Постанова № 34079042, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року № 826/12806/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гластек Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування наказу №2171 від 25.12.2012, податкових повідомлень-рішень №0000592220 та №0000622220 від 23.01.2013, рішення №3075/10/12-1-13 від 03.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу №2171 від 25.12.2012, податкових повідомлень-рішень №0000592220 та №0000622220 від 23.01.2013, рішення №3075/10/12-1-13 від 03.04.2013.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №6108/22-222/34292585 від 29.12.2012 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необгрунтованими, а сама перевірка проведена з порушенням визначеного податковим законодавством порядку.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

В судовому засіданні 26.09.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 25.12.2012 №2171, виданого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором, відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС, інспектором податкової служби 1 рангу Бартковим О.О. згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 за результатами якої складено акт №6108/22-222/34292585 від 29.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гластек Україна» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за період з 01.01.2010 по 30.06.2010».

Відповідно до зазначеного Акту за позивачем встановлені порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 32 500 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 12 500 грн. та за півріччя 2010 року на суму 32 500 грн.; пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 21 755 грн., у тому числі за березень 2010 року у сумі 9 664 грн. та за квітень 2010 року у сумі 12 091 грн., та призвело до завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 4 245 грн. у тому числі за березень 2010 року у сумі 336 грн. та за квітень 2010 року у сумі 3 909 грн.

08.01.2013 позивачем до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС подано заперечення №0801-1 на вказаний Акт перевірки. Відповідачем у відповіді на заперечення №1008/10/22-211 від 18.01.2013 висновки Акту залишено без змін.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000592220 від 23.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 32 500 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями - 16 250 грн.; №0000622220 від 23.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 21 755 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 878 грн.; №0000632220 від 23.01.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість всього у розмірі 4 245 грн.

Не погоджуючись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу-заперечення №0102 від 01.02.2013. Рішенням державної податкової служби України у м. Києві №3075/10/12-1-03 від 03.04.2013 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000632220 від 23.01.2013, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000622220 від 23.01.2013 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 4 462 грн. та збільшено нарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3 909 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення №0000592220 від 23.01.2013 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 8 125 грн.

15.04.2013 позивачем подано скаргу вих.№15-04-1 на податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 №0000622220 та №0000592220, яку рішенням Міністерства доходів і зборів України №2070/6/99-99-10-01-15 від 07.05.2013 залишено без задоволення.

Позивач не погоджується із оскаржуваними повідомленнями-рішеннями та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції Товариства з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» були реальними.

Відповідач такі доводи позивача заперечував з огляду на те, що як зазначено в акті перевірки відносини Товариства з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» мали безтоварний характер.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що стали предметом розгляду даної справи регулюються податковим законодавством, яке діяло на момент їх виникнення, зокрема Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від №283/97-ВР 22.05.1997 та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період ТОВ «Гластек Україна» мало господарські відносини з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» на підставі укладеного договору №0102-1 від 01.02.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Гластек Україна» (замовник) доручає а ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (виконавець) зобов'язується виконувати замовлення з постачання матеріалів та послуг, виконання робіт.

У підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт прийому передачі від 12.04.2010, видаткова накладна №070402 від 07.04.2010, рахунки-фактури №280402 від 07.04.2010 та №290314 від 29.03.2010, податкові накладні №070402 від 07.04.2010 та №290314 від 29.03.2010.

Відповідач у свою чергу в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №4098/22-222-35976635 від 07.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2009 по 31.10.2012.

Відповідно до вище згаданого акту за ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, під час обстеження юридичної адреси встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться, на підприємстві працює 1 співробітник, відсутні виробничі потужності, використовуючі які можливо здійснювати господарську діяльність, відсутні складські приміщення, на яких можливе розміщення придбаних товарів для іх подальшої реалізації, відсутні транспортні засоби, за допомогою яких можливо здійснювати перевезення товарів.

Також варто зазначити, що в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-149, порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Відповідно до матеріалів даної справи через ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» здійснювались операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Тому, на підставі вище сказаного відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Гластек Україна» та ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс».

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товару від ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Щодо посилань позивача на відсутність обвинувального вироку чи рішення суду щодо визнання правочинів позивача недійсними суд зазначає, що відсутність даних документів само по собі не свідчить про реальність вчинення господарської операціі?.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?. Акти прийому-передач не є підтвердженням фактичного виконання ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» робіт, надання послуг чи передачі відповідних товарів, оскільки в них зазначаються тільки відповідні результати.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат, але не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Повідомлення від 25.12.2012 №17379/10/22-211 та копія наказу від 25.12.2012 №2171 щодо проведення перевірки направлено рекомендованим листом на юридичну адресу позивача 26.12.2012 тому, порядок проведення перевірки відповідачем не порушено.

Також, виходячи із вище зазначених статей, вимога про скасування наказу від 25.12.2012 №2171 задоволенню не підлягає.

Отже, висновок ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень №0000592220 та №0000622220 від 23.01.2013, рішення ДПС у м. Києві №3075/10/12-1-13 від 03.04.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук