Рішення № 34075560, 27.08.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6840/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27.08.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Дубас Т.В.

при секретарі - Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» про визнання протиправними дій визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» про визнання протиправними дій визнання права власності

Свої вимоги мотивує тим, що 16 лютого 2005 року між Позивачем і Відповідачем було укладено Інвестиційний контракт № 32-Б . Відповідно до умов вказаного контракту Інвестор (Позивач) здійснює фінансування будівництва об'єкту інвестування шляхом внесення рівними частинами власних коштів на поточний рахунок або в касу Підприємства (Відповідача) з метою отримання цього об'єкту у власність після завершення будівництва будинку, в якому знаходиться Об'єкт.

Характеристика Об'єкта: Квартира, кількість кімнат - 2, загальна площа - 126,3 кв.м., житлова площа - 69,2 кв.м., розташована у шостому під'їзді на 9 поверсі у житловому будинку по АДРЕСА_1. Строк здачі будинку в експлуатацію - II півріччя 2007р.

Вартість Об'єкта - 189000,00 грн., які Позивач сплатив в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 16.02.2005р.

Відповідно до п.3.2.4 Відповідач зобов'язався повідомити Позивача про завершення будівництва і отримання документів для оформлення права власності. Проте Відповідач порушив умови договору.

У серпні 2007 року він отримав лист від Відповідача, що будинок в експлуатацію не введений, строк здачі його в експлуатацію затримується і переноситься орієнтовно на 2008 рік, про що мене буде повідомлено додатково, при цьому мене було повідомлено про остаточні характеристики Квартири.

До цього часу Відповідач не надав йому ніяких пояснень чи повідомлень щодо документів про оформлення права власності, але зі слів працівників ДП «Дніпровський круг», право власності на таку квартиру належить дочірньому підприємству «Дніпровський круг».

Вважає, що Відповідач порушив його права тим, що не повідомив про завершення будівництва, про необхідність отримання документів, натомість оформив право власності на себе, хоча умови договору були виконі позивачем своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до п.1.1, 1.6 договору та ст.331 ЦК України право власності на квартиру повинно належати мені, всі дії Відповідача, що призвели до неотримання мною у власність проінвестованого об'єкта, подальше розпорядження Відповідачем квартирою є протиправними, вважає, що суд повинен захистити його права шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 229724, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 17.10.2008 року і визнати за мною право власності на вищевказану двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Квартирою, в розумінні статті 382 ЦК України, є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися. Про час місце розгляду справи відповідач належним чином попереджений.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

16 лютого 2005 року між Позивачем і Відповідачем було укладено Інвестиційний контракт № 32-Б . Відповідно до умов вказаного контракту Інвестор (Позивач) здійснює фінансування будівництва об'єкту інвестування шляхом внесення рівними частинами власних коштів на поточний рахунок або в касу Підприємства (Відповідача) з метою отримання цього об'єкту у власність після завершення будівництва будинку, в якому знаходиться Об'єкт.

Характеристика Об'єкта: Квартира, кількість кімнат - 2, загальна площа - 126,3 кв.м., житлова площа - 69,2 кв.м., розташована у шостому під'їзді на 9 поверсі у житловому будинку по АДРЕСА_1. Строк здачі будинку в експлуатацію - II півріччя 2007р.

Вартість Об'єкта - 189000,00 грн., які Позивач сплатив в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 16.02.2005р.

Відповідно до п.3.2.4 Відповідач зобов'язався повідомити Позивача про завершення будівництва і отримання документів для оформлення права власності. Проте Відповідач порушив умови договору.

У серпні 2007 року він отримав лист від Відповідача, що будинок в експлуатацію не введений, строк здачі його в експлуатацію затримується і переноситься орієнтовно на 2008 рік, про що мене буде повідомлено додатково, при цьому мене було повідомлено про остаточні характеристики Квартири.

До цього часу Відповідач не надав йому ніяких пояснень чи повідомлень щодо документів про оформлення права власності, але зі слів працівників ДП «Дніпровський круг», право власності на таку квартиру належить дочірньому підприємству «Дніпровський круг».

Вважає, що Відповідач порушив його права тим, що не повідомив про завершення будівництва, про необхідність отримання документів, натомість оформив право власності на себе, хоча умови договору були виконі позивачем своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до п.1.1, 1.6 договору та ст.331 ЦК України право власності на квартиру повинно належати мені, всі дії Відповідача, що призвели до неотримання мною у власність проінвестованого об'єкта, подальше розпорядження Відповідачем квартирою є протиправними, вважає, що суд повинен захистити його права шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 229724, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 17.10.2008 року і визнати за мною право власності на вищевказану двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Квартирою, в розумінні статті 382 ЦК України, є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України)

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи наведене, в даному випадку належним, способом захисту прав позивача повинно бути визнання за ним майнового права на двокімнатну квартиру.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 177, 179, 190, 316-319, 321, 328, 392 525, 526, 620, 626, 629 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.15, 15-1, 30, 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» про визнання протиправними дій визнання права власності задовольнити.

Визнати протиправними дії дочірнього підприємства «Дніпровський круг» щодо неповідомлення ОСОБА_1 про необхідність реєстрації права власності на квартиру номер АДРЕСА_1

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 229724, видане виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 17.10.2008 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру номер АДРЕСА_1 загальною площею 126,3 кв.м, житловою площею - 69,2 кв. м, розташовану на дев'ятому поверсі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя