Постанова № 34079222, 02.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2013 року № 826/13314/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до Державної реєстраційної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної реєстраційної служби України (надалі також - відповідач), в якому просив:

- визнати нечинним рішення УКРДЕРЖРЕЄСТРУ про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4491895 від 29.07.2013 року, щодо реєстрації за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» право власності на предмет іпотеки - Комплекс нежитлових будівель;

- зобов'язати УКРДЕРЖРЕЄСТР зареєструвати право власності за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» на предмет іпотеки - Комплекс нежитлових будівель.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірне рішення прийняте за відсутності законодавчо визначених правових підстав, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши про безпідставність позовних вимог, оскільки Укрдержреєстр не може втручатись у прийняття будь - яких рішень державним реєстратором, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 03.07.2013 року позивачем було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права на комплекс нежитлових будівель, що розташований Київ. обл., Рокитнянський р., смт Рокитне, вулиця Окружна, 4.

За результатами розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності відповідачем прийнято рішення від 29.07.2013р. №4491895 про відмову у державні й реєстрації прав та їх обтяження.

Спірне рішення мотивоване поданням документів, що не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, на Рішенні суду відсутня відмітка про набрання ним законної сили, що суперечить вимогам п.п. 10 та п. 27 Постанови КМУ від 22.06.2011 року. Також при прийняті оспорюваного рішення державний реєстратор посилався на положення статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

25.01.2013 року Господарським судом Київської області було прийняте Рішення у справі №17/131-12, яким повністю задоволено позов ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та визнано за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) право власності на предмет іпотеки - Комплекс нежитлових будівель, а саме: будівля АЗС (літ. Х), площею 46,5 кв.м.; склад (літ. Ц), площею 64,1 кв.м.; котельня (літ. Ф), площею 656,5 кв.м.; будівля КНС (літ. Ш), площею 42,6 кв.м; трансформаторна підстанція (літ. Я), площею 45,1 кв.м.; водонапірна башта (1); будівля артсвердловини (літ. Б), площею 9,3 кв.м.; прохідна (літ. В), площею 14,3 кв.м.; насосна (літ. Я1), 43.8 кв.м.; трансформаторна (літ. Щ), площею 42,1 кв.м.; будівля водоочисної (літ. Ф1), 11,5 кв.м.; компресорна (літ. ЦІ), площею 22,2 кв.м.; компресорна (Ц2). площею 81,4кв.м.; склад-цех (літ. ЦЗ), площею 909,3 кв.м.; цех (літ. Ц4), площею 420,9 кв.м.; електроцех (літ. площею 414,7 кв.м., (надалі - комплекс нежилих будівель), що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Окружна 4.

Рішення Господарського суду Київської області у справі № 17/131-12 від 25.01.2013р. набрало законної сили згідно Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. у справі № 17/131-12.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 2 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 7-1 Закону Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, крім іншого, забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав.

Ст. 8 Закону визначені повноваження органу державної реєстрації прав, згідно якої орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається частиною 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону: 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Пунктом 16 Порядку № 703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, проте, що подані позивачем документи, не відповідають вимогам на не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки рішення суду не містить відмітки про набрання ним законної сили, з огляду про наступне.

Так, відповідно до пп. 10 п.27 Порядку, документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Тобто приписи Порядку, на які покликається відповідач у спірному рішенні не містять вимог щодо наявності у рішенні суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що подається державному реєстратору, відмітки про набрання ним законної сили.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що рішення про відмову у державній реєстрації є невмотивованим та не містить правового підґрунтя.

Проте суд не погоджується з доводами позивача, про наявність правових підстав для визнання рішення від 29.07.2013р. №4491895 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяження нечинним, з огляду про наступне.

Так, частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Встановлені ж статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних відносин. Так, вимога про визнання не чинним акта може стосуватись лише нормативно-правового акта, а при визнанні протиправним - індивідуального акта.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акту - визнання його не чинним.

У разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Щодо позовних вимог про зобов'язання УКРДЕРЖРЕЄСТР зареєструвати право власності за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» на предмет іпотеки - Комплекс нежитлових будівель, суд зазначає наступне.

З огляду на ст. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», реєстрація та скасування реєстрації таких прав є виключною компетенцією повноважного органу державної реєстрації.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права приватної власності за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» на предмет іпотеки - Комплекс нежитлових будівель не може бути предметом судового розгляду, позаяк це належить до виключної компетенції даного органу і по суті є фактично перебиранням повноважень органу реєстрації права власності, що є недопустимим в силу закону.

Так, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4491895 від 29.07.2013 року, щодо реєстрації за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» право власності на предмет іпотеки - Комплекс нежитлових будівель

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 17, 20 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної реєстраційної служби України.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин