Правил;

плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування п. 32 Правил.

З наведеного вбачається, що з приводу встановлення та продовження пріоритету робочий орган приймає відповідне рішення, дата і номер якого заноситься в журнал реєстрації, та саме дата такого рішення визначає початок перебігу строку дії пріоритету (п. 11 Правил).

Наведене підтверджується і рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про затвердження Порядку розміщення, експлуатації та демонтажу рекламних засобів в місті Запоріжжі» №149 від 22.04.2004р., а саме п. 6.7. рішення, відповідно до якого пріоритет заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття керівником робочого органу відповідного рішення.

Впродовж розгляду справи позивач рішення робочого органу про встановлення пріоритету та про продовження пріоритету, як це передбачено абз. 1 п. 11 Правил, не надав, як і не надав доказів прийняття таких рішень, що унеможливлює встановлення судом дати, з якої починає свій перебіг тримісячний строк дії пріоритету та початок строку дії пріоритету після його продовження.

Наявні в матеріалах справи довідки видані третьою особою від 09.12.2009 року та від 09.03.2010 року про встановлення та продовження пріоритету відомостей з приводу дати прийняття робочим органом рішення про встановлення та/чи продовження пріоритету не містять, а вважати зазначені довідки документальним оформленням прийнятого рішення судом підстав не вбачається через те, що довідка є похідним документом, що засвідчує певні обставини, в тому числі щодо прийняття певного рішення. Водночас, документальним оформленням рішення робочого органу про встановлення та продовження пріоритетів довідка бути не може.

Невизначеність первісної дати встановлення пріоритету позбавляє підставності доводи позивача щодо виникнення у відповідача за первісним позовом обов'язку із внесення плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами починаючи з 09.12.2009 року у розмірі 25% та з 10.03.2010 року у розмірі 100% від розміру плати, визначеної п. 2.1. договору від 01.02.2010 року, що зумовлює висновок суду про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог саме у стягуваному розмірі.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № 010210/90 від 01.02.2010 року, укладений сторонами, є належною правовою підставою для виникнення правовідносин, обумовлених його змістом. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду саме з підстав невиконання відповідачем зобов'язань, визначених цим договором, що встановлює для суду обов'язок розгляду справи в контексті визначених позивачем підстав позову. Тобто у межах розглядуваної справи встановленню та перевірці підлягають доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем умов договору від 01.02.2010 року, наслідком чого стало виникнення заборгованості у розмірі 95401,70 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем за первісним позовом положень договору від 01.02.2010 року, яке, на його думку, полягає у проведенні оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій у розмірі, що є меншим від того, що мав бути сплачений.

При цьому позивач посилається на той факт, що обов'язок відповідача, визначений в п. 2.2. договору щодо внесення 25% від вказаного в п. 2.1. розміру плати протягом 3-х місяців, мав виконуватися не з моменту укладення договору - від 01.02.2010 року, а з моменту встановлення пріоритету, тобто з 09.12.2009 року. При цьому договором не визначено домовленості сторін щодо розповсюдження його дії на правовідносини, що виникли до дати його укладення, та, крім того, в період до 01.02.2010 року правовою підставою для проведення оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій був договір від 09.12.2009 року, укладений відповідачем із КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (третя особа по справі).

З наявного в матеріалах справи розрахунку стягуваної суми від 10.04.2013 року вбачається, що позивачем за 8 днів березня розмір плати розраховується від суми місячного платежу, що становив 33288,95 гривень (25 % від загальної суми 133155,80 гривень), за решту днів березня та за квітень від суми загального місячного платежу - 133155,80 гривень, коли як періодом, за який має проводитися оплата, за умовами договору є місяць, а оплата має проводитися до п'ятого числа місяця наступного за звітним, що є свідченням неузгодженості здійсненого позивачем розрахунку стягуваної суми із положеннями договору від 01.02.2010 року.

При цьому, як вбачається з розрахунку, позивачем враховано платежі, проведені відповідачем відповідно до договору від 01.02.2010 року в сумі 127383,7 гривень, в той час, як в матеріалах справи містяться копії платіжних документів щодо перерахування на користь позивача відповідно до договору від 01.02.2010 року 147383,70 гривень, а з наданого представником позивача листа департаменту фінансової та бюджетної політики від 19.04.2013 року вбачається надходження від відповідача грошових коштів у розмірі 160672,65 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено підставності позовних вимог саме у заявленому розмірі - 95401,70 гривень, оскільки розрахунок стягуваної суми, що міститься в матеріалах справи, не ґрунтується на матеріалах справи та в певній частині їм суперечить, а здійснити власний розрахунок стягуваної суми суд позбавлений можливості через обставини, що встановлені судом, зокрема, щодо невизначеності дати початку строку дії пріоритету та неузгодженості в сумах проведених відповідачем платежів.

Посилання третьої особи в поясненнях на те, що обов'язок проведення оплати відповідачем за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій, продовження дії пріоритетів, здійснення відповідачем платежів з грудня 2009 року та т.і. встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року по справі № 6/160пд, що розглядалася між тими ж сторонами судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дослідивши зміст постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року судом не вбачається встановлення в межах цієї справи фактів, що мають преюдиціальне значення для розглядуваної справи, оскільки факти укладання договорів, проведення по ним платежів, продовження дії пріоритету, застосування до правовідносин положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України № 2067 від 29.12.2003 року, не є преюдиціальними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Фактами, що мали б преюдиціальне значення для розглядуваної справи, можна було б вважати встановлення судом дати прийняття робочим органом рішення про встановлення та продовження дії пріоритетів. Натомість, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року по справі № 6/160пд таких фактів не містить.

Водночас, цим судовим рішенням встановлено факт проведення відповідачем оплати за користування місцями згідно договору від 01.02.2010 року за травень 2010 року у розмірі 213724,86 гривень, коли як у межах розглядуваної справи зазначені платежі позивачем взагалі не враховано, що також свідчить на користь висновків суду про недоведеність позивачем стягуваної суми.

Отже, доводи позивача про порушення чи неналежне виконання відповідачем умов договору від 01.02.2010 року свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшли, а тому позовні вимоги у заявленому до стягнення розмірі, відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є такими, що не доведені, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні первісного позову.

З огляду на недоведеність не підлягає задоволенню і зустрічний позов.

Як вбачається відповідач за первісним позовом звернувся у межах розглядуваної справи із зустрічним позовом до позивача, в якому просить стягнути з останнього безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 65244,33 гривень, які ним було переплачено у межах договору від 01.02.2010 року через невірне визначення періоду та суми нарахувань, що мали сплачуватися ним за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки зокрема виникають з договорів та інших правочинів, крім того, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони, та відсутність правової підстави для придбання. Відсутність правової підстави для придбання означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що розмір стягуваної ним суми складається із різниці між тим, що він мав сплатити за умовами договору від 01.02.2010 року із фактично сплаченою сумою.

Так, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що з 01.02.2010 року до 27.04.2010 року (дата припинення нарахування плати за користування місцями) мав сплачувати по 25% від щомісячної плати, визначеної відповідно до п. 2.1. договору, що становить 133155,8 гривень, отже в перебігу строку дії договору мав сплатити 95428,32 гривень, коли як фактично сплатив на користь позивача за первісним позовом 160672,65 гривень.

Судом вже встановлено, що обов'язок відповідача за первісним позовом щодо оплати ґрунтується як на умовах договору від 01.02.2010 року так і положеннях Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України № 2067 від 29.12.2003 року, отже обов'язок щодо внесення плати за користування місцями виникає з моменту прийняття рішення робочим органом про встановлення пріоритету, з якого плата має здійснюватися у розмірі 25% плати, визначеної договором, та з моменту прийняття робочим органом рішення про продовження дії пріоритету плата має здійснюватися у розмірі 100% від розміру плати, визначної договором.

Але з огляду на те, що за матеріалами справи достеменно встановити дату прийняття робочим органом рішення про встановлення та продовження дії пріоритетів на право користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами не вбачається можливим, не є можливим і встановлення початку перебігу тримісячного строку, протягом якого відповідач мав сплачувати 25% плати, встановленої додатком № 1 до договору від 01.02.2010 року (133155,80 гривень), та, відповідно, вбачається неможливим за матеріалами справи встановити початок перебігу строку, з якого плата за користування місцями мала здійснюватися у 100%-му розмірі, що зумовлює висновки суду про недоведеність зустрічних позовних вимог належними та допустимими доказами, як в частині стягуваної суми, так і в частині відсутності достатніх правових підстав для проведення оплати у здійсненому розмірі.

Крім того, на користь недоведеності зустрічних позовних вимог свідчить посилання позивача за зустрічним позовом про проведення ним оплати на користь позивача у розмірі 160672,65 гривень, в той час як до матеріалів справи ним надано платіжні документи, що свідчать про проведення ним оплати у розмірі 147383,70 гривень.

Наведене у сукупності дає суду підстави дійти висновку про відмову у здоровленні зустрічного позову через недоведеність.

Інші доводи і заперечення сторін та третьої особи судом до уваги не приймаються, як такі, що на оцінку зібраних у справі доказів та встановлених судом обставин не впливають.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких заінтересована сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Враховуючи викладене, а також те, що ані доводи позивача за первісним позовом, ані доводи позивача за зустрічним позовом належними та допустимими доказами доведені не були, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33-36, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені первісних позовних вимог виконавчого комітету Запорізької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя» про стягнення заборгованості у розмірі 95 401,70 гривень - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт-Запоріжжя» до виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення грошових коштів у розмірі 65 244,33 гривень - відмовити.

У судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.10.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя О.О. Кучерява

Суддя О.В. Говорун