Вирок № 34077876, 31.07.2013, Оболонський районний суд міста Києва

31.07.2013 Справа № 756/6617/13-к

№ 1-кп/756/288/13

756/6617/13-к

В И Р О К

іменем України

31 липня 2013 року Оболонський районний суд м.Києва

в складі:

головуючого - судді Оробець Ю.П.,

при секретарі - Ткачук В.В., Євчук С.В.,

з участю прокурорів - Дідківської Т.А., Достатнього Р.Ю., Кривобока О.В.

захисника - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2,

представника потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження №12013110050005077 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Азербайджану міста Баку, азербайджанця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з вищою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

встановив:

05.04.2013 року близько 12 год. 30 хв., гр. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Фіат Лінеа» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом по вул. З.Гайдай, зі сторони вул. Г.Дніпра, в напрямку вул.Тимошенка, знаходячись біля буд. 12/10 по вул. З.Гайдай, будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, під час руху не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив п.п. 1.5. та 2.3 б) ПДР України, наближаючись заднім ходом до нерегульованого наземного пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, чим порушив п.10.10 ПДР України, не зменшив швидкість аж до повної зупинки свого транспортного засобу, а також не переконавшись в тому, що на пішохідному переході перебувають пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, чим грубо порушив п. 10.9 та п. 18.1 ПДР України, продовжив рух керованим автомобілем, внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка в той час переходила проїзну частину по наземному нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право відносно руху автомобіля марки «Фіат Лінеа», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував гр. ОСОБА_4

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 684/е від 23.04.2013-30.04.2013 року:

Вивчивши та проаналізувавши надану медичну документацію на ім'я гр.ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідаючи на питання постанови, експерт прийшов до висновку, що у неї, на момент звернення за медичною допомогою 05.04.2013 р. о 12 год. 32 хв., було виявлене таке тілесне ушкодження: закрита травма хребта: перелом 12 грудного-1 поперекового хребців.

Характер та морфологія тілесного ушкодження, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати, що вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупих предметів, у строк, вказаний у описовій частині постанови, тобто, 05.04.2013р., внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні.

Виявлене тілесне ушкодження не є небезпечним для життя.

Необхідно загострити увагу на наступному:

П.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р., погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту - Правила) надано вичерпне визначення терміну ушкодження - «з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних».

- п.4.6 «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичайних термінів.»

Рентгенологічні дані вказують на наявність переломів 12 грудного та 1 поперекового хребців, що дозволяє стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаних хребців так і власно функції хребта, буде перевищувати 21 добу (звичайні строки консолідації таких переломів та відновлення функції травмованої кінцівки перевищує 21 добу), а саме цей строк рахувати при визначенні тривалості розладу здоров'я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, є підстави стверджувати, що виявлене тілесне ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п.п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил».

Дані токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 (при якому етиловий спирт не виявлено) свідчать про те, що на момент збору крові для проведення цього дослідження вона була твереза.

Під час руху ОСОБА_4, допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. і введені в дію з 01.01.2002р., зокрема пунктів:

- п. 1.5. ПДР України - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

- п. 2.3. б) ПДР України - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

- п. 10.9 ПДР України - Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

- п. 10.10. ПДР України - Забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на виїздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю. Дозволяється рух заднім ходом на дорогах з одностороннім рухом за умови дотримання вимог пункту 10.9 цих Правил та неможливості під'їхати до об'єкта іншим чином.

- п. 18.1. ПДР України - Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 п. 1.5., 2.3. б, п. 10.9, п. 10.10 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав, та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_4 суду показав, що він 05.04.2013 року близько 12 год. 30 хв., керував автомобілем марки «Фіат Лінеа» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. З.Гайдай, зі сторони вул. Г.Дніпра, в напрямку вул.Тимошенка. Знаходячись біля буд.12/10 по вул. З.Гайдай, рухаючись заднім ходом до нерегульованого наземного пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, будучи неуважним, він здійснив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода гр.ОСОБА_2, яка в той час переходила проїзну частину по пішохідному переходу з ліва на право відносно руху автомобіля, яким він керував. У вчиненому він щиро кається, просить суворо його не наказувати, фактичні обставини не оспорює.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 05.04.2013 року близько 12 год. 30хв., коли вона, знаходячись біля буд.12/10 по вул. З.Гайдай, переходила проїзну частину по нерегульованому наземному пішохідному переходу, на неї, рухаючись заднім ходом, задньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд ОСОБА_4

Під час огляду місця ДТП від 05.04.2013 року, було зафіксовано параметри проїзної частини вул.З. Гайдай у м.Києві.

З висновку судово-медичної експертизи № 684/е від 23.04.2013-30.04.2013 року вбачається, що у гр.ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на момент звернення за медичною допомогою 05.04.2013 р. о 12 год. 32 хв., було виявлене таке тілесне ушкодження: закрита травма хребта: перелом 12 грудного-1 поперекового хребців.

Характер та морфологія тілесного ушкодження, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати, що вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупих предметів, у строк, вказаний у описовій частині постанови, тобто, 05.04.2013р., внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні.

Виявлене тілесне ушкодження не є небезпечним для життя.

Необхідно загострити увагу на наступному:

П.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р., погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту - Правила) надано вичерпне визначення терміну ушкодження - «з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних».

- п.4.6 «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичайних термінів.»

Рентгенологічні дані вказують на наявність переломів 12 грудного та 1 поперекового хребців, що дозволяє стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаних хребців так і власно функції хребта, буде перевищувати 21 добу (звичайні строки консолідації таких переломів та відновлення функції травмованої кінцівки перевищує 21 добу), а саме цей строк рахувати при визначенні тривалості розладу здоров'я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, є підстави стверджувати, що виявлене тілесне ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п.п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил».

Дані токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 (при якому етиловий спирт не виявлено) свідчать про те, що на момент збору крові для проведення цього дослідження вона була твереза.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2, суд вважає їх логічними та об'єктивними, та такими що відповідають дійсним встановленим обставинам справи.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, згідно ст.67 КК України, не виявлено.

На підставі викладеного, з урахуванням тяжкості спричинених злочином наслідків, суд вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, тому, що це покарання необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Але, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив злочин вперше, характеризуючих матеріалів, складу його сім'ї, а саме, що ОСОБА_4 одружений та має на утриманні дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Крім того, суд вважає можливим не застосувати щодо нього додаткове покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Потерпілою - цивільним позивачем у справі ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з АТ «ПРОСТО-страхування» 19810 грн. 56 коп. матеріальної шкоди, та з обвинуваченого ОСОБА_4 60000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_2 до АТ «ПРОСТО-страхування» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом при вирішенні цивільного позову враховуються вимоги ст.10 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог, а також те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Таким чином, саме на цивільного позивача у справі, або на його представника покладається обов'язок надати докази на підтвердження завданої шкоди.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з ст.5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7964179 терміном дії з 20.09.2012 року по 19.09.2013 року включно, забезпечена відповідальність осіб перед потерпілими за участю керованого ОСОБА_4 автомобіля марки «Фіат Лінеа» д.н.з. НОМЕР_1.

Договір страхування укладений з дотриманням вимог ст.ст.979-982, 985, 999 ЦК України і страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000 гривень.

Згідно з п.23.1 ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до положень п.24.1 ст.24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З наданих представником потерпілої копій квитанцій та чеків випливає, що потерпіла понесла обґрунтовані витрати, пов'язані з придбанням ліків, медичних матеріалів та діагностикою. Розмір витрат, які просить стягнути цивільний позивач у справі - потерпіла ОСОБА_2 на її лікування в сумі 2605 грн. 56 коп. (що складається з 2225,56 грн. витрат на лікарські засоби та медичне обслуговування, а також 380 грн. витрат на цифрову рентгенографію), підтверджується вказаними вище доказами, та не перевищує ліміту відповідальності страховика.

А тому, вказана сума має відшкодовуватися страховиком - АТ «ПРОСТО-страхування».

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої про стягнення на її користь з АТ «ПРОСТО-страхування» втраченого заробітку в сумі 17205грн. задоволенню не підлягають, оскільки з наданих суду копій листів непрацездатності потерпілої вбачається, що їй належить до виплати за травень-липень 2013р. допомога у розмірі 100% заробітної плати, крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталась до закладу, в якому працює, за отриманням заробітної плати в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, та їй в цьому було відмовлено, а також доказів неотримання заробітної плати в сумі 17205грн. за вказаний період.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4 60000 грн. моральної шкоди, суд враховує, що згідно вимог ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Крім цього, згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

В судовому засіданні встановлено неправомірність дій ОСОБА_4 відносно цивільного позивача у справі - потерпілої ОСОБА_2 внаслідок порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, моральна шкода доведена дослідженими доказами по справі, зокрема показами потерпілої ОСОБА_2, висновком судово-медичної експертизи, іншими матеріалами справи. Разом з тим, суд вважає, що сума позовних вимог занадто завищена, оскільки потерпілою та її представником не надано доказів спричинення моральної шкоди в розмірі заявленого позову.

А тому, залежно від характеру кримінального правопорушення, фактичних обставин здійснення дорожньо-транспортної пригоди, ступеню вини обвинуваченого, його матеріального стану, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої у зв'язку з отриманим ушкодженням, значним погіршенням можливостей потерпілої, порушенням життєвих зв'язків, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, на підставі положень вказаних нормативно-правових актів, суд вважає, що внаслідок кримінального правопорушення діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Поряд з цим, згідно ст.26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав

ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючи, що цивільним позивачем у справі - потерпілою ОСОБА_2 не заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди до АТ «ПРОСТО-страхування», суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду з вирахуванням визначених Законом 5% ліміту (5000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з АТ «ПРОСТО-страхування» (Код ЄДРПОУ 24745673) на користь ОСОБА_2 2 605 грн. 56 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У решті позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_4 - відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.П. Оробець