Постанова № 34085397, 09.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року № 813/5805/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника відповідача Чижевського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Промнафтосвіт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Промнафтосвіт» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року № 0000862210 та № 0000852210. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Підприємство правомірно збільшило витрати та податковий кредит на підставі договорів, актів приймання наданих послуг, платіжних доручень, податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Дніпропаксервіс», які є первинними документами, ведення і зберігання яких передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податковим кодексом України. Вказано, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих та не підтверджені документально.

Представник позивача в судовому засіданні, у якому був присутнім, позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та усних поясненнях, просив позов задовольнити. Позивач у судове засідання 09 жовтня 2013 року явки повноважного представника не забезпечив.

Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, оскільки представником позивача в судовому засіданні було надано пояснення по справі.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позов. Вказав, що перевіркою встановлено, що понесені витрати ПП «Промнафтосвіт» (оренда приміщення, послуги зі зберігання товару) по взаєморозрахунках із ТзОВ «Дніпропаксервіс» не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства. До перевірки позивачем не подано документів, які б підтверджували правомірність віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ «Дніпропаксервіс». Зазначив, що Підприємством безпідставно віднесено до складу витрат на збут та адміністративних витрат у ІІ кварталі 2011 року вартість послуг в сумі 125 000, 00 грн. та до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ «Дніпропаксервіс». Вважав позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Додатково зазначив, що позивачем не доведено доцільності укладення одночасно договорів оренди та зберігання, окрім того наявні первинні документи мають недоліки, тому не відображають в повній мірі господарської операції позивача з його контрагентом. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Львівської області ДПС на правонаступника - Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі ДПІ) проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Промнафтосвіт» (далі - Підприємство) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у платника податків - ТзОВ «Дніпропаксервіс» за період - червень 2011 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності.

За результатами перевірки встановлено порушення Підприємством п. 138.1, 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 28 750,00 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 21 580,00 та за липень 2011 року на суму 3 420,00 грн., що викладено в акті перевірки від 26 квітня 2013 року № 175/22-10/35217404.

На підставі встановлених порушень 18.05.2013 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0000862210 та № 0000852210, якими збільшено суму податкових зобов'язань: з податку на прибуток на суму 28 750, 00 грн.; з податку на додану вартість на суму 26 711,00 грн. (в т.ч. основний платіж 25 000,00 грн., штрафні санкції 1 711,00 грн.).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Дніпропаксервіс» (Орендодавець) та ПП «Промнафтосвіт» (Орендар) 04 січня 2011 року укладено договір оренди приміщення № 0401/11/1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове (на 12 місяців) платне користування приміщення, яке знаходиться у м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників 25 загальною площею 100 кв. м. Вартість оренди складає 15 300 грн. (в т.ч. ПДВ 2 550,00 грн.). Відповідно до протоколу погодження цін №1 від 04.01.2011 року встановлено вартість оренди 15 300,00 грн. в місяць.

04 січня 2011 року між ПП «Промнафтосвіт» та ТзОВ «Дніпропаксервіс» укладено договір зберігання № 0401/11/2, відповідно до умов якого ПП «Промнафтосвіт» (Поклажедавець) передає, а ТзОВ «Дніпропаксервіс» (Зберігач) приймає на відповідальне зберігання товар (парафін нафтовий твердий). Товар підлягає зберіганню в приміщенні, яке знаходиться у м. Дніпропетровськ, вул.. Будівельників 25. Відповідно до протоколу погодження цін № 1 від 04.01.2011 року до цього договору, вартість послуг складає: зберігання товарно-матеріальних цінностей (парафін нафтовий) - 5 333,33 грн., компенсація витрат при розвантажувально - складувальних роботах - 4 166,67 грн., послуги по дезінсекції та дератизації - 200,00 грн., всього 9 700,00 грн. в місяць.

До перевірки Підприємством представлено наявні у матеріалах справи копії звіту по відвантаженню (звіти експедитора) щодо отриманих від ПСП «Дезінфекційна спілка» послуг транспортування парафіну нафтового твердого Т-3, акти прийому - передачі парафіну нафтового твердого Т-3 на зберігання та зі зберігання від 03.02.2011 року, 19.02.2011 року, 25.02.2011 року, 28.02.2011 року, 11.03.2011 року, 16.03.2011 року, 31.03.2011 року, 13.04.2011 року, 28.04.2011 року, 29.04.2011 року, 30.06.2011 року.

При перевірці Підприємства податковим органом встановлено, що вказані договори, протоколи та акти прийому-передачі складені у м. Дніпропетровську і підписані директором ПП «Промнафтосвіт» Чушаком Р.І. та директором ТзОВ «Дніпропаксервіс» Коваленко О.О., тому Чушак Р.І. на кожну дату складання акту повинен був перебувати у м. Дніпропетровську.

Проте, перевіркою встановлено, що на Підприємстві відсутні накази про відрядження, авансові звіти, які б підтверджували відрядження/перебування Чушака Р.І у м. Дніпропетровську. Відповідно до наданого до перевірки журналу реєстрації відряджень в межах України та за кордон податковим встановлено лише запис від 29.06.2011 року про відрядження Чушака Р.І. відповідно до наказу від 28.06.2011 року № 15/1 у м. Дніпропетровськ на ТзОВ «ТД «Лайнер» на 3 дні з метою оформлення документів.

Також встановлено, що між ТзОВ «Еффес» та ТзОВ «Дніпропаксервіс» 03.01.2011 року укладено договір оренди № 68 об'єкта нерухомості, а саме нежитлового приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Будівельників 25. Приміщення належить ТзОВ «Еффес» на праві приватної власності. Окрім того встановлено, що у договорі оренди відсутня інформація про те, що приміщення, яке орендується, використовується ТзОВ «Дніпропаксервіс» для зберігання товарів ПП «Промнафтосвіт», та у договорі не зазначено власника майна. Окрім того, встановлено, що акти про надання послуг оренди та зберігання не відображають фактичного здійснення господарської операції.

При перевірці податковим органом використано висновок ВПМ Лівобережної МДПІ щодо наявності ознак фіктивності здійснення господарської діяльності ТзОВ «Дніпропаксервіс», а саме що Товариство не має достатніх фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній достатньо кваліфікований персонал, факт незнаходження його за юридичною адресою (м. Харків, вул.. Гарібальді, 4/1).

Перевіркою встановлено, що в період з 04.01.2011 року по 02.02.2011 року ПП «Промнафтосвіт» фактично не здійснювало оренди приміщення , не передавало товарів на зберігання, та не підтверджено факту отримання зі зберігання парафіну нафтового по актах від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 29.04.2011 року.

Позивач вважає, що такі висновки ДПІ не підтверджені документально, оскільки перевірка ТзОВ «Дніпропаксервіс» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Промнафтосвіт» та щодо правильності визначення податку на прибуток Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська не проводилась, жодних заходів по встановленню іншого місця зберігання нафтопродуктів не здійснювалось; податковий орган не звертався до суду про визнання недійсними правочинів, які укладені між ПП «Промнафтосвіт» та ТзОВ «Дніпропаксервіс»; а вимога про необхідність вказівки на власника майна в договорі оренди є необґрунтованою, та що між сторонами фактично був укладеній договір суборенди приміщення, хоча письмово це оформлено як договір оренди через незнання вимог законодавства.

Заперечуючи висновки податкового органу представник позивача пояснив, що директор ПП «Промнафтосвіт» перебуває у хороших стосунках з директором ТзОВ «Дніпропаксервіс», тому при укладенні договору оренди не перевірялося чи є власником приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників 25 ТзОВ «Дніпропаксервіс» та у договорі помилково вказано про те, що відбулась оренда приміщення, а не його суборенда, однак така помилка не може вказувати на відсутність факту вчинення господарської операції. Також зазначив, що директор Чушак Р.І. не вбачав необхідності відряджати самого себе у м. Дніпропетровськ, тому відрядження не оформлялося документально.

Проте, з такими твердженнями позивача суд не погоджується.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, встановлюються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Еффес» та ТзОВ «Дніпропаксервіс» 03.01.2011 року укладено договір оренди № 68 об'єкта нерухомості, а саме нежитлового приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Будівельників 25. (арк.. справи 89-96). Відповідно до умов договору орендар (ТзОВ «Дніпропаксервіс») зобов'язаний використовувати об'єкт оренди виключно відповідно до цілей оренди, що визначена у пункті 2.1. договору. Відповідно до пункту 2.1 цього договору об'єкт оренди передається орендарю для використання його в господарській діяльності орендаря. Серед умов вказаного договору відсутнє право орендаря (ТзОВ «Дніпропаксервіс») на укладення договору суборенди орендованого ним приміщення.

04 січня 2011 року між ТзОВ «Дніпропаксервіс» та ПП «Промнафтосвіт» укладено договір оренди приміщення № 0401/11/1 за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Будівельників 25. З пунктів 4.1 та 10.1 даного договору оренди вбачається, що строк оренди приміщення складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення та договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його державної реєстрації. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача державна реєстрація цього договору не проводилась, та договір про зміну умов договору чи про його розірвання не укладався, та що фактично це укладався договір суборенди приміщення, хоча оформлено його як договір оренди через незнання законодавства.

04 січня 2011 року між ПП «Промнафтосвіт» та ТзОВ «Дніпропаксервіс» укладено договір зберігання № 0401/11/2 товару (парафіну нафтового твердого), за умовами якого ТзОВ «Дніпропаксервіс» приймає товар на відповідальне зберігання у ПП «Промнафтосвіт», та зобов'язується його зберігати у приміщенні за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників 25.

Судом встановлено, що договором оренди № 0401/11/1 не передбачено право орендодавця (ТзОВ «Дніпропаксервіс») використовувати приміщення, що вказує на неможливість використання приміщення за адресою м. Дніпропетровськ вул. Будівельників, 25 ТзОВ «Дніпропаксервіс» при виконанні ним умов договору зберігання № 0401/11/2.

Згідно наявного у матеріалах справи звіту по відвантаженню з 04.01.2011 року по 30.06.2011 року (звіт експедитора) вбачається, що парафін нафтовий, відповідно до актів прийому-передачі від 03.02.2011 року, від 19.02.2011 року, від 25.02.2011 року, від 11.03.2011 року, від 16.03.2011 року, від 13.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 28.02.2011 року, відвантажувався у м. Дніпропетровськ, проте парафін нафтовий згідно актів прийому-передачі від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 29.04.2011 року був відвантажений протягом відповідних періодів покупцям, отже не приймався на зберігання ТзОВ «Дніпропаксервіс».

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що оскільки договори оренди і зберігання, протоколи та акти прийому-передачі складені у м. Дніпропетровську і підписані особисто директором ПП «Промнафтосвіт» Чушаком Р.І., то на кожну дату складання цих документів директор повинен був перебувати у м. Дніпропетровську, а Підприємство повинно було б належним чином відображати його відрядження у бухгалтерських документах.

Також судом ставиться під сумнів використання послуг зі зберігання (розвантажувально-складувальні роботи, дератизація) у господарській діяльності ПП «Промнафтосвіт» з 04.01.2011 року по 02.02.2011 року, оскільки парафін нафтовий був отриманий на зберігання лише 03.02.2011 року відповідно до акту прийому передачі від 03.02.2011 року. Одночасно суд зауважує, що акт приймання наданих послуг (зберігання парафіну нафтового, розвантажувально-складувальні роботи, послуги по дезінсекції та дератизації) містить лише загальне визначення послуг та їх вартість; інформація щодо конкретного обсягу наданих позивачеві послуг, виконаних робіт, а також визначення, в чому саме полягає надання зазначених в акті послуг, виконання робіт з посиланням на відповідні належні докази та наявність цих доказів відсутні. Із змісту акту приймання наданих послуг не вбачається, що виконавцем надані саме послуги, обумовлені договором № 0401/11/2 від 04.01.2011 року.

Окрім того, у матеріалах справи відсутнє обґрунтування економічної доцільності витрат позивача на спірні послуги ( витрати на оплату за оренду приміщення, витрати на оплату за зберігання товарів у цьому ж приміщенні), та докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Первинні документи, представлені позивачем для підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Дніпропаксервіс» містять й і інші недоліки, та не відображають у повній мірі господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи юридичну дефектність первинних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичної поставки товару та його приймання), суд вважає, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ТзОВ «Дніпропаксервіс» в рамках правового поля, враховуючи розбіжності в поданих позивачем документах, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

За період з 04 січня 2011 року по 30 червня 2011 року на виконання договорів оренди та зберігання на суму 150 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 25 000,00 грн.) ТзОВ «Дніпропаксервіс» виписано податкові накладні № 509, № 510 від 30.06.2011 року, суми ПДВ по яких були відображені ПП «Промнафтосвіт» у податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Враховуючи матеріали справи, аналізуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що подані Підприємством первинні бухгалтерські документ не можуть доводити реальність господарських операцій між ПП «Промнафтосвіт» та ТзОВ «Дніпропаксервіс».

Суд зазначає, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Відсутність реально вчинених господарських операцій та юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє позивачу формувати дані податкового обліку щодо визначення податкового кредиту.

Покликання позивача на відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів укладених між позивачем та його контрагентом не свідчить про реальність їх виконання зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є ще доказом його виконання. Тому, встановлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачений частинами 4 та 5 статті 11 КАС України суд пропонував позивачу надати всі первинні документи на підтвердження права на отримання податкової вигоди, для чого в судових засіданнях оголошувались перерви. Жодних інших документів, ніж долучених до матеріалів справи, на вимогу суду надано не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки від 26 квітня 2013 року № 175/22-10/35217404, знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин справи, тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2013 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.