Рішення № 34083108, 11.10.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1381/13-ц

Справа № 2/226/559/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.

при секретарі - Альберті О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5

представника відповідача КП «СЄЗ» Пахомової В.А.

представника третьої особи, органу опіки та піклування, Кизим Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» про визнання недійсною приватизації, визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з позовом про визнання недійсною приватизації, визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності в обґрунтування якого вказав, що Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» (далі - КП «СЄЗ») 07.05.2013р. розпорядженням № 2/52-1211 було передано у спільну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З цим розпорядженням погодитися не можна, а свідоцтво про власності незаконне. Він не давав згоду на приватизацію цієї квартири, хоч він і ній мешкає. Його донька та дружина не мають права брати участі у приватизації без його згоди. Донька малолітня, тому її правочини потребують його згоди. Дружина вже брала участь у приватизації у 1992р. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мали права на приватизацію квартири, а КП «СЄЗ» не мав права проводити приватизацію квартири. Своїми діями вони порушили його право на спільне користування житловою площею, яке було отримано на підставі ордеру на житлове приміщення № 370 від 18.08.2010р. Це суперечить його інтересам, бо ОСОБА_3 подала позов про розірвання шлюбу та може виселити його одразу після розірвання шлюбу, як власника квартири. У зв'язку з вищевикладеним просить визнати недійсною приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 07.05.2013р. № 2/52-1211, визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло від 14.05.2013р. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що квартиру давали на сім'ю, приватизували без нього. Він дійсно приймав участь у приватизації іншої квартири, він став власником іншої квартири, її продали, адреса той квартири: АДРЕСА_2. Коли була приватизація іншої квартири - не пам'ятає. Він тоді був повнолітньою особою. Продали іншу квартиру у 2007р. На спірну квартиру ордер був виданий на сім'ю: він, відповідач та дитина. Квартира була у нежитловому стані, її він відновив: поставив двері вхідні міжкімнатні, вікна, проводку, електроплиту, прибори опалення, зробив підлогове покриття (демонтував паркет та зробив самозаливні поли, покрив лінолеумом), встановив ванну, унітаз, мийки, каналізацію та водопровід. Ордер на спірну дали після того, як він провів ці відновлювальні роботи. 1/3 частка спірної квартири належить кожному. Він мешкає у цій квартирі. З моменту приватизації до теперішнього часу відповідач чинила перешкоди у проживанні: казала, що змінить замки, що не буде пускати, викликала міліцію, щоб він боявся заходити у квартиру. Заяв про його виселення, відповідач не подавала. У нього є бажання продати цю квартиру. Він пропонував відповідачу зробити договір купівлі-продажу. Йому відомо, що відповідач не зверталася до органу опіки та піклування щодо продажу квартири. Він не працює, тому що 10 років працював на відповідача. Житлово-комунальні послуги він не сплачує за цю квартиру, їх сплачує матір відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача та пояснив суду, що ОСОБА_3 приймала участь у приватизації у 1994р., а тому не мала права на повторну приватизацію. Крім того, позивач не давав згоду на приватизацію, приватизація пройшла без його згоди та участі. На момент приватизації, позивач був зареєстрований у спірній квартирі. Таким чином було порушено право позивача на участь у приватизації. Також, квартира приватизована на його малолітню доньку. Позивач не давав згоду на приватизацією своє донькою спірної квартири. Вважає, що приватизація повинна бути скасована та проведена відповідно до законодавства. Згідно п.18 Положення, потрібна згода батьків, а не одного з батьків. Позивач приймав участь у приватизації іншої квартири. Норма приватизації на 1 людину - 21 м2 + 10 м2 на сім'ю. Позивач раніше приватизував іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Площа іншої приватизованої квартири 64,3 м2, приватизували її 3 особи, позивач отримав 21,44 м2, не 2,89 м2. Порушено право позивача на участь приватизації цієї квартири, приблизно 3 м2. Позивач би мав право на 1/3 частку, якщо доплатив би. Зараз позивач зареєстрований у спірній квартирі та періодично там мешкає. Про приватизацію спірної квартири позивачу не було відомо.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти позову заперечувала та пояснила суду, що в органу приватизації не було законних підстав відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у приватизації цієї квартири. Позивач був обізнаний про приватизацію квартири. Якщо позивач доведе, що він не повністю використав свої право на приватизацію, то він має право на приватизацію відповідної частки. Немає норми закону, що під час повторної приватизації, частки у осіб, які приймають участь у приватизації, повинні бути рівними. Їй невідомо, чи надавала ОСОБА_3 згоду позивача та дитини на приватизацію.

Представник відповідача КП «СЕЗ» пояснила суду, що позов не визнає. До неї звернулася ОСОБА_3 з проханням приватизувати спірну квартиру. При цьому вона принесла паспорт чоловіка - позивача. Прийшла мама позивача, вона їй сказала, що син не може приймати участь у приватизації, тому що раніше брав у неї участь. Тому вона приватизувала на 2-х осіб спірну квартиру. Позивач знав, що буде приватизуватися квартира. Вони не порушили Закон «Про приватизацію», право на приватизацію мала ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 Вважає, що вони не допустили порушень при приватизації. Матір позивача є законним представником позивача, тому що вона принесла його паспорт. 2 квадратних метра, які не використані позивачем при попередній приватизації, не так вже важні. Згода на приватизацію позивача їм не потрібно, тому що він не учасник приватизації. На момент приватизації не було рішення про розірвання шлюбу. Позивач не надав письмову згоду на приватизацію, а також не давав заяву, що він не бажає приватизувати квартиру. Листи від позивача надходили щодо законності приватизації квартири дружини, а не спірної квартири. Відповідь на цей лист вона не дала, керуючись Законом «Про захист персональних даних». Колишнє подружжя має право проживати у квартирі та нею користуватися і зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. За спірну квартиру сплачує матір ОСОБА_3, заборгованості немає. Письмової згоди на приватизацію позивача не було, він на час приватизації був зареєстрований у цій квартирі.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Димитровської міської ради пояснила суду, що на їх думку дитина має право на приватизацію спірного приміщення, тому вони заперечують проти задоволення позовних вимог, в частині визнання недійсною приватизації квартири дитиною.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 3/51-1210 від 14.05.2013р., виданого Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» згідно розпорядження від 07.07.2013р. № 2/52-1211 (а.с.3).

Позивач та відповідач ОСОБА_3 є батьками відповідача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Згідно розпорядження КП «СЄЗ» № 2/52-1211 від 07.05.2013р., ОСОБА_3 у спільну часткову власність передана квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3).

Згідно довідки ПП «ПЖФ Гарант-Сервіс» від 21.03.2013р., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.4).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло № 2/24-631 від 17.04.2007р., позивачу належить 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.34).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло № 2/23-700 від 07.06.1994р., відповідачу ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності з іншими особами квартира за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.36).

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.9 ЖК України, громадяни України мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

За змістом п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Таким чином, небажання когось з членів сім'ї взяти участь у приватизації квартири позбавляє можливості інших членів сім'ї на отримання квартири у власність у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Судом встановлено, що позивач постійно мешкав та був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та не давав письмової згоди на приватизацію спірної квартири та взагалі не з'являвся до органу приватизації.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності підлягають задоволенню.

Доводи представника КП «СЄЗ» про те, що матір позивача є його представником та те, що у позивача незначна частка, яку він може приватизувати і у зв'язку з цим, вона діяла право мірно, не ґрунтуються на законі.

Позовна вимога щодо визнання недійсної приватизації спірної квартири задоволенню не підлягає, оскільки ця вимога не ґрунтується на законі, так як приватизація - це сукупність дій, рішень фізичних та юридичних осіб з оформлення документів про передання квартири у власність на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Враховуючи викладене, ст.9 ЖК України, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. № 396 та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» про визнання недійсною приватизації, визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» № 2/52-1211 від 07.05.2013р. про передання у спільну часткову власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло № 3/51-1210 від 14.05.2013р. щодо якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності квартира за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» солідарно на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя