Рішення № 34085658, 07.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.2013 Справа № 44/78

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Сажневої М. В., Харакоза К.С.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда», м.Донецьк

про стягнення 20 416 860, 21 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Тихонова Т.М.

Від відповідача: Костюк С.В.

У судовому засіданні 11.07.2011р. оголошувалась перерва до 20.07.2011р.

У судовому засіданні 04.10.2011р. оголошувалась перерва до 01.11.2011р.

У судовому засіданні 01.11.2011р. оголошувалась перерва до 28.11.2011р.

У судовому засіданні 16.01.2012р. оголошувалась перерва до 13.02.2012р.

У судовому засіданні 13.02.2012р. оголошувалась перерва до 12.03.2012р.

У судовому засіданні 09.07.2012р. оголошувалась перерва до 23.07.2012р.

У судовому засіданні 19.09.2012р. оголошувалась перерва до 03.10.2012р.

Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда» про стягнення 20416860,21 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3 від 01.09.2004р. з оплати виконаних робіт у розмірі 15108730,72 гривень, у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування інфляційних втрат у розмірі 4469129,79 гривень та 3% річних у розмірі 838999,70 гривень.

23.03.2009р. відповідачем було надано заяву про відвід судді, яку судом розглянуто та у задоволенні якої відмовлено.

В перебігу розгляду справи відповідачем було надано відзив на позовну заяву, у якому просив зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею справи №29/113 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда» до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» про стягнення заборгованості за договором на постачання енергії у гарячій воді №08109 від 14.10.2008р., заперечення на позовну заяву, у яких заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Проте, згодом від відповідача надійшла заява, у якій він визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив відстрочити виконання судового рішення на 1 місяць, та заява, у якій просив розглядати справу без врахування заяви про застосування позовної давності.

Позивачем впродовж розгляду справи надавались заперечення, у яких зазначав про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №44/78, оскільки позовні вимоги по справах №44/78 та №29/113 ґрунтуються на різних договорах, які між собою не пов'язані, письмові пояснення, у яких наголошував на виконанні ним своїх зобов'язань за договором та зазначив про припинення дії договору №01/09/3 29.12.2008р. у зв'язку із закінчення строку дії договору оренди №29/12/1-АР, укладеного між сторонами.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було подано заяву про вступ у справу у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яку судом розглянуто та відхилено.

25.06.2009р. провадження у справі було зупинено у зв'язку із надходженням від відповідача апеляційної скарги на ухвалу від 18.05.2009р. по цій справі, та 23.05.2011р. провадження у справі було поновлено.

11.07.2011р. позивач надав клопотання про зміну його найменування з відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». 24.04.2012р. позивачем було заяву про зміну його найменування з публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», яку ухвалою від 24.04.2012р. задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розпорядженням від 28.04.2009р. для розгляду цієї справи утворено судову колегію, склад якої змінювався. За результатами автоматичного розподілу справ, розглядувану справу передано для розгляду головуючому судді Колеснику Р.М. Склад суду відповідно до розпоряджень керівництва суду неодноразово змінювався, та остаточний розгляд справи здійснювався у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Сажневої М. В., Харакоза К.С.

Строк розгляду справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

29.12.2003р. відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (орендодавцем), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди №29/12/1-АР, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування індивідуально-визначене майно, що є власністю орендодавця, згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання акту приймання-передачі майна в оренду та укладений строком на 5 років (п. 10.1 договору).

01.09.2004р. відповідачем (замовником) та позивачем (виконавцем) укладено договір на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець забезпечує експлуатацію та технічне обслуговування об'єкта оренди - індивідуально-визначене майна згідно з переліком (додатку №1 до договору оренди №29/12/1-АР від 29.12.2003р.), відповідно до діючих державних і галузевих нормативних документів.

Ціна робіт по експлуатації, технічному обслуговуванню та ремонту об'єкта оренди складає орієнтовано 650000,00 гривень в тому числі ПДВ 108333,33 гривень та визначається кошторисом, складеним відповідно до п. 2.1.7 договору, який щомісяця корегується та узгоджується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Розділом 2 договору передбачені зобов'язання сторін.

Виконавець зобов'язаний здійснювати експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт об'єкта оренди. При цьому вести окремий облік витрат по експлуатації, технічному обслуговуванню та ремонту об'єкта оренди. Складати щомісячно кошторис витрат та вартості виконуваних робіт на наступний місяць для узгодження із замовником (п. 2.1.7 договору).

Виконавець зобов'язаний надавати замовнику до 12 числа наступного за звітним місяця акт прийому-передачі виконаних робіт на суму фактичних витрат, узгоджених з замовником (п. 2.1.9 договору).

Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату відповідно до розділу 3 цього договору (п. 2.2.1 договору).

Замовник зобов'язаний до 20 числа місця, наступного за звітним, розглянути наданий виконавцем акт прийому-передачі виконаних робіт на суму фактичних витрат, підписати його, або надати обґрунтовані заперечення.

Оплата по договору здійснюється протягом поточного місяця у розмірі 100% від вартості кошторису згідно п. 3.1 договору (п. 3.2 договору).

Цей договір діє з 01.09.2004р. до закінчення дії договору оренди (п. 7.1 договору).

В перебігу строку дії договору позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму 60588480,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними сторонами.

Сторонами було складено протокол про залік взаємних вимог та укладені угоди про залік зустрічних однорідних вимог за договором на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3 від 01.09.2004р. на загальну суму 21130513,49 гривень. Крім того, відповідачем проводилася часткова оплата наданих послуг у розмірі 45449749,28 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3 від 01.09.2004р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати виконаних робіт у розмірі 15108730,72 гривень, інфляційних втрат у розмірі 4469129,79 гривень та 3% річних у розмірі 838999,70 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3 від 01.09.2004р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3 від 01.09.2004р.є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначеної норми укладений між позивачем та відповідачем договір на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єкта оренди №01/09/3 від 01.09.2004р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення платежів за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як встановлено судом, відповідачем грошові зобов'язання за договором були виконані не в повному обсязі, в наслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 15108730,72 гривень, що відповідачем не заперечувалося.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, з огляду на доведеність наявними в матеріалах справи доказами вимог позивача, приходить до висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг у розмірі 15108730,72 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4469129,79 гривень та 3% річних у розмірі 838999,70 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку про можливість задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі, тобто 4469129,79 гривень та 838999,70 гривень відповідно.

Відхиляючи заяву Спеціалізованої державною податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про вступ у справу у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд керувався положенням ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Отже, оскільки заявником не подано доказів, що свідчили б про необхідність його залучення у якості третьої особи без самостійних вимог, а обставини розглядуваної справи не дають підстави дійти висновку, що рішення по цій справі може вплинути на його права та обов'язки, у задоволенні означеної заяви було відмовлено.

Відхиляючи заяву відповідача про відстрочення виконання рішення на один місяць, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п.п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування розглядуваної заяви відповідач посилався на тяжкий фінансовий стан підприємства та недостатність коштів для розрахунку з кредиторами, проте доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження того, через місяць фінансове становище відповідача зміниться на краще, з огляду на що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення на один місяць.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код 30277521) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, код 00131268) заборгованість у розмірі 15108730,72 гривень, інфляційні втрати у розмірі 4469129,79 гривень, 3% річних у розмірі 838999,70 гривень, державне мито в розмірі 25500,00 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.10.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя М.В. Сажнева

Суддя К.С. Харакоз