Рішення № 34083832, 14.10.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/7041/13-ц

2/248/2399/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі - Должиковій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харцизька Донецької обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, який мотивує тим, що він працював на підприємстві вугільної промисловості 36 років, останнє місце роботи - ДП «Шахтарськантрацит». При виконанні трудових обов'язків він отримав професійне захворювання - антрако-сілікатоз інтерстіціальна форма, пізно розвинений, емфізема легенів, легенева недостатність. За результатами розслідування професійного захворювання 24.09.2001 р. складено акт, згідно з яким визнано, що професійне захворювання пов'язано з виробництвом, і його причинами є тривалий стаж роботи в умовах підвищеної запиленості, при дії несприятливого мікроклімату, наявність в повітрі робочої зони підвищеного вмісту азоту, окису вуглецю. Висновком МСЕК від 05.11.2001 р. його первинно визнано інвалідом та встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. В подальшому висновками МСЕК йому було збільшено ступінь втрати професійної працездатності до 60 % у зв'язку з даним професійним захворюванням. В результаті отримання професійного захворювання йому протипоказана важка фізична праця. У нього постійна задишка, кашель, він відчуває фізичний біль, недостаток повітря, швидко втомлюється, потребує постійного відпочинку, у зв'язку з чим не може надавати фізичну допомогу по домогосподарству, не може вести повноцінне життя, що потребує від нього докладання додаткових зусиль та спричиняє душевні страждання. Моральну шкоду оцінює у розмірі 37 162,00 грн. Просить стягнути з відповідача вказану суму.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд був повинен відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, що не привели до втрати потерпілим професійної працездатності. Однак Законом України від 23.02.2007 р. були скасовані вищевказані положення Закону, що передбачали відшкодування моральної шкоди Фондом. Ці зміни були визнані КСУ конституційними і при цьому КСУ вказав, що само по собі право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. За таких обставин вважає, що даний позов повинен бути поданий до підприємства, з яким позивач знаходився у трудових відносинах і під час роботи на якому отримав професійне захворювання, оскільки саме власник підприємства повинен створити належні умови для охорони праці працівників. Саме підприємство вугільної промисловості є винним у заподіянні позивачу моральної шкоди. Вини Фонду в цьому немає. Крім того, позивач повинен довести факт спричинення йому моральної шкоди, її розмір. Однак ніяких доказів на підтвердження цих обставин позивач не надав, документи, на які посилається позивач, - акт розслідування нещасного випадку, довідки МСЕК - не є доказами заподіяння моральної шкоди. При проходженні МСЕК

позивачу не було визначено факт спричинення моральної шкоди. Відповідно до копії трудової книжки позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію та з 30.05.1996 р. не працює, тобто протягом 17 років виведений зі шкідливих та небезпечних умов праці і негативні фактори на його стан здоров'я не впливають. Позивач не вказує, в чому саме полягають його моральні страждання, з яких міркувань він виходив при визначенні розміру цієї шкоди. Також вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у нього в 2001 р., а в суд з позовом він звернувся в 2013 р. Крім того пояснила, що з заявою про здійснення страхових виплат позивач звернувся до відділення Фонду в м. Харцизьку 19.11.2001 р. Надав акт розслідування професійного захворювання, висновок МСЕК, які Фонд не оспорював, Фонд здійснив нарахування одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат. В подальшому ступень втрати професійної працездатності у позивача збільшувався, що підтверджувалось відповідними висновками МСЕК, які також Фондом не оспорювались, за цими висновками також нараховувались та проводились певні виплати.

Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Суд встановив, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, останнє місце роботи - ДП «Шахтарськантрацит».

За період роботи на підприємстві вугільної промисловості у позивача виникло професійне захворювання - антрако-сілікатоз, інтерстіціальна форма, емфізема легенів. Легенева недостатність другого ступеня.

Згідно з актом розслідування професійного захворювання від 24.09.2001 р. встановлено, що виявлене у позивача захворювання пов'язано з виробництвом, його причинами є тривалий стаж роботи в умовах підвищеної запиленості, при дії несприятливого мікроклімату, наявність в повітрі робочої зони підвищеного вмісту азоту, окису вуглецю.

Згідно з довідкою МСЕК від 05.11.2001 р. позивачу визначено втрату професійної працездатності у розмірі 25% первинно безстроково у зв'язку з професійним захворюванням - антрако-сілікатоз.

Згідно з довідкою МСЕК від 07.10.2002 р. позивачу визначено втрату професійної працездатності у розмірі 40% повторно безстроково у зв'язку з професійним захворюванням - антрако-сілікатоз.

Згідно з довідкою МСЕК від 16.01.2007 р. позивачу визначено втрату професійної працездатності у розмірі 60%, що відповідає 3 групі професійних захворювань, повторно безстроково у зв'язку з професійним захворюванням - антрако-сілікатоз. Група інвалідності перша.

Згідно з виписками з історії хвороби позивач систематично проходить стаціонарне лікування в медичних закладах з діагнозом - антрако-сілікатоз, йому рекомендовано динамічне спостереження пульмонолога, приймання муколітиків, інших лікарських препаратів, дієта, протипоказана робота в підземних умовах, контакт з пилом, газами, несприятливі метеумови, важка фізична праця.

Сторонами не оспорюється той факт, що позивач у зв'язку з наявністю у нього професійного захворювання знаходиться на обліку у відповідача, який здійснює йому щомісячні страхові виплати. Факт наявності у позивача професійного захворювання відповідачем також не оспорюється.

Право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у зв'язку із професійним захворюванням виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності.

Оскільки позивачу МСЕК первинно встановило стійку втрату працездатності 05.11.2001 р., право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я виникло у нього саме з 05.11.2001 р. і на той час діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який передбачав відшкодування Фондом моральної шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Так, згідно ст. 21 п.1 пп. «е» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний при настанні страхового випадку вчасно й у повному обсязі відшкодувати збиток, заподіяний працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, виплативши йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння цього збитку потерпілому.

Згідно ч.3 ст. 28 вищевказаного закону при наявності факту заподіяння морального збитку потерпілому проводиться страхова виплата за моральний збиток.

Згідно ст. 34 зазначеного закону відшкодування морального збитку здійснюється у виді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральний збиток визначається в судовому порядку, при цьому вона не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати, незалежно від яких-небудь інших страхових виплат.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-рп зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємстві вугільної промисловості, яка характеризується підвищеним рівнем небезпеки, отримав професійне захворювання, в результаті чого був визнаний інвалідом, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності спочатку 25%, потім 40% і 60%. Вже сам по собі факт встановлення стійкої втрати працездатності свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки здоров'я потерпілого було ушкоджено, а збільшення відсотку втрати професійної працездатності свідчить про подальше погіршення стану здоров'я позивача. Крім того, незворотна втрата здоров'я викликає у позивача душевні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль, постійну втомленість, вимушений постійно проходити курси лікування, не може виконувати тяжкий фізичний труд, відчуває незручність та дискомфорт, що в свою чергу вимагає від нього докладання певних зусиль для організації свого життя. За таких обставин, суд вважає встановленим та доведеним факт наявності у позивача моральних страждань.

Обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди позивачу слід покласти на відповідача, оскільки стійка втрата працездатності встановлена позивачу в період дії норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали обов'язок Фонду відшкодували моральну шкоду потерпілим на виробництві.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що Законом України від 23.02.2007 р. з вищевказаного закону були виключені положення, які передбачали обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, оскільки, як вже вказувалось, на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності відповідні норми діяли, а за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків,

коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ст. 5 ЦК України). Тобто Закон України від 23.02.2007 р. не має зворотної сили у часі і не може застосовуватись до правовідносин, що виникли в 2001 р.

З цих же підстав суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідачем за даним позовом повинно бути ДП «Шахтарськантрацит» як підприємство, з яким позивач знаходився у трудових відносинах і під час роботи на якому ушкодив своє здоров'я внаслідок порушення роботодавцем вимог з охорони праці і не застосування необхідних заходів захисту. Крім того, той факт, що ушкодження здоров'я позивача мало місце під час виконання трудових обов'язків на підприємстві вугільної промисловості, яке недостатньо приймало заходів з охорони праці, не впливає на обов'язок саме Фонду відшкодувати спричинену працівнику моральну шкоду, оскільки цей обов'язок було покладено на Фонд відповідно до Закону.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем не надані докази на підтвердження понесених ним моральних страждань, оскільки стійка втрата працездатності, встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Наявність спеціального висновку медико-соціальної експертної комісії відносно спричинення особі саме моральної шкоди законом не передбачена. Суд вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує глибину фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті профзахворювання, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань, заподіяних позивачу у зв'язку з незворотною втратою здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, який з 25% первинно збільшився до 60%, а також принципи розумності і справедливості, а також те, що моральна шкода є умовним поняттям і її визначення не піддається математичним формулам. За вказаних обставин суд вважає необхідним стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 7500,00 грн.

Вказану позивачем суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 37 162,00 грн. суд вважає перебільшеною.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.5,23 ЦК України, ст. 21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності», ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області (м.Харцизьк, вул..А.Чумака, 52, р/р 37174400901088 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄРДПОУ 25967996) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур. с. Єрмаки Вікуловського р-ну Тюменської обл.., ІПН НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 7500,00 гривень (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: