Постанова № 34079229, 10.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2013 року 11:25 № 826/12774/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (позивач 1) ОСОБА_2 (позивач 2) до 3-тя особаСвятошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут зв'язку»прозобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 (надалі - позивач 1) та ОСОБА_2 (надалі - позивач 2) з позовом до Святошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (надалі - відповідач або Святошинське РВ ГУ ДМС України в м. Києві) про зобов'язання Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві визнати документи, копії яких надані у додатках 1, 3 і 4 такими, що дають право на реєстрацію місця проживання позивачів, і при наявності інших необхідних документів задовольнити заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання за адресою - АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначають, що звернувшись до відповідача із заявами про реєстрацію місця проживання та надавши Святошинському РВ ГУ ДМС України в м. Києві необхідні для цього документи, в тому числі рішення суду, їм було незаконно відмовлено у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (попередня поштова адреса: АДРЕСА_2).

У судове засідання від 11.09.2013 року з'явилися позивачі та представник відповідача. Позивачі у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, та зазначив, що позивачами не було надано Святошинському РВ ГУ ДМС України в м. Києві необхідних документів для здійснення державної реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут зв'язку", запропоновано третій особі надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та призначено судове засідання на 03.10.2013 року.

Третя особа (її представник) у судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи. Позивач 2 та третя особа про причини неявки у судове засідання суду не повідомляли, клопотань чи заяв про розгляд справи без їх участі або про відкладення судового засідання не заявляли.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд у судовому засіданні від 03.10.2013 року на підставі ч. 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до начальника Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявами про реєстрацію місця проживання від 13.07.2013 року з проханням зареєструвати їхнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідь на дані заяви відповідачем вказано, що питання реєстрації позивачів буде вирішено після надання підстав для реєстрації, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Вважаючи таку відмову відповідача у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправною, а свої права порушеними, позивачі звернулися з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (надалі - Закон №1382).

Відповідно до ст. 2 Закону №1382, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі ст. 3 Закону №1382, місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

Таким органом, відповідно до пп. 20 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №405/2011 (надалі - Указ), є Державна міграційна служба України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (п. 7 Указу).

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону №1382 передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) (ч. 2 ст. 6 Закону №1382).

При цьому, забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів (ч. 5 ст. 6 Закону №1382).

Разом з тим, на виконання положень Закону №1382 Міністерством внутрішніх справ України Наказом від 22.11.2012 року №1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (надалі - Порядок №1077).

Так, розділом ІІ Порядку №1077 врегульовано питання реєстрації місця проживання особи, де зазначено, що документами, які підтверджують право на проживання в житлі є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.

В свою чергу, позивачами під час судового розгляду справи та у позовній заяві вказано, що ними під час реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 було надано Святошинському РВ ГУ ДМС України в м. Києві необхідні для цього документи, в тому числі рішення суду.

Проте, як вбачається із заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копії яких наявні у матеріалах справи), з якими останні звернулися до начальника Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві про реєстрацію місця проживання від 13.07.2013 року з проханням зареєструвати їхнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, графа «Підставою для реєстрації місця проживання заявник/його неповнолітньої дитина за зазначеною адресою є» не заповнена заявниками.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що звернувшись до відповідача з метою реєстрації місця проживання позивачів, останніми в поданих до відповідача заявах від 13.07.2013 р. не було вказано підстав для такої реєстрації (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи).

При цьому, матеріали справи не містять також згоди власника (співвласників житла, наймача та членів його сім'ї) на реєстрацію позивачами місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Святошинським РВ ГУ ДМС України в м. Києві було правомірно відмовлено у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю підстав для реєстрації, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Щодо позовних вимог про зобов'язання Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві визнати документи, копії яких надані у додатках 1, 3 і 4 такими, що дають право на реєстрацію місця проживання позивачів, суд зазначає про наступне.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2011 року у справі №2-7139/11 (додаток 3), копія якого наявна у матеріалах справи, у задоволені позову Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено, керуючись, зокрема, ст. 125 Житлового кодексу УРСР, на тим, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві більше 40 років, з 1995 року разом із сім'єю постійно проживав та продовжує проживати разом з сином ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні та іншого житла немає.

Апеляційним судом м. Києва, згідно з рішенням від 07.06.2012 року у справі №22-ц/2690/7969/2012 (додаток 4), апеляційну скаргу Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку» задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2011 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено, мотивуючи рішенням тим, що «…немає даних про те, що спірне жиле приміщення є службовим, відповідачі у встановленому законом порядку не були вселені у спірне жиле приміщення, та відповідно не набули право користування службовим приміщенням, оскільки як вбачається з матеріалів справи АДРЕСА_2 надавалась відповідачам як тимчасове житлове приміщення та останні є тимчасовими жильцями, а тому на них не поширюються норми ст. 125 ЖК України і вони не підлягають виселенню на підставі ст. 124 ЖК України».

Зі змісту вищевикладених судових рішень не вбачається факту встановлення підстав для реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ №19 від 27.03.1995 року, копія якого наявна у матеріалах справи (додаток 1), яким директором УНДІЗ ОСОБА_3 наказано надати для тимчасового мешкання ОСОБА_1 на родину, яка складається з трьох чоловік, квартиру №10 в будинку для молодих фахівців за адресою пр. Перемоги 15 км, буд. №3, не є документом, що дає підстави для реєстрації місця проживання у розумінні ч. 2 ст. 6 Закону №1382 та розділу ІІ Порядку №1077.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок