Постанова № 34085194, 14.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2013 р. № 820/9113/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 14.06.2012 року №0001201710 та №0001211710, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Лук'янцев С.О. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до приписів останнього позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої 01.06.2012 року було складено акт перевірки № 368/17/НОМЕР_1, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОГ ОСОБА_1 з ТОВ "Нафтопродукт" (код СДРОПОУ 31633393);

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого мало місце заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності за перевіряємий період на суму 9716,78 грн., в т.ч. за 2011 р. на суму 9716,78 грн.;

- ст. 185, п. 198.2, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОН ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 12762 грн., у тому числі, за травень 2011 р., на суму 12762,00 грн.;

- п. 286.2, ст. 286, п. 289.1, п. 289.2 ст. 289 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахованого земельного податку за перевіряємий період на загальну суму 1103,96 грн., в т.ч. за 2011 р., на суму 1103,96 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0001201710 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15952,00 грн. та №0001211710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 12145,98 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в зазначеному вище акті перевірки вказано, що на адресу ДПІ у Зміївському районі листом від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.01.2012 р. № 9897/23-521 надійшла довідка про результати проведення зустрічної звірки № 61/2305/31633393 від 23.01.2012 р. ТОВ "Нафтопродукт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Український центр екології", їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 р., згідно до якої ТОВ "Нафтопродукт" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з покупцями, у т.ч. за травень 2011 р., з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 76570 грн., у т. ч. ПДВ - 12761,67 грн., їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Даний факт відповідачем покладений в основу висновків щодо порушень з боку ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.

Встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами через АЗС.

Як свідчать письмові докази у справі, ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки №1/05 від 11.05.2011 р. із ТОВ "Нафтопродукт", на підставі якого підприємець придбав в останнього дизельне паливо відповідно до видаткової та податкової накладної на загальну суму 76570,00 грн., у тому числі ПДВ - 12761,67 грн.

Виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_1 підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями № 129 від 16.05.2011 р. на суму 35000,00 грн. та № 132 від 16.05.2011 р. на суму 41570,00 грн. Транспортування дизельного палива підтверджується ТТН 1705-1 від 17.05.2011 р.

Отже, вказані документи свідчать про те, що договір №1/05 від 11.05.2011 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Нафтопродукт", є дійсним та виконаним сторонами в повному обсязі.

Також, суд зазначає, що ТОВ "Нафтопродукт" на час виникнення спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість, тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у травні 2011 р. виписувати податкові накладні на адресу позивача, а останній мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту даного періоду.

Окрім того, при вирішенні даного спору суд враховує наступні нормативні положення.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за недобросовістність ведення господарської діяльності іншого платника податків - свого контрагента, за що той несе особисту відповідальність, а тому посилання податкового органу на довідку щодо перевірки останнього, як на підставу для висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 приписів ПКУ, є безпідставними.

Таким чином, суд приходить висновку, що правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ "Нафтопродукт", вчинений був у відповідності до положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, ні ким не оскаржений та не визнаний в судовому порядку нечинним, а від так, позивач мав право на формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, як і на включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, оскільки дизельне паливо було ним придбане для ведення господарської діяльності, а від так, сума витрат, згідно до накладної № 1/06 від 17.05.2011 року, включена позивачем до валових витрат декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік у розмірі 63808,33 грн.

Виходячи з положень ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 281,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 14.06.2012 року №0001201710 та №0001211710, прийняті відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 281,00 (двісті вісімдесят одна) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14.10.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.