Постанова № 34078586, 03.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року (15 год. 31 хв.)Справа № 808/7015/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха

за участю представників

від позивача Касьяненко М.В.

Валовий О.В.

від відповідача Каплін В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства Мелітопольський завод «Гідромаш»

до: Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000011503, № 0000021503, № 0000031503, № 0000012201 від 16.07.2013

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства Мелітопольський завод «Гідромаш» (далі - позивач) до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000011503, № 0000021503, № 0000031503, № 0000012201 від 16.07.2013.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000011503, № 0000021503, № 0000031503, № 0000012201 від 16.07.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях. Вважає прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Мелітопольською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., якою встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 , підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 44.1 статті 44, пункту138.1, пункту 138.2, пункту138.6, пункту 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1.статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму прибуток у сумі 1240627 грн.

п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 180277 грн., що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень на 3888 грн., квітень 2012 року на 4596 грн., вересень 2012 року на 4239 грн., листопад 2012 року на 5084 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (звітних) податкових періодах на суму 110569 грн.

- завищення бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року на суму 5537 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 46364 грн.,

п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. N 2755-УІ із змінами та доповненнями ДП МЗ «Гідромаш» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2012р. на суму 399085 грн. з урахуванням результату перевірки оформленої актом від 09.07.2012р №436/154/00240106.

п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме, подання недостовірних відомостей або податкової звітності с помилками, про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

пунктів 103.4 статті 103, 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями ДП МЗ «Гідромаш» - платник податку на прибуток самостійно не визначив суму податку, що підлягає сплаті за IV квартал 2011р в розмірі 8566,0 грн. (57106,70грн.* 15%) грн.

пункту 48.7. статті 48 Податкового кодексу від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями не подання до податкової Декларації додатка ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток за IV квартал 2011р по нерезиденту ТОВ «МИК- ЦЕНТР» виплачених доходів у сумі 57106,70 грн.; за 2012р. по нерезиденту ЗАО «МИК ТЕСТ», виплачених доходів у сумі -16670 грн.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт № 168/22/00240106 від 27.06.2013р

На підставі Акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0000011503 від 16.07.2013 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 404 622,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 202 311, 00 грн.

№ 0000012201 від 16.07.2013р. яким збільшено суму грошового зобов'язання на 1 240 627,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 577 549,00 грн.

№ 0000021503 від 16.07.2013р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів з ПДВ у розмірі 110 569,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 55 284,50 грн.

№ 0000031503 від 16.07.2013р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 162 470,00 грн.

Щодо не включення Позивачем до складу інших доходів вартості права постійного користування земельними ділянками суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем згідно з вимогами чинного законодавства визначено вартість земельних ділянок отриманих у постійне користування та вартість прав постійного користування земельними ділянками та відображено оприбуткування нематеріального активу у бухгалтерському обліку.

Згідно наданих до перевірки документів позивачем визначено ринкову вартість прав користування земельними ділянками у загальній сумі 5 213 658 грн.

Пунктом 14.1.120 Податкового кодексу України визначено: "нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами".

Статтею 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (зі змінами та доповненнями, за текстом - Земельний кодекс) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою, що підтверджене відповідним правовстановлюючим документом, відповідно до ПБО 8 «Нематеріальні активи» визнається нематеріальним активом підприємства (зараховується на баланс), якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з використанням цього права та його вартість може бути достовірно визначена.

Згідно з ч.1 ст.78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою не є нематеріальним активом у розумінні Податкового кодексу України (за текстом - ПКУ), а відтак, не підлягає включенню до складу валового доходу підприємства відповідно за 1 квартал 2012 року.

Отже, відповідно до ст. 145.1.1. ПКУ, право постійного користування земельною ділянкою не відноситься до жодної групи нематеріальних активів та відповідно, це право не може бути визнане як нематеріальний актив.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 вищезазначеної статті Кодексу встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи з вищевикладеного, право постійного користування земельними ділянками виникло у Позивача з моменту державної реєстрації цих прав, в період, який не охоплюється даною перевіркою, що підтверджується Державними актами на право постійного користування земельною ділянкою, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті тау статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.5 статті 135 ПКУ визначено, що інші доходи, в тому числі включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як зазначено у п. 135.2. ПКУ, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право постійного користування земельними ділянками, як зазначалось раніше, виникло у позивача з моменту державної реєстрації цих прав, тобто в період, який не охоплюється даною перевіркою, і доводи перевіряючих щодо порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями та не включення до складу інших доходів вартість безоплатно отриманих нематеріальних активів, в результаті чого занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 5213658 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 5213658 грн. нічим не обґрунтовані та безпідставні.

Крім того, підпунктом 136.1.16. статті 136 ПКУ передбачено випадки, при яких не включається до складу валового доходу вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадку, якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади або рішень місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень.

Отже, рішення щодо передачі земельних ділянок позивачу в користування були прийняті компетентними органами виконавчої влади в межах їх повноважень, а тому вартість зазначених основних засобів взагалі не підлягає включенню до валового доходу, на підставі ст. 136.1.16. статті 136 ПКУ.

Також слід зазначити, що Листом Міністерства фінансів України від 06032009 № 31-34000-10- 10/6424, щодо відображення у бухгалтерському обліку права постійного користування земельними ділянками, передбачено, що відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», право користування земельною ділянкою відображається у складі нематеріальних активів за вартістю цього права, яка визначається відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суд погоджується з правовою позицією позивача, що таке право потрібно обліковувати на субрахунку 122 «Право користування майном». Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.03 р. № 1378-1V для відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України потрібно обов'язково проводити експертну грошову оцінку земельних ділянок. Тобто експертна оцінка потрібна для того, щоб точно відобразити вартість права користування земельною ділянкою в бухобліку.

Первісну вартість безоплатно отриманого нематактиву (права користування земельною ділянкою) формують із (п. п. 11,13 П(С)БО 8):

справедливої вартості такого активу на дату його отримання;

витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням нематактиву та доведенням його до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Таким чином, зважаючи на позицію мінфінівців у бухобліку, право користування земельною ділянкою відображають так:

Дт субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» Кт субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» - на суму проведеної експертної оцінки земділянки;

Дг субрахунку 154 Кт субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» - на суму витрат, сплачених при оформленні державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Після оформлення права користування земельною ділянкою (отримання відповідного державного акту) роблять проводку: Дт субрахунку 122 Кт субрахунку 154.

Слід зазначити, що у підкатегорії 102.09.03 Єдиної бази податкових знань вказано, що право постійного користування земельною ділянкою не відображається у податковому обліку платника податку - землекористувача, що аргументується наступним:

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають виключно підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, а також релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п. 2 р. X «Перехідні положення» ЗКУ).

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 123 ЗКУ).

Відповідно до пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Підпунктом 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПКУ визначено 6 груп нематеріальних активів щодо яких нараховується амортизація. Так, виокремлено групу 2 нематеріальних активів, до якої відносяться права користування майном, проте права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, до зазначеної групи не відносяться.

Право постійного користування земельною ділянкою, засноване на ст. 92 ЗКУ, також не підпадає під дію пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ, відповідно до якого, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати-з придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку, оскільки таке право користування земельною ділянкою виникає у платника податку на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З урахуванням зазначеного, право постійного користування земельною ділянкою не відображається у податковому обліку платника податку - землекористувача.

Виходячи з вищевикладеного, перевіряючими в Акті невірно віднесено право користування земельною ділянкою до природних ресурсів, а саме на ст. 9 Акту викладено наступне: «ДПМЗ "Гідромаш" згідно з вимогами чинного законодавства визначено вартість земельних ділянок отриманих у постійне користування та вартість прав постійного користування земельними ділянками та відображено оприбуткування нематеріального активу (право користування майном (природними ресурсами) у бухгалтерському обліку».

Таким чином, Позивачем згідно з вимогами чинного законодавства правомірно не включено до складу інших доходів вартість права постійного користування земельними ділянками.

Такоє суд вважає, що відповідачем при визначенні розміру штрафу безпідставно застосовані ознаки повторності, передбачені ст. 123 ПКУ, адже Позивача контролюючим органом не було протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.

Щодо висновків відповідача про заниження Позивачем позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, завищення бюджетного відшкодування ПДВ, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на підставі нікчемності правочинів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для надання висновків щодо заниження Позивачем позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень на 3888 грн., квітень 2012 року на 4596 грн., вересень 2012 року на 4239 грн., листопад 2012 року на 5084 грн.; завищення бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (звітних) податкових періодах на суму 110569 грн.; завищення бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року на суму 5537 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 46364 грн. стали викладені в Акті висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ "Союз-Холод", ТОВ «Авіакосмос», ТОВ «Металкомплект», ТОВ «НПФ «Автотрейд», ТОВ «НПФ «Еолла», ТОВ «Торговий дім Техносплав», ТОВ «Технічні матеріали», ТОВ «Запоріжспецкомплект», ТОВ «Агрінол», ТОВ «Енерготек ЄВ».

Як зазначено в Акті перевірки, Позивачем безпідставно завищено податковий кредит за рахунок фінансово-господарських відносин з вищенаведеними контрагентами на загальну суму ПДВ 180 277 грн. в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на загальну суму 17 807 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (звітних) податкових періодах в сумі 110 569 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 5537 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 46364 грн.

Судом встановлено, що дані викладені в Акті ґрунтуються на актах, складених в результаті перевірки контрагентів Позивача.

Щодо правовідносин позивача з його контрагентами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Технічні матеріали» були укладені договори купівлі - продажу, відповідно до яких Продавець (ТОВ «Технічні матеріали» ) зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Технічні матеріали» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договір купівлі-продажу товарів з додатками, прибутковий ордер, видаткові накладні, платіжні доручення.

Між позивачем та ТОВ «Металлокомплект» був укладений договір купівлі - продажу товарів № 5/03-325 від 29.12.2011, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Металлокомплект») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Металлокомплект» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договір купівлі-продажу товарів з додатками, прибутковий ордер, накладні, платіжні доручення, квитанцію про прийняття товару та товаро - транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Запорожспецкомплект» був укладений договір № 23/09-01 від 23.09.2010, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Запорожспецкомплект») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Запорожспецкомплект» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договір купівлі-продажу товарів з додатками, платіжні доручення та видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Авіакосмос» були укладені договори відповідно до яких Продавець (ТОВ «Авіакосмос») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Авіакосмос» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договори купівлі-продажу товарів з додатками, приходні ордери, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні, платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Торговий дім Агрінол» були укладені договори купівлі - продажу відповідно до яких Продавець (ТОВ «Торговий дім Агрінол») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Торговий дім Агрінол» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договори купівлі-продажу товарів з додатками, приходні ордери, витратні накладні та платіжні доручення, що що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «НПФ Автотрейд» був укладений договір сумісної діяльності № ЛП - 9/д від 24.06.2009 та договір про надання послуг № 4-19-3/61 від 19.01.2011. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «НПФ Автотрейд» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договір про сумісну діяльність, договір про надання послуг, акти здачі приймання робіт, акти виконаних робіт, прибуткові ордери, акти доробки, платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Енерготек СВ» були укладені договори купівлі - продажу відповідно до яких Продавець (ТОВ «Енерготек СВ») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Енерготек СВ» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договори купівлі-продажу товарів, прибуткові ордери, накладні, подорожні листи та платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Союз - Холод» були укладені договори купівлі - продажу відповідно до яких Продавець (ТОВ «Союз - Холод») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Союз - Холод» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договори купівлі-продажу товарів, прибуткові ордери, накладні, подорожні листи та платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «ТД Техносплав» були укладені договори купівлі - продажу відповідно до яких Продавець (ТОВ «ТД Техносплав») зобов'язується продати Покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити у відповідності до умов Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД Техносплав» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договори купівлі-продажу товарів, прибуткові ордери, видаткові накладні, подорожні листи та платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «НВФ «Еолла» були укладені договори відповідно до яких Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «НВФ «Еолла») приймає на себе виконання робіт з часткового технічного огляду мостових одно балкових кранів. Замовник зобов'язується сплатити роботу Виконавця в розмірі і терміни передбачені умовами Договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «НВФ «Еолла» Позивач надавав належним чином засвідчені документи, а саме: договори з додатками, акти здавання приймання виконаних робіт, та платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, здійснення господарських операцій між Позивачем та вищенаведеними контрагентами було підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства або вчиненим правочинам, тому вони є достатньою підставою для відображення Позивачем зазначених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999, «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам. В акті перевірки не зазначено про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства або вчиненим правочинам, тому вони є достатньою підставою для відображення позивачем зазначених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Всі податкові накладні по вищенаведеним операціям виписані юридичними особами, які являлась платниками податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, у акті не заперечується та не спростовано.

Відповідно, дані викладені в Акті перевірки нічим не підтвердженні та безпідставні, а податковий кредит Позивачем у сумі 180 277,00 грн. було сформовано на підставі здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими документами.

Згідно з п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п. п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Судом встановлено, що ці підстави дотримані заводом в повному обсязі.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розрахована позивачем сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України, а дані викладені в Акті щодо заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень на 3888 грн., квітень 2012 року на 4596 грн., вересень 2012 року на 4239 грн., листопад 2012 року на 5084 грн. та завищення бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (звітних) податкових періодах на суму 110569 грн. і завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року на суму 5537 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 46364 грн. не є обґрунтованими.

Щодо висновків перевіряючих про відсутності та порушення при оформленні ТТН, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку суд вважає за необхідне.

На підтвердження факту поставки товару були надані, акт приймання-передачі, видаткова накладна та інший документ. Крім того, перевіряючим та в судовому засіданні надавалися копії документів (рахунків та платіжних доручень про їх оплату), які підтверджують дійсність проведених поставок. В акті перевірки не зазначено про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства або вчиненим правочинам, тому вони є достатньою підставою для відображення Позивачем зазначених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Товарно-матеріальні цінності прийнято на баланс підприємства, згідно документів, копії яких надавались перевіряючим при перевірці та містяться в матеріалах справи.

Отже, факт оприбуткування позивачем за наявними первинними бухгалтерськими документами є достатнім для підтвердження товарності операцій. А порушення щодо при складанні товарно-транспортних накладних, за наявності інших документів, не є беззаперечним фактом, який може підтвердити відсутність поставки товару.

Перевіряючими також визнано угоди недійсними, посилаючись в Акті на відсутність сертифікатів відповідності на товар.

При цьому податковий орган, вказуючи на порушення в акті, не посилається на жоден нормативно - правовий акт, який би встановлював обов'язок постачальника надавати контрагенту сертифікати відповідності. Крім того, ненадання зазначених документів не призводить до наслідку визнання договору недійсним.

Також позивач звертав увагу суду, що Запорізьким окружним адміністративним судом скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені за результатами планової виїзної перевірки державного підприємства Мелітопольський завод «Гідромаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. які було винесено на підставі Акту перевірки від 03.10.2011р. № 2458 /23/00240106. (справа № 0870/915/12).

Крім того, на даний час в апеляційній інстанції (справа № 0870/8017/12) оскаржуються податкові повідомлення - рішення, винесені на підставі акту від 09.07.2012р. № 436/154/00240106.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сума податку на додану вартість у розмірі 399088,00 грн. є предметом розгляду вищезазначеної справи, оскільки податковий орган визначив, що Позивач відповідно декларації № 9028070527 за звітний період квітень 2012 року завищив розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Однак, не зважаючи на те, що відносно цієї суми йде спір, податковий орган на підставі Акту виносить податкове повідомлення - рішення № 0000011503 від 16.07.13, яким зменшує суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку на суму у розмірі 399085,00 грн. (період травень 2012р.)

Частиною 4 п. 56.18 ст. 56 глави 4 ПКУ визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже висновки перевіряючих не можуть ґрунтуватися на рішенні, які на сьогодні є неузгодженими.

Таким чином, відповідачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок проведення перевірки та оформлення її результатів.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцію головного управління Міндоходів у Запорізькій області:

№ 0000011503 від 16 липня 2013 р. форми „В1",

№0000021503 від 16 липня 2013 р. форми „В1",

№ 0000031503 від 16 липня 2013 р. форми „В4",

№0000012201 від 16 липня 2013 р. форми „Р".

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Державного підприємства Мелітопольський завод «Гідромаш» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі виготовлено 10.10.2013.

Суддя О.В. Конишева