Ухвала суду № 34083970, 10.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/332/13-ц Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Н.Є.

Категорія 19 Доповідач Жигановська О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів: Косигіної Л.М., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.05.2013 року,

в с т а н о в и л а :

26.02.2013 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулось до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.03.2006 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNH4KP71970117 про надання споживчого кредиту в сумі 4596,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.03.2008 року.

Строк повернення грошових коштів по кредитному договору закінчився, але позичальник не виконав своїх зобов'язань перед банком, тобто не сплатив кредит та відсотки за користування кредитними коштами.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту - 4596,80 грн.; заборгованість по відсотках - 20506,08 грн.; пеню за кредитом - 34408,51 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. штраф (фіксована частина), 2975,57 грн. штраф (процентна складова), а всього 62986,96 грн.

Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.05.2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 62986,96 грн. грн. заборгованості за кредитним договором та 629,87 грн. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2006 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNH4KP71970117, за яким відповідач отримав споживчий кредит в розмірі 4596,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом - 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.03.2008 року (а.с.8-17).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку, якою згідно зі ст. 549 цього Кодексу, є штраф, пеня, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання перед позичальником за кредитним договором. У той же час, в порушення умов цього договору, позичальник, ухилився від сплати кредиту та процентів за його користування, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунками, наданими позивачем в обґрунтування своїх вимог (а.с.6-7), які ОСОБА_1 не спростовані.

Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.16), що цілком узгоджується із положеннями ст.259 ЦК України.

Своїм особистим підписом ОСОБА_1 засвідчив, що ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також, що заява позичальника №DNH4KP71970117 разом із запропонованими ЗАТ КБ „ПриватБанк" Умовами, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір (а.с.9). Копії названих документів, які подані Банком разом із позовною заявою, засвідчені належним чином.

Наведене спростовує доводи апелянта щодо його необізнаності із названими Умовами та порушення Банком строків звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено у п.27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача. При цьому істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи, що рішення суду ухвалено в заочному порядку, під час апеляційного розгляду відповідачу в порядку ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснювалось його право на подання заяви про зменшення розміру неустойки. Проте, ОСОБА_1 відмовився подавати таку заяву, тому підстав для зменшення розміру неустойки не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ї інстанції не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.05.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: