Ухвала суду № 34080741, 09.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/1-574/11-к Головуючий у 1-й інст. Заїка Г. М.

Категорія ч.2 ст.121 КК України Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Зав'язуна С.М.,

суддів: Євстафєвої Т.А. та Широкопояса Ю.В.,

з участю: секретарів Білоус Т.А. та Парижан І.О.,

прокурора Стемковського Д.Б.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 червня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст.89 КК України раніше не

судимого,

засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 вирішено не змінювати, залишено взяття під варту.

Строк відбуття покарання обчислено з моменту його затримання, тобто з 14.09.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 16418 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (р/р 31258272211843, код ЄДРПОУ: 25574601, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039) 506 грн. 52 коп. судових витрат.

Речові докази:

- наволочку, виріз з простирадла, зіскоби з дверей, зрізи з нігтьових пластин пальців рук потерпілої ОСОБА_6, зрізи з нігтьових пластин пальців рук свідка ОСОБА_7; дерев'яну палицю, які зберігалися в камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області, знищено;

- настільну лампу, яка зберігалася в приміщенні Бердичівського міськрайонного суду, повернуто свідку ОСОБА_8;

- речі потерпілої ОСОБА_6 - блузку, жіночу сумку, блокнот, туш для вій, пластмасову лінійку, дзеркальце, гаманець, мобільний телефон "Нокіа-2630" з карткою оператора мобільного зв'язку "КиївСтар", які зберілися в камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області, повернуто її чоловікові ОСОБА_5;

- одяг свідка ОСОБА_7 - джинси, гольф, спортивну кофту, які зберігалися в камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області, повернуто ОСОБА_7;

- одяг та взуття ОСОБА_3 - спортивні штани, спортивну кофту, пару шкарпеток, пару кросівок, які зберігалися в камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області, повернуто власнику.

Для забезпечення цивільного позову та відшкодування судових витрат арешт, накладений на автомобіль ГАЗ-31105, н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, не скасовано.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину при наступних обставинах.

Так, 12.09.2011 року близько 23 години ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за місцем проживання останньої, а саме у квартирі АДРЕСА_1, вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, на ґрунті особистих неприязних відносин, виникла сварка. В ході сварки у ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 способом, що має характер особливого мучення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення, ОСОБА_3, бажаючи завдати потерпілій сильний фізичний біль, підійшов до ОСОБА_6, яка сиділа в кріслі біля столу у кімнаті квартири, і умисно наніс їй декілька ударів руками по голові, усвідомлюючи, що такими діями завдає потерпілій сильний фізичний біль. Від цих ударів ОСОБА_6 впала з крісла на підлогу, після чого ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії та, бажаючи завдати потерпілій сильний фізичний біль, умисно, зі значною силою прикладання, дерев'яною палицею наніс чисельні удари по голові, тулубу, верхніх і нижніх кінцівках ОСОБА_6, усвідомлюючи, що такими діями завдає потерпілій сильний фізичний біль. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді: множинних обширних крововиливів в ділянці верхніх та нижніх кінцівок - на зовнішній поверхні правого плеча від верхньої третини вниз; на правому передпліччі на зовнішній поверхні; на тильній поверхні правої кисті; на лівому плечі від плечового суглобу вниз; на тильній поверхні лівої кисті з переходом на передпліччя, на правому стегні на передній поверхні від верхньої третини до колінного суглобу; на правій гомілці; на задній поверхні у верхній частині; на лівому стегні на передній поверхні з переходом на бокову; множинних обширних крововиливів в жирову клітковину та м'язи верхніх та нижніх кінцівок з утворенням міжм'язевих кров'яних кишень, розчавленням жирової клітковини, що викликало малокрів'я внутрішніх органів, комбінований геморагічно-травматичний шок, що спричинили смерть потерпілої.

Крім того, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в потиличній ділянці зліва, в ділянці чола справа, в ділянці міжтім'яного шва в проекції рани, підшкірних крововиливів над лівою бровою, центрі чола від підборіддя вверх, в правій частині чола від зовнішнього кінця брови до верху, на повіках правого ока, на слизовій верхньої та нижньої губи, на підборідді по краю нижньої щелепи, на передній поверхні шиї, саден в правій виличній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в тім'яної ділянці голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисний тяжкий злочин - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення і спричинило смерть потерпілої.

На вирок суду надійшли апеляція з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_3 та апеляція його захисника ОСОБА_1, в якій вони просять скасувати вирок Бердичівського міськрайонного суду від 17.06.2013 року та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. В обґрунтування апеляції вказують, що під час досудового та судового слідства допущено однобічність та неповноту у збиранні, досліджені та оцінці доказів, зазначають, що висновки суду не відповідають викладеним у вироку фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Посилаються на те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, зазначають, що суд не дав оцінку показам свідка ОСОБА_8, що саме ОСОБА_7 наносила удари потерпілій світильником, внаслідок чого плафон світильника розбився об її голову, де у неї виникла різана рана, а ОСОБА_7 внаслідок цього порізала собі руку. Вказують, що вирок винесено фактично на одних показах свідка ОСОБА_7, які є непослідовними, такими що не відповідають ні обставинам справи, ні протоколу огляду місця пригоди,

ні висновкам експертиз, ні показам свідків. Також, зазначають, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в частині того, що сама ОСОБА_7 розповідала їм про побиття нею ОСОБА_6, а лише у вироку зазначив, що вказані покази суперечать дослідженим у справі доказам, не вказавши яким саме доказам, нічим і ніким не спростувавши їх. Засуджений ОСОБА_3 вказує, що покази вищевказаних свідків, а також покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, безпосередньо підтверджують вчинення злочинних дій саме свідком ОСОБА_7, а покази експерта в судовому засіданні суперечить висновкам експерта в судово-медичних експертизах. Захисник ОСОБА_1, зазначає, що покази судово-медичного експерта ОСОБА_13 невірно відображені в протоколі судового засідання, деякі з них взагалі до нього не внесені, а наслідки розгляду зауважень на протокол судового засідання не повідомлені. Вказує, що у висновку СМЕ не зазначено, яка кількість крові була у підшкірних крововиливах, у зв'язку з чим не можливо припускати, що малокрів'я настало лише від внутрішніх крововиливів, адже було рясне крововиливання крові потерпілої назовні протягом тривалого часу. При цьому при проведенні експертизи було виявлено кров потерпілої на верхній частині одежі свідка ОСОБА_7, що говорить про її безпосередній контакт із потерпілою і відсутність контакту ОСОБА_3 з останньою. Наявність незначної частки крові потерпілої на нижній частині шкарпеток ОСОБА_3 свідчить лише про те, що він наступив на кров, яка була на підлозі, а наявність крові ОСОБА_7 на шкарпетках та на спортивних брюках ОСОБА_3 підтверджує той факт, що поріз на руці ОСОБА_7 утворився внаслідок розбиття нею скляного плафону на голові ОСОБА_6 В обґрунтування своїх вимог засуджений та його захисник вказують також на те, що світильник, яким було нанесено тілесні ушкодження потерпілій і який є головним речовим доказом під час досудового та судового слідства не вилучався, не оглядався, не досліджувався. Клопотання сторони захисту про проведення експертиз з метою виявлення відбитків пальців та крові потерпілої на світильнику судом необґрунтовано відхилено, чим допущено однобічність та неповноту. Захисник ОСОБА_1 посилається на порушення права на захист ОСОБА_3 у зв'язку з залишенням без розгляду її скарги на постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 В поданій апеляції засуджений також вказує на те, що досудовим слідством та судом не вжито заходів для забезпечення безпеки свідка ОСОБА_8, що вплинуло на її покази у зв'язку з загрозою фізичною розправою зі сторони свідка ОСОБА_7 Зазначає, що суд у вироку обґрунтовує стан алкогольного сп'яніння як обтяжуючу обставину ОСОБА_3 лише на підставі припущення слідчого, а не на доказах, при цьому відповідної експертизи про вміст алкоголю в крові свідків, обвинуваченого проведено не було. Крім того, посилається на складання обвинувального висновку з недотриманням вимог ст.223 КПК України, на зазначення в ньому даних про його погашену судимість, що є неприпустимим, на невручення йому додатків до обвинувального висновку, а також на невиконання судом вимог ст.344 КПК України про вручення вироку в триденний строк, що позбавило його права підготуватися до апеляційного оскарження вироку, ознайомитися з протоколом судового засідання та подати на нього зауваження.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_3, його захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просили подані ними апеляції задовольнити, пояснення представника потерпілої ОСОБА_4, яка просила вирок суду залишити без змін, думку прокурора, який просив в задоволенні апеляцій засудженого та його захисника ОСОБА_1 відмовити, перевіривши матеріали кримінальної справи та вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України (в редакції 1960 року), обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції засудженого та його захисника слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину.

Як вбачається з вироку суду, суд в порушення даної норми КПК України (в редакції 1960 року) сформулював обвинувачення засудженому ОСОБА_3, яке викладено на неповно встановлених фактичних обставинах справи.

Так, відповідно до пред'явленого обвинувачення, визнаного судом доведеним, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в потиличній ділянці зліва, в ділянці чола справа, в ділянці міжтім'яного шва в проекції рани, підшкірних крововиливів над лівою бровою, центрі чола від підборіддя вверх, в правій частині чола від зовнішнього кінця брови до верху, на повіках правого ока, на слизовій верхньої та нижньої губи, на підборідді по краю нижньої щелепи, на передній поверхні шиї, саден в правій виличній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в тім'яної ділянці голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, не врахував, що наявні у справі докази щодо обставин заподіяння легких тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_6 містять суттєві протиріччя, які органом досудового слідства та судом не усунуті.

Так, допитаний судом першої інстанції засуджений ОСОБА_3 пояснив, що коли ОСОБА_6 підвелася, щоб вийти з кімнати, то ОСОБА_7 штовхнула її за його спиною в глиб кімнати, та коли він повернувся побачив, як ОСОБА_7 наносить удар плафоном по голові ОСОБА_6 і з голови останньої йде кров. Під час нанесення удару ОСОБА_7 порізала собі праву руку, через що почала ще більше лаятися та з великою силою та швидкістю наносити удари ОСОБА_6 Він підбігши до них, відштовхнув ОСОБА_7 від ОСОБА_6 та побачив на голові у ОСОБА_6 велику різану рану, яка дуже кровоточила. (т.3 а.с.197).

Свідок ОСОБА_8 під час судового слідства пояснила, що ОСОБА_7 почала до потерпілої ОСОБА_6 кричати, при цьому взяла її за волосся і почала наносити удари руками в обличчя по голові, вирвала волосся, взяла плафон і вдарила її по голові, плафон був скляним. ОСОБА_8 також пояснила, що світильник стояв на стільчику біля ліжка, коли приїздив слідчий, він вже лежав на підлозі, скло було розбите, трохи його збирала ОСОБА_7, а потім вона. (т.3 а.с.170-173, 208-209).

Свідок ОСОБА_7 в ході досудового та судового слідства пояснила, що ОСОБА_3 почав чіплятися до ОСОБА_6 та звинувачувати її в тому, що вона викрала речі. Спочатку, вона пам'ятає, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_6 рукою по голові, потім взяв дерев'яну палицю та продовжував палицею наносити удари по голові. Яка кількість ударів була нанесена по голові, вона сказати не може, однак в цей час ОСОБА_6 прикривала голову руками і удари приходились їй по руках. Потім ОСОБА_3 почав наносити багато численні удари по спині та по ногах, від чого ОСОБА_6 впала на підлогу, а ОСОБА_3 продовжував бити її по різних частинах тіла. Жодного удару ОСОБА_6 вона не наносила, фізичну силу до неї не застосовувала. Після того, як ОСОБА_3 палицею розбив настільну лампу, то вона збирала уламки скла та порізала собі руку. (т.1 а.с.51-54, т.3 а.с. 189-194).

Згідно показів свідка ОСОБА_9, даних в судовому засіданні, ОСОБА_7 їй розповідала, що вдарила світильником ОСОБА_6 (т.3 а.с.206).

Як вбачається з протоколу судового засідання, в ході судового слідства свідок ОСОБА_8 надала для огляду світильник (т.3 а.с.208-209), який був оглянутий судом та приєднаний до матеріалів справи в якості речових доказів.

В судовому засіданні був допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_13, який підтвердив висновок судово-медичної експертизи трупа щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та механізму їх утворень. При цьому судово-медичному експерту, був наданий для огляду вищевказаний світильник, після чого експерт пояснив, що утворення рани на голові скляним плафоном внаслідок розбиття його на голові потерпілої в момент нанесення удару - можливе, крім того найбільш вірогідніше рана на голові потерпілої уторилася від скляного плафону, а не від палки.(т.3 а.с.212-214).

Суд першої інстанції, хоч і вживав заходів для встановлення дійсних обставин заподіяння тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_6 шляхом допиту вищевказаних свідків, судово-медичного експерта, огляду речових доказів, однак, на переконання колегії суддів вони є недостатніми.

Так, судом першої інстанції в повній мірі не з'ясовано яким чином були заподіяні тілесні ушкодження на голові потерпілої ОСОБА_6, чи були вони заподіяні від ударів рукою, палкою, чи скляним плафоном, чи могли якісь тілесні ушкодження бути заподіяні саме скляним плафоном, чи були вони заподіяні саме ОСОБА_3, чи можливо іншою особою. Не встановлено чи можливо було розбити скляний плафон палкою, як стверджує свідок ОСОБА_7, враховуючи місце розташування ОСОБА_3 під час нанесення ударів потерпілій ОСОБА_6, до місця розташування вказаного плафону.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Житомирській області Димченка О.Є. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 28.11.2011 року, відповідно до якої слідчий допустив припущення та піддав сумніву заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, вказавши що якщо свідок ОСОБА_7 і наносила будь-які удари потерпілій ОСОБА_6, то спричинені потерпілій внаслідок цього тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та у причинному зв'язку із смертю потерпілої не перебувають (т.2 а.с.202-203).

З'ясування та встановлення цих обставин має істотне значення для правильного встановлення фактичних обставин справи і відповідно на прийняття правильного рішенні по суті пред'явленого та визнаного судом доведеним ОСОБА_3 обвинувачення.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в судовому засіданні ці обставини залишилися в повній мірі не встановленими, то вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню в суд першої інстанції на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, призначити у разі необхідності додаткову судово-медичну експертизу в частині способу та характеру нанесення легких тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_6, надати у разі необхідності судові доручення для проведення відтворень обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7, ОСОБА_8, і в залежності від встановлених обставин постановити законне і обґрунтоване рішення, та у разі доведеності пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3, викласти формулювання обвинувачення в мотивувальній частині вироку у відповідності з вимогами ст.334 КПК України (в редакції 1960 року).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді: