Постанова № 34085174, 17.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р. Справа № 804/8951/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л. Є., при секретарі судового засіданняЧервяченко Д.В., за участю: представників позивача представника відповідачаГлущенко О.О.,Тішкін Д.В., Немченко К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Екопромтех» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Екопромтех» (далі - позивач, ТОВ НВП «Екопромтех») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якого є Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська), в якій просило:

- визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ по визнанню у акті від 13.06.2013 року № 2307/227/32902555 правочинів, вчинених ТОВ «НВП «Екопромтех» з ПП «ВБГ Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ПКП «Слайден» за період 2008-2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0002022290 Лівобережної МДПІ про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 200 171,40 грн. та застосування штрафної санкції (фінансової) санкції у сумі 11 767,88 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблені в акті перевірки висновки про визнання правочинів такими, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам. Крім того, позивач вважає, факти укладення нікчемних угод не можуть встановлюватися у актах перевірок податкових органів. Господарські операції позивача із контрагентами підтверджуються первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог по визнанню у акті від 13.06.2013 року № 2307/227/32902555 правочинів, вчинених ТОВ «НВП «Екопромтех» з ПП «ВБГ Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ПКП «Слайден» за період 2008-2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська отримала вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2011 року, згідно якого встановлена фіктивність контрагентів позивача, а тому нібито укладені правочини між позивачем та цими контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_6, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно до відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ НВП «Екопромтех» перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська.

Відповідно до наказу Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 30.05.2013 року №621 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Екопромтех» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «ВБГ Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ТКП «Слайден» за період 2008-2011 року.

Відповідно до Акту перевірки від 13.06.2013 року № 2307/227/32902555 податковим органом зроблені висновки про порушення позивачем:

- ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства,

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200, п.201.1, п.201.4, п.201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у січні-липні 2010 року від ПП «ВБГ Аютана»; ПП «Екватор ТЦ» у квітні, травні, липні-вересні, листопаді 2011 року; ТОВ «ТКП «Слайден» у січні-березні 2011 року, червні-листопаді 2010 року на загальну суму 200 171,4 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 200 171,4 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП ВБГ «Аютана» - постачальник, у січні-липні 2010 року здійснило поставку товару (жир яловичий, жир технічний) ТОВ «НВП «Екопромтех» згідно із договором від 15.01.2008 року №15/01-08.

ПП ВБГ «Аютана» виписано податкові накладні на суму 269 649,08 грн., у тому числі ПДВ 44941,51 грн., які включені до складу податкового кредиту за січень-липень 2010 року.

Документи щодо підтвердження транспортування до перевірки не надавались.

На підставі договору від 14.04.2011 року №14/04, укладеного між позивачем та ПП «Екватор ТЦ», останній здійснив поставку товару (жир яловичий, жир технічний) ТОВ «НВП «Екопромтех» у квітні, травні, липні-вересні, листопаді 2011 року на загальну суму 391 496,10 грн., у тому числі ПДВ 65 249,35 грн.

ПП «Екватор ТЦ» виписано податкові накладні на суму 391 496,10 грн., у тому числі ПДВ 65 249,35 грн., які включені до складу податкового кредиту за квітень, травень, липень-вересень, листопад 2011 року.

До перевірки надано товарно-транспорті накладні.

На підставі договору від 10.01.2011 року №100111, укладеного між позивачем та ТОВ «ТКП «Слайден», останній здійснив поставку товару (жир яловичий, жир технічний) ТОВ «НВП «Екопромтех» у червні-листопаді 2010 року, січні-березні 2011 року на загальну суму 574672,24 грн., у тому числі ПДВ 95778,71 грн.

ТОВ «ТКП «Слайден» виписано податкові накладні на суму 574 672,24 грн., у тому числі ПДВ 95 778,71 грн., які включені до складу податкового кредиту за червень-листопад 2010 року, січень-березень 2011 року.

Документи щодо підтвердження транспортування до перевірки не надавались.

Перевіркою встановлено, що жир був доставлений безпосередньо на склад ТОВ «НВП»Техпромекологія», основний вид діяльності якого - виробництво мила та миючих засобів.

Судом встановлено, що на підприємстві ведуться картки складського обліку придбаної позивачем продукції, копії яких долучено до матеріалів справи, яка у подальшому згідно договору із давальницької сировини від 03.01.2011 року передається до ТОВ «НВП «Техпромекологія» для переробки, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі сировини.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.06.2013 року № 2307/227/32902555 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0002022290 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «НВП «Екопромтех» з податку на додану вартість за основний платежем у сумі 200 171,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 767,88 грн.

Відповідно до Акту перевірки ТОВ «НВП «Екопромтех» податковим органом був врахований вирок Самарського райсуду м.Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі №1-339/11, згідно якого встановлена фіктивність контрагентів позивача - ПП «ВБГ «Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ТКП «Слайден».

При цьому, податковий орган дійшов висновку, що товар нібито не міг бути переданий позивачу, у зв'язку з отриманням інформації, що свідчить про нікчемність укладених угод із ПП «ВБГ «Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ТКП «Слайден».

Слід зазначити, що зі змісту цього судового рішення, на яке посилається податковий орган в акті перевірки позивача, судом не встановлювались факти не здійснення господарських операцій ПП «ВБГ «Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ТКП «Слайден» саме з позивачем.

Суд не погоджується з правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений ПК України.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Аналогічну правову позицію щодо відсутності повноважень у податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в актах податкових перевірок, а також про те що наслідки недійсності правочинів можуть застосовуватися тільки при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку також висловлює Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 р у справі № К/9991/50772/12. Також у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року по справі № К/9991/19252/12 зроблено висновки, що визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено ст. 86 Податкового Кодексу (п. 78.8 ст. 78 ПК України). Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі - Порядок).

З урахуванням вищевикладеного та за приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину або вироку суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки суджень про його нікчемність та встановлювати порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків лише на цій підставі.

Стаття 198 ПК України визначає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідність податкових накладних по спірним взаємовідносинам вимогам статті 201 ПК України не заперечується відповідачем.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуватися податковим органом з урахуванням даних фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту для перевірки було надано первинні документи, в тому числі договір, видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні. Первинні документи позивача відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який за спірний період працював в ТОВ «ТКП «Слайден» (01.10.2010 року - 05.04.2011 року), в ПП «Екватор ТЦ» (11.05.2011 року - 30.12.2011 року), пояснив, що на ТОВ «НВП «Екопромтех» дійсно поставлявся жир технічний, він особисто здійснював супроводження жиру технічного від Луганського м'ясокомбінату до ТОВ «НВП «Екопромтех». Щодо відсутності деяких товарно-транспортних накладних пояснив, що вони оформлювались, коли поставка товару була лише до ТОВ «НВП «Екопромтех», якщо товар доставлявся на декілька підприємств, товарно-транспортні накладні ТОВ «НВП «Екопромтех» не оформлювались.

Враховуючи вищевикладене, не підтвердження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у ПП «ВБГ «Аютана», ПП «Екватор ТЦ», ТОВ «ТКП «Слайден» у зв'язку із відсутністю об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з придбанню товарів (послуг) підприємствами-покупцями, у тому числі і ТОВ «НВП «Екопромтех», не свідчать про порушенням ТОВ «НВП «Екопромтех» вимог Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, та не свідчать про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки ці висновки спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Крім того слід зазначити, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Отже, оскільки здійснена відповідачем в акті перевірки кваліфікація операцій позивача є бездоказовою та одночасно суперечить даним досліджених судом первинних документів, вона не може слугувати підставою для висновків щодо недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 01.07.2013 року № 0002022290 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «НВП «Екопромтех» з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 200 171,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 767,88 грн. а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Екопромтех» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.07.2013 року №0002022290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Екопромтех» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211 939,28 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 23.09.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна