Постанова № 34079322, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року № 826/10169/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетика та клімат" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головгого управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000472230 та №0000482230 від 14.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетика та клімат» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головгого управління Міндоходів (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000472230 та №0000482230 від 14.06.2013.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №1626/22-30/34298021 від 30.05.2013, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необгрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

В судовому засіданні 26.09.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 17.05.2013 №561 та напрвлення від 18.05.2013 №1633/22-30, виданих ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу відділу перевірки бюджетоформуючих платників податків управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС Моргуном В.О., згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетика та клімат» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.04.2012 по 30.09.2012 за результатами якої складено акт №1626/22-30/34298021 від 30.05.2013 (далі - Акт)

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000472230 від 14.06.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101 791 грн., в тому числі штрафних санкцій у розмірі 25 448 грн.; №0000482230 від 14.06.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 106 882 грн. у тому числі штрафних санкцій у розмірі 26 721 грн.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленням-рішенням та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції Товариства з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (далі - Контрагенти) були реальними.

Відповідач такі доводи позивача заперечував з огляду на те, що як зазначено в акті перевірки відносини позивача з Контрагентами мали безтоварний характер.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Позивачем за перевіряємі періоди у згаданих контрагентів були придбані товари, роботи та послуги без підписання договорів на основі виставлених рахунків-фактур.

У підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами позивачем надано відповідні рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), видаткові та податкові накладні, виписки з бакківських рахунків позивача.

Відповідач у свою чергу в Акті перевірки посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами покупцями за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року №531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013, акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.06.2012 №7593/22-7/37889322 від 13.11.2012, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012, відповідно до яких, дані підприємства є фіктивними та створені для надання податкової вигоди третім особам.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», засновник ніякої участі у створенні та господарській діяльності товариства не брав, ніякі документи не підписував.

Відповідно до акту перевірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, постачальники від яких дане товариство декларує податковий кредит не декларують свої податкові зобов'язання по взаємовідносинах з даним контрагентом та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Згідно з актом перевірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за юридичною адресою підприємства не існує, у ході перевірки також встановлено невиконання податкових зобов'язань контрагентами даного підприємства.

Також, відповідно до листа ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ГУ Міндоходів№1544/9/26-58-10-38 від 31.07.2013 ТОВ «Онікс Компані ЛТД» зареєстроване як платник податку на додану вартість 18.08.2011, рішенням ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС №105 від 03.04.2013 реєстрація анульована у зв'язку відсутністю за юридичною адресою; ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» зареєстроване як платник податку на додану вартість 25.01.2012, рішенням ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС №21 від 25.01.2013 реєстрація анульована у зв'язку з непідтвердженням відомостей про юридичну особу; ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь зареєстроване як платник податку на додану вартість 25.01.2012, рішенням ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС №21 від 25.10.2013 реєстрація анульована у зв'язку відсутністю за юридичною адресою.

Таким чином, на підставі сказаного відповідачем зроблено висновок, що зазначені Контрагенти позивача є фіктивними підприємствами та створені для надання податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товару від Контрагентів. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції ТОВ «Енергетика та клімат» з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Щодо посилань позивача на відсутність обвинувального вироку чи рішення суду щодо визнання правочинів позивача фіктивними суд зазначає, відсутність даних документів само по собі не свідчить про реальність вчинення господарської операціі?.

Наявні на час розгляду справи податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат, але не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки позивача №561 від 17.05.2013 вручено під розписку 18.05.2013 та з направленням ознайомлено 18.05.2013 виконавчого директора ТОВ «Енергетика та клімат» Карлова Сергія Юрійовичаа тому, порядок проведення перевірки відповідачем не порушено.

Отже, висновок ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук