Постанова № 34078663, 10.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ 810/3417/13-а

13:50

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Гаврилюк А.В.,

від відповідача - Башта М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.06.2013 № 0002272300, від 12.06.2013 № 0002282300 і від 13.06.2013 № 0002292300.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у зв'язку з включенням до витрат і складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю з «Саноіл Торг».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки підприємство за результатами здійснення господарської діяльності правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується даними первинних бухгалтерських документів. Реальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» також підтверджується документально. Наявність економічного змісту господарської операції прослідковується за результатом подальшої реалізації товару.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що під час перевірки позивача від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшов Акт від 26.04.2013 № 1266/22-30/37269136 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 28.02.2013 відповідно до якого податковий орган дійшов висновку про те, що у ТОВ «Саноіл Торг» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання і продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників (покупців) за перевіряємий період.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що правочини між ТОВ «Фоззі-Фуд» і постачальником ТОВ «Саноіл Торг» не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

В ході судового розгляду суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» укладено договори купівлі-продажу від 12.10.2012 № 12-10-12 і від 22.02.2013 № 22-02-13, предметом яких була поставка нерафінованої соняшникової олії, макухи з насіння соняшника та шрота соняшникового.

Результати виконання даних правочинів оформлювались специфікаціями, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що вказаний товар придбавався підприємством з метою подальшого комісійного продажу товару за межі території України.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ТОВ «Саноіл Торг» товару включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови слідчого слідчої групи головного управління ДПС України від 08.04.2013 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 по 01.04.2013, за результатами якої складено Акт від 18.05.2013 № 313/22-01/32294926 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України - занижено податок з податку на прибуток підприємств у сумі 20799809,00 грн. і завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств у сумі 953446,00 грн. і пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 83865433,00 грн.

В Акті перевірки (сторінка 8) зазначено, що в ході проведення перевірки використані матеріали, зокрема, Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інфініті» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, Акт від 04.04.2013 № 895/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, Акт від 26.04.2013 № 1266/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 28.02.2013.

При цьому, зі змісту Акта перевірки вбачається, що податковим органом цитується виключно Акт перевірки від 26.04.2013 № 1266/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 28.02.2013. Посилання на інші Акти перевірок, які зазначені у переліку матеріалів, що використані відповідачем в ході проведення перевірки, в Акті відсутні.

Згідно з даними сторінки 26 Акта перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Акт від 26.04.2013 № 1266/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 28.02.2013.

Відповідно до даного Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано Акти перевірок підприємств постачальників (покупців) ТОВ «Саноіл Торг», які складені іншими податковими органами (сторінка 26 - 75 Акта перевірки).

Крім того, на сторінці 75 Акта перевірки, відповідачем зазначено, що на підставі даних Департаменту розвитку ІТ, електронних сервісів і обліку платників Міністерства доходів і зборів України встановлено, що ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» і ТОВ «Метал - Транс» здійснюють подачу податкової звітності і реєструють податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з однієї електронної адреси.

Відповідна інформація засвідчує той факт, що складання і відправка податкової звітності ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» і ТОВ «Метал - Транс» здійснюється безпосередньо однією або групою пов'язаних осіб.

Також, на сторінках 75-76 Акта перевірки відповідач зазначив, що у результаті встановлених у ході перевірки фактів фіктивності ТОВ «Інфініті», ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) приписів господарського і цивільного законодавства (моральних засад), взаємовідносини з ТОВ «Фоззі - Фуд» мають протиправний характер, а правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено витрати до складу витрат і податковий кредит з податку на додану вартість по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 12.06.2013 № 0002272300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 25999761,00 грн., з них 20799809,00 грн. за основним платежем і 5199952,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0002282300, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 953446,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 № 0002292300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 86735679,00 грн., з них 69388551,00 грн. за основним платежем і 17347138,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів і наявністю господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг», які не спричиняють правових наслідків, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Саноіл Торг» предметом яких були поставки нерафінованої соняшникової олії, макухи з насіння соняшника та шрота соняшникового.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Фоззі - Фуд» і ТОВ «Саніол Торг» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- видаткових і податкових накладних, рахунків - фактур, актів приймання-передачі (том 2, а.с. 1 - 145); специфікацій (том 3, а.с. 196-210);

- банківських виписок по особовому рахунку (том 4, а.с. 1 - 10).

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що підприємство ТОВ «Саноіл Торг» зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується даними Акт перевірки від 26.04.2013 № 1266/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва і цю обставину не заперечував представник податкового органу в ході слухання справи. Отже, контрагентом позивача правомірно виписані податкові накладні на кожну поставку товару.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив суду, що ТОВ «Фоззі - Фуд» придбавало у ТОВ «Саноіл Торг» дані товари з метою подальшого продажу за межі території України.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копії контрактів укладених між ТОВ «Фоззі - Фуд» і Компанією «OREXIM LIMITED» (Единбург, Англія) від 22.11.2012 № 0503/12-К, від 17.01.2013 № 0530/13-К, від 12.02.2013 № 0538/13-К, від 28.02.2013 № 0548/13-К (том 4, а.с. 11 - 37).

Предметом даних контрактів була поставка української нерафінованої соняшникової олії (врожаю 2012 року), макухи соняшникової нестандартної українського походження насипом, шрота соняшникового українського походження.

З метою підтвердження даних господарських правовідносин з Компанією «OREXIM LIMITED» позивач надав суду копії вантажних митних декларацій про імпорт вказаних товарів (том 4, а.с. 38 - 97) і виписки з банківського рахунку про оплату Компанією «OREXIM LIMITED» коштів за отриманий товар (том 4, а.с.122-147). Із відміток на вантажно-митних деклараціях вбачається, що вантаж пройшов розмитнення.

Крім того, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем було укладено із ТОВ «Югекотеп» договір доручення від 12.10.2012 № 121ОК на транспортно-експедиторське і митно-брокерське обслуговування вантажу (том 3, а.с. 187-190). Відповідно до якого виконавець - ТОВ «Югекотеп» взяло на себе зобов'язання здійснити комплекс послуг по транспортно-експедиторському та митно-брокерському обслуговуванню вантажу довірителя при відправці товару на експорт.

На підтвердження виконання даного правочину позивачем надано суду копії звіту від 31.12.2012 про виконання даного договору, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, актів надання послуг (том 2, а.с. 146 - 250), виписки з банківського рахунку про оплату отриманих послуг.

Також позивачем надано суду копії сертифікатів відповідності олії соняшникової нерафінованої (том 3, а.с. 43 - 182).

Крім того, позивач надав суду копії договорів укладених між ТОВ «Саноіл Торг» і ТОВ «Таир-Трейд», ТОВ «Югевротранс», ТОВ «Евери», ТОВ «СТБ Сервіс», ТОВ «Транспортна компанія СКАТ», предметом яких було надання транспортних послуг з перевезення товару ТОВ «Саноіл Торг» і копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування придбаного товару.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Слід зазначити, що зі змісту Акта перевірки вбачається, що особи, які здійснювали перевірку взагалі не надавали правову оцінку первинним бухгалтерським документам, а лише перераховували їх в описовій частині Акта перевірки. При цьому, сам Акт перевірки на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення складається лише із цитування Акта перевірки від 26.04.2013 № 1266/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва безвідносно до аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Податковим органом не надано суду будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, які викладені в Акті перевірки іншого податкового органу, які б створювали підстави для висновку, що господарські операції є безтоварними.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Фоззі - Фуд» і ТОВ «Саноіл».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, податковим органом таких вироків суду не надано.

Суд також враховує, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Зокрема, аналогічна правова позиція, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» правочину на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Саноіл Груп» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом під час розгляду справи також досліджувався економічний зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг». Зокрема, у позивача було витребувано у табличному вигляді відомості щодо сум купівлі та подальшої реалізації придбаного товару, які були надані суду. З їх змісту вбачається про отримання прибутку позивачем, що також підтверджується при співставленні даних щодо ціни придбаного товару та ціни подальшої реалізації товару. У свою чергу, відповідач в ході судового розгляду жодним чином не спростував даних відомостей та взагалі не вивчав це питання в ході проведення перевірки.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки (розділ 3 «перелік використаних матеріалів») зокрема, на Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інфініті» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 та Акт від 04.04.2013 № 895/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 826/5797/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої складено Акт від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136, заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києві використовувати інформацію відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136, зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190330099,00 грн. і податковий кредит з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 193394123,00 грн.

Так само, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 у справі № 826/5853/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг», за результатами якої складено Акт від 04.04.2013 № 895/22-20/37269136, заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва використовувати інформацію відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 04.04.2013 № 895/22-20/37269136, зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 на загальну суму 11527216,00 грн. і податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 на загальну суму 11527216,00 грн.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки є безпідставними та не підтверджуються документально.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, витрати щодо господарських операцій із ТОВ ТОВ «Саноіл Торг» підтверджуються документально. Отже, судом не встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття товару.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав видаткові і податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а також, що контрагент позивача мав дефекти у правовому статусі, тому висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0002272300, від 12.06.2013 № 0002282300 і від 13.06.2013 № 0002292300 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12.06.2013 № 0002272300, від 12.06.13 № 0002282300, від 13.06.2013 № 0002292300.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 вересня 2013 р.