Постанова № 34085064, 24.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року 10:30Справа № 808/7013/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство ««Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач, ВАТ «Запоріжсталь») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000113020, №0000123020, №0000133020, № 0000143020, прийняті відповідачем 12.08.2013.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що висновки, наведені в акті перевірки є хибними та безпідставними, оскільки надані до перевірки первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичну реальність вчинених господарських операцій з придбання товарів та робіт у контрагентів-постачальників ВАТ «Запоріжсталь», при цьому жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

У судових засіданнях представник позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №35783 від 10.09.2013р. посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а також на факт не надання позивачем до перевірки по взаємовідносинам з деякими з контрагентами товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №289 від 21.06.2013, посадовими особами відповідача у період з 25.06.2013р. по 15.07.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запоріжсталь» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із платниками податків: ПП «Світло-Енерго» за період травень 2012р., ТОВ «Спецбуденергопостач» за період червень, серпень 2012р., ПП «Престиж офіс 2008» за період липень 2012р., ФОП ОСОБА_1 за період лютий 2011р., ПП «Максимус» за період серпень, вересень, жовтень 2012р., ТОВ «Бюро Стандартних зразків» за період лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 р., ТОВ «Хімтрейд» за період лютий, березень 2012р., за результатами якої було складено акт перевірки № 47/30-00/00191230 від 29.07.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Запоріжсталь»:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2011р по 31.03.2011р. всього у сумі 294 грн., у тому числі по періодам: за 2011 рік у сумі 294 грн. (у т.ч. у І кварталі 2011р. - 294 грн.);

- п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 1391 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 ПК України,в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток за період з 01.01.12 по 31.12.12 у сумі 401 082 грн., в т.ч. по періодам: І квартал 2012 р. - 29194 грн., півріччя 2012 року - 86 062 грн., три квартали 2012 р. - 260 176 грн., 2012р. - 401 082 грн.

- п.1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за період з 01.11.2010 по 31.12.2012р.р. на загальну суму 84 421 грн., завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.03.2011 по 31.12.2012 на суму 84 421 грн.

12.08.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000113030, яким ВАТ «Запоріжсталь» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 295 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 294 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.;

- №0000123020, яким ВАТ «Запоріжсталь» було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 491 0832 грн.;

- №0000133020, яким ВАТ «Запоріжсталь» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди березень 2011, березень - грудень 2012 у загальному розмірі 84 421 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42 094,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ВАТ «Запоріжсталь» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту самого акту перевірки та з'ясовано судом під час судового розгляду справи, в періодах, що перевірялися відповідачем господарські відносини між ВАТ «ЗФЗ» та наступними контрагентами:

ФОП ОСОБА_1, яким на ВАТ «Запоріжсталь» було поставлено автокомплектуючі частини згідно рахунку №99 від 03.02.2011р. на загальну суму 1177,28 грн., про що була виписана податкова накладна №90 від 15.02.2011 факт отримання продукції від ФОП ОСОБА_1 та використання її позивачем у власній господарській діяльності підтверджується також видатковою накладною, прибутковим ордером та вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу. Оплата за продукцію підтверджується платіжними дорученнями.

Однак відповідач дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Запоріжсталь» з ФОП ОСОБА_1 не мали реального товарного характеру на підставі даних, які міститься у складеному ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя акті про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 по 31.12.2012р. №257/17-2641003633 від 22.02.2013., яким не підтверджується отримання товарів (робіт, послуг) та подальший факт реалізації на ВАТ «Запоріжсталь».

ТОВ «Бюро Стандартних зразків» було поставлено на ВАТ «Запоріжсталь» стандартні зразки, про що укладені договори №20/2011/1946 від 17.10.2011 та №20/2012/2110 від 25.10.2012р. Також на поставлену продукцію позивачем до перевірки надано сертифікати якості,. Факти отримання позивачем продукції від ТОВ «Бюро стандартних зразків» та використання у власній господарській діяльності підтверджується видатковими і податковими накладними, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу. Оплата за продукцію підтверджується платіжними дорученнями.

Однак відповідач дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Бюро Стандартних зразків» не мали реального товарного характеру на підставі даних, які міститься у складеному ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акті про неможливість проведення перевірки «ТОВ «Бюро Стандартних Зразків» щодо документального не підтвердження господарських відносин з деякими контрагентами №256/224/20259361 від 18.02.2013, яким начебто встановлено, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин систематичного придбання та продажу товарів.

ПП «Світло-Енерго» поставлено на ВАТ «Запоріжсталь» лампи та світло обладнання згідно договору поставки №20/2012/358 від 26.01.2012. До перевірки були надані сертифікати відповідності на лампи. Реальність поставки продукції позивачеві зазначеним контрагентом-постачальником підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу. Оплата за отриману продукцію підтверджуєтсья платіжними дорученнями.

Однак відповідач дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Запоріжсталь» з ПП «Світло-Енерго» не мали реального товарного характеру на підставі даних, які міститься у складеному ДПІ у м. Полтаві акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СВІТЛО-ЕНЕРГО» з питання достовірності нарахування суми податку на додану вартість за лютий 2012р. в частині взаємовідносин із ПП «РЕСТ-ПРОФІ» та за квітень-червень 2012р. в частині взаємовідносин із ТОВ «Інатко» № 2265/153/35360095 від 23.04.2013, яким встановлено, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин систематичного придбання та продажу товарів.

ТОВ «Спецбуденергопостач» поставлено ВАТ «Запоріжсталь» роботи з гідропневматичного промивання та гідравлічних іспитів внутрішніх систем опалення на об'єктах ВДНЗ та цеху утримання непромислових об'єктів (гуртожитків) ВАТ «Запоріжсталь», про що укладено договори № 218 від 28.05.2012 та №219 від 10.05.2012. Факт виконання робіт підтверджується договорами, рахунками, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт. Оплата за поставлені послуги підтверджується платіжними дорученнями.

Однак відповідач дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Спеценергобудпостач» не мали реального товарного характеру на підставі даних, які міститься у складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спеценергобудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Маркітант» за травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року № 1387/22.1/37268639 від 17.04.2013, яким встановлено, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин систематичного придбання та продажу товарів.

ТОВ «Хімтрейд» поставлено на ВАТ «Запоріжсталь» герметик Loxeal в асортименті, фіксатор різьби Loxeal, уплотнювачі різьби Loxeal, loctite, клей фіксатор Loxeal в асортименті, уплотнювач Loxeal відповідно до листів №17/2100427 від 22.12.2011, №17/2017389 від 29.02.2012. Також до перевірки бло надано копію сертифікату на продукцію. Реальність поставки продукції та використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджується договірними листами, видатковими і податковими накладними, рахунками, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу. Оплата за отриману продукцію підтверджується платіжними дорученнями.

Однак відповідач дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Хімтрейд» не мали реального товарного характеру на підставі даних, які міститься у складеному Західною МДПІ м. Харкова акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хімтрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 по 30.07.2012 № 652/22.1-07/31235974 від 09.04.2014 (справжня дата акту), яким встановлено, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин систематичного придбання та продажу товарів. Також у акті перевірки ( стр. 28 акту перевірки) відповідач посилається на ненадання позивачем до перевірки документів, які засвідчують факт постачання продукції (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, тощо).

ПП «Максімус» поставлено на ВАТ «Запоріжсталь» сухе знежирене молоко та яєчний порошок, про що укладені договори постачання №20/2011/411 від 01.02.2011 та №20/2012/1755 від 04.09.2012. Факт отримання продукції позивачем від ПП «Максімус» та використання її позивачем у власній господарській діяльності підтверджується договором поставки, рахунками, видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу. Оплата за отриману продукцію підтверджується платіжними дорученнями.

Однак відповідач дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Запоріжсталь» з ПП «Максімус» не мали реального товарного характеру на підставі даних, які міститься у складеному ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя акті результати позапланової виїзної перевірки ПП «Максімус» з питань дотримання законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснення господарських відносин з певним колом контрагентів-постачальників № 819/2221/32372658 від 24.05.2013, яким встановлено, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин систематичного придбання та продажу товарів.

Також у акті перевірки наводяться факти відображення у бухгалтерському та податковому обліках позивача господарських операцій з отримання товарів від ПП «Пресиж офіс 2008» на підставі первинних документів, наданих до перевірки, однак жодних висновків про порушення позивачем за вказаними господарськими операціями акт перевірки не містить.

Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5 Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 зокрема передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 1.3 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168), латник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно д п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4а ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач фактично дійшов висновків про заниження відповідачем податкових зобов'язань у зв'язку з твердженням про фактичне нездійснення зазначених господарських операцій. В обгрунтування цього відповідач наводить витяги як з актів перевірок так і з актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, які самі по собі на думку суду не може бути достатніми та допустимими доказами нездійснення господарських операцій. Тим більш, що з назв актів про неможливість проведення перевірок вбачається, що звірку неможливо було провести, однак податковий орган фактично її провів без дослідження будь-яких первинних документів. Крім того, відповідачем не доведено суду того факту, що саме у контрагентів, наведених у таких актах перевірок та про неможливість проведення перевірок, придбавались контрагентами позивача товари (послуги), які в подальшому реалізовувались (надавались) позивачеві.

Натомість належним доказом факту проведення документування фактично не здійснених господарських операцій з метою отримання підприємством податкової вигоди, як про це зазначає відповідач у акті перевірки, на думку суду можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, доказів існування яких відповідачем суду не надано.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість позивачем як під час перевірки так і суду під час судового розгляду справи були надані копії первинних документів в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження транспортування придбаних товарів суд зазначає наступне. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Зазначений висновок суду підтверджується численною судовою практикою, зокрема ухвалами Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 по справі №К-27230/10, від 19.07.2012 по справі №К-30744/10.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про допущені позивачем порушення, які стали підставою для прийняття спірних рішень, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000113020 від 12 серпня 2013 року, № 0000123020 від 12 серпня 2013 року, № 0000133020 від 12 серпня 2013 року, № 0000143020 від 12 серпня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 2294 гривні 00 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова