Постанова № 34079111, 09.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року справа № 826/11561/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 №0003161703О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 №0003161703.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом встановлено порушення п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України в частині сплати самостійно узгодженої суми земельного податку.

Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити та скасувати винесені податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, надано суду усні та письмові пояснення та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Однак, до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця виданої 23.12.2008, номер запису в ЄДР 2 074 000 0000 014676.

Відповідно до п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України позивачем обрано спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2012, серія НОМЕР_3 із визначенням основного виду діяльності за КВЕД 2005 група 70.2 «Здавання в оренду власного нерухомого майна».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником наступних нежилих приміщень в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_2

- нежиле приміщення підвалу (в літері А) №1 по №7 групи приміщень №161 загальною площею 155,9 кв.м.;

- нежиле приміщення підвалу (в літері А) №172 загальною площею 17,2 кв.м.;

- нежиле приміщення підвалу (в літері А) №2, №3 групи приміщень №172 загальною площею 5,80 кв.м. та 23,00 кв.м.;

Право власності ОСОБА_1 належить на підставі договору дарування нежилих приміщень від 15.07.2009, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за номером в реєстрі 3583.

ОСОБА_1 зазначені нежилі приміщення використовує у господарській діяльності шляхом надання приміщень в аренду, що підтверджується договорами оренди №2 від 01.03.2012, №б/н від 01.02.2012 та №б/н від 01.08.2012.

Нежилі приміщення знаходяться за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до договорів, укладених між ОСОБА_1 та КП «Індустріальне» Солом'янського району у м.Києві №183, 184, 348 від 15.07.2009, комунальним підприємством надаються послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктами 270.1.1, 270.1 ст.270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ч.1 ст.42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Обслуговування та утримання багатоквартирним будинком здійснюється КП «Індустріальне».

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.1 ст.193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За ОСОБА_1 в державному земельному кадастрі не зареєстроване право власності чи користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, він не є суб'єктом плати за землю за вказаною адресою.

Відповідно до п.291.3. ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

ОСОБА_1 обрано спрощену систему оподаткування за ІІ групою відповідно до абз. 2) п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 4) п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Частиною 1 ст.796 Цивільного кодексу України передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Дану позиції підтримано Державною податкової службою України у наказі від 23.11.2012 за №1051 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами - підприємцями» та у листі від 13.12.2012 за №3279/0/141-12/С/17-3214: у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є платником земельного податку, винесене податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.03.2013 за № НОМЕР_1.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41коп. на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (м. Київ, вул. Смілянська, 9, код 26088860) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук