Рішення № 34084713, 09.10.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/2786/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., за участі відповідача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Родовід Банк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 серпня 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", та фізичною особою - ОСОБА_1, було укладено Кредитний договір № Ск-168-000063/8-2008 згідно з п. 1.1.5. якого Банк надав, а Позичальник ОСОБА_1 отримала суму кредиту, у розмірі - 10 909,00 ( десять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 00 коп.).

Кредит було надано строком на 24 (двадцять чотири) місяці, зі сплатою 7% річних, з терміном остаточного погашення суми кредиту, не пізніше 15 серпня 2010 року.

17 червня 2009 року відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", Відкрите акціонерне товариство "Родовід Банк" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК".

Кредит було надано Позичальнику шляхом відкриття основного карткового рахунку НОМЕР_2 в гривнях і додатковий КР НОМЕР_2 в доларах США та іметування платіжної картки типу VISA Elektron-tnt. Про отримання платіжної картки свідчить розписка ОСОБА_1 Відповідно з п.1.2. Кредитного договору, ОСОБА_1 сплачує Банку плату за послуги, що надаються банком при використанні платіжної картки та обслуговування карткового рахунку, у розмірах та строках, встановлених Тарифами. Згідно Виписки з карткового рахунку за період з 15.08.2008р. по 26.07.2013р., здійснив операції на суму - 10 000,00 грн. Пунктами 2.5, 4.1.8; 4.1.9; 4.1.25. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 15-го числа (включно) належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати суми відсотків за користування кредитними коштами. В забезпечення повернення кредитних коштів, у розмірі та строки визначені Кредитним договором № Ск-168-000063/8-2008 від 15.08.2008р., між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", та фізичною особою - ОСОБА_1, було укладено Договір застави майнових прав на грошові кошти, у розмірі - 11 999,09 грн. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо сплати суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені Кредитним Договором, Відповідачем - ОСОБА_1, не виконано.

За порушення строку повернення суми отриманого кредиту та відсотків за користування

кредитними коштами, Позичальник зобов'язаний згідно п.5.2.16 Кредитного договору, сплатити Банку пеню за кожен день прострочення, у розмірі - 1,6 %. Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, яка на дату звернення до суду з позовною заявою, становить - 1617,39 грн. Пунктом 6.1.1.; 6.1.4. кредитного договору ч.ч.1,2 ст. 549 ЦК України передбачено, що у випадку непогашення заборгованості за КР у строки визначені кредитним договором, держатель гарантує її погашення всіма належними йому коштами, майном, майновими правами тощо, а також сплачує Банку пеню, розмір якої встановлено Тарифами. Таким чином, неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за кредитним договором, дає право Банку звернутися до суду загальної юрисдикції з позовною заявою, про стягнення з Боржника суми боргу за Кредитним договором № Ск-168-000063/8-2008 від 15.08.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", (надалі - Банк) та фізичною особою - ОСОБА_1 і стягнення з неї на користь Банку у примусовому порядку всієї суми отриманого кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та неустойки (штраф, пеня).

Станом на 23 липня 2013 року, заборгованість Відповідача - ОСОБА_1 за Кредитним договором № Ск-168-000063/8-2008 від 15.08.2008р., перед позивачем - публічним акціонерним товариством "Родовід Банк", становить - 124 649,63 грн., з яких: сума кредиту в т.ч. простроченого - 10 030,22 грн.; відсотки в т.ч. прострочені, за користування кредитними коштами - 1 308,50 грн.; плата за проведення розрахунків в т.ч. прострочена - 6 648,45 грн.; 4)пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами - 105 045,07 грн; 5) 3% річних - 1617,39грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 124 649,63 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.42).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» визнала частково та просила зменшити розмір пені, вказуючи на те, що він значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та на знаходження відповідачки в тяжкому матеріальному становищі, відсутність регулярного заробітку.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду письмове пояснення, згідно якого позовні вимоги визнано частково. Відповідно до заяви анкети клієнта кредит відповідачу надавався в сумі 10909 гривень на споживчі цілі і тому являється споживчим кредитом і до правовідносин по даному кредиту застосовуються норми, закріплені в Законі України "Про захист прав споживачів". Сума боргу по тілу кредиту становить 9516,67 гривень, ця обставина також підтверджується випискою по рахунку, наданою позивачем. Що стосується суми боргу по відсоткам в розмірі 1308,5 гривень, то дана заборгованість відповідачкою визнається повністю. Також, однією з позовних вимог є плата за проведення розрахунків в розмірі 6648,45 гривень. Однак така плата не є послугою і дана умова договору є нікчемною. Дані обставини закріплені п. 4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким передбачено : "Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною". Отже визнання недійсності окремої частини договору у зв'язку з її нікчемністю судом не потребується. Крім того, позивачем самим же наводиться як доказ несплата відповідачкою кредиту. Отже, нараховані відповідачці суми як плата за проведення розрахунків в розмірі 6 648,45 гривень є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам закону. Також є безпідставною нарахована пеня по даному виду платежу.

Крім того, відповідно до розрахунку, поданого позивачем, пеня нарахована в розмірі 1,6 % від суми боргу за кожний день прострочки. Однак відповідно до кредитного договору, а саме п. 5.2.16, таку зазначено в розмірі 1% від суми боргу, тому необхідно було додати до позову документ, що підтверджує законність підвищення розміру пені. Таким чином пеня повинна була б

нараховуватись з дійсної суми боргу в розмірі 1% , а не 1,6 % як визначено в розрахунку. Розмір пені, яка нарахована позивачем у 5 і більше разів перевищує суму боргу. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, що нею не заперечується, крім всіх нарахованих платежів по платі за проведення розрахунків та похідних від даного платежу - пені та 3% річних.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тому відповідач просить суд зменшити розмір неустойки - пені - та прирівняти даний розмір до суми дійсного боргу, а саме по тілу кредиту - 9516,67 гривень, по відсоткам в сумі 1308,5 гривень.

Вислухавши пояснення відповідача та її представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною однак підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", та фізичною особою - ОСОБА_1, було укладено Кредитний договір № Ск-168-000063/8-2008 згідно з п. 1.1.5. якого Банк надав, а Позичальник ОСОБА_1 отримала суму кредиту, у розмірі - 10 909,00 ( десять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 00 коп.) Кредит було надано строком на 24 (двадцять чотири) місяці, зі сплатою 7% річних, з терміном остаточного погашення суми кредиту, не пізніше 15 серпня 2010 року. (а.с.9-12.)

Про отримання платіжної картки свідчить розписка ОСОБА_1 (а.с.7, 7зв.)

Також встановлено, що відповідно до даного кредитного договору, а саме п. 5.2.16, за порушення держателем (відповідачкою - ОСОБА_1) строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплати відсотків, внесення плати за обслуговування споживчим кредитом, стягувати з держателя пеню за кожний день прострочки у розмірі 1% (одного) від суми простроченого платежу (а.с.11).

Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, надавши йому кредитні кошти, що визнається відповідачем ОСОБА_1

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів, суд констатує, що дані правовідносини врегульовані відповідними нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а стаття 530 ЦК вимагає: "якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін)". Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, не сплачує кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, відповідачкою частково визнано позов, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом 9516,67 гривень, заборгованість по процентах 1308,5 гривень, 3% річних від суми боргу - 856,5 гривень по тілу кредиту та 117,67 гривень по відсоткам.

Відповідно до п. 4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Отже визнання недійсності окремої частини договору у зв'язку з її нікчемністю судом не потребується. Отже, нараховані відповідачці суми як плата за проведення розрахунків в розмірі 6 648,45 гривень є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам закону, а тому задоволена бути не може.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Як зазначено в положеннях пунктів 22, 23 статті 1, частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами (далі - Закон про захист прав споживачів) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону про захист прав споживачів між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

ЦК України також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов'язання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 ЦК України щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів

наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Суд виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Так, відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

По справі встановлено, що заборгованість за тілом кредиту становить 9516,71 грн, а розмір нарахованої Банком пені - 105 045,07 грн., тобто розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; в судовому засіданні відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність постійного доходу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, яка була заявлена банком до стягнення та про необхідність часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 10825,17 грн., тобто на рівні загальної заборгованості за тілом кредиту (9516,67 грн.) та заборгованості по процентам (1308,5 грн.), і такий розмір пені на думку суду буде справедливим і достатнім.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.10, 31, 60, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити - частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" код ЄДРПОУ 14349442, юридична адреса м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1-3 заборгованість за кредитним договором № Ск-168-000063/8-2008 від 15.08.2008 року у сумі 22624,51 гривень (двадцять дві тисячі шістсот двадцять чотири гривень 51 копійок), з яких заборгованість по кредиту 9516,67 гривень, заборгованість по процентах 1308,5 гривень, пеня 10825,17 гривень, 3% річних від суми боргу -856,5 гривень по тілу кредиту та 117,67 гривень по відсоткам та 226,24 гривень (двісті двадцять шість гривень 24 копійок) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийВ. В. Леньо