Постанова № 34074739, 14.10.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/12659/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Вінтоняк Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська № 21 від 29.07.2013 про відмову в обчисленні заробітної плати при призначенні йому пенсії за довідками про заробітну плату, які не підтверджені первинними документами, та зобов'язати відповідача при призначенні пенсії обчислити заробітну плату з урахуванням таких довідок.

В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вказав, що в травні 2013 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, додавши до заяви довідки про заробітну плату за період з травня 1990 року по травень 1995 року, видані молодіжним госпрозрахунковиим виробничим центром «Оріон» від 17.02.1992 № 19 та приватним підприємством «Фірма «Віза» від 19.05.1997 № 7. Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська № 21 від 29.07.2013 йому було відмовлено в обчисленні заробітної плати на підставі цих довідок у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Зокрема, частиною 1 статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку. Вищевказаним Законом не передбачено надання первинних документів для підтвердження заробітної плати. Крім того, посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919 «Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату», вказав, що відповідно до вимог вищевказаної постанови відповідач повинен був прийняти до обчислення заробітної плати надані ним довідки за відсутності первинних документів. У зв`язку з чим позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач у судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вказав, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 1 січня 2016 року за бажанням пенсіонера враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року виключно за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Оскільки первинних документів, які підтверджують нараховані суми заробітної плати за наданими довідками позивач не надав, управління вважає, що діяло правомірно, відмовляючи у прийнятті таких довідок при обчисленні пенсії. У зв'язку з вищевикладеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю та розглянути справу у відсутність представника управління.

На підставі статті 128 КАС України суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність сторін у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, додавши до заяви довідку про заробітну плату за період з травня 1990 року по грудень 1991 року, видану молодіжним госпрозрахунковиим виробничим центром «Оріон» від 17.02.1992 № 19, та довідку про заробітну плату за період з січня 1992 року по травень 1995 року, видану приватним підприємством «Фірма «Віза» від 19.05.1997 № 7 (а.с. 12, 27, 29).

Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська № 21 від 29.07.2013 йому було відмовлено в обчисленні заробітної плати на підставі цих довідок у зв'язку з відсутністю первинних підтверджуючих документів та у зв'язку з тим, що коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць роботи перевищує коефіцієнт 5,6.(а.с. 13).

Питання призначення та перерахунку пенсії за віком на загальних умовах визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.97.2003 № 1058-VІ (далі - Закон України № 1058), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Судом встановлено, що пенсія позивачу була призначена відповідно до вимог та на умовах, визначених цим Законом, що не заперечується сторонами.

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення якого застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом N 3108-IV від 17.11.2005.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції, яка діє з 01.10.2011 року, для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу з 01.07.2000 року.

Для підтвердження заробітку за цей період беруться до уваги не довідки підприємств, де працювала особа, а відомості із бази персоніфікованого обліку, яка функціонує у органах Пенсійного фонду.

До 01.01.2016 року за бажанням особи, яка звертається за призначенням пенсії, при обчисленні пенсії може враховуватися також заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року. При цьому, така заробітна плата має бути підтверджена первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України № 1058 за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону України № 1058 заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості того, що позивач виявив бажання про обчислення розміру пенсії за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом України № 1058, відповідно до раніше діючого законодавства.

Чинним законодавством встановлено порядок надання документів про нараховану заробітну плату (дохід), зокрема відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації. Зазначені довідки видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.

Встановлення заробітку для обчислення пенсії на підставі свідчень громадян не допускається.

Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть слугувати документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Якщо тривалість страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а іншого періоду роботи до 01.07.2000 року, крім того, за який первинні документи не збереглися, немає, заробіток для обчислення пенсії до 01.07.2000 року визначається згідно з Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05.07.2006 (з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 № 166).

Зокрема, за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника заробітна плата (дохід) за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

За відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи.

У випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.

При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який визначається заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено пенсію.

Довідка про заробітну плату у зазначених вище випадках надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їх правонаступником;

У разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано під час призначення пенсії заробітна плата (дохід) визначається виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.

Довідка про заробітну плату виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, видається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад.

Відсутність на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів, підтверджується відповідно довідкою роботодавця, правонаступника, органу вищого рівня, Національного банку України (щодо ліквідованих банків), або відповідної архівної установи.

Аналізуючи положення вищевказаної Постанови, суд приходить до висновку, що застосування цієї постанови до правовідносин, які виникли за участю позивача, можливо, якщо страховий стаж застрахованої особи починаючи з 1 липня 2000 року становить менш як 60 місяців, за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 року та підтвердження відповідно довідкою роботодавця, правонаступника, органу вищого рівня, Національного банку України (щодо ліквідованих банків), або відповідної архівної установи відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів.

Судом встановлено, що згідно даних трудової книжки страховий стаж позивача, починаючи з 1 липня 2000 року становить більше ніж 60 місяців, оскільки починаючи з 2004 року позивач є приватним підприємцем, до 1 липня 2000 року позивач працював не тільки за період з травня 1990 по травень 1995 року, але і в інші періоди, що складають більше ніж 60 календарних місяців, та в матеріалах справи відсутня відповідно довідка роботодавця, правонаступника, органу вищого рівня або відповідної архівної установи щодо відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів.

За таких обставин, застосування положень даної Постанови до правовідносин, що виникли за участю позивача, є не можливим.

Тому суд приходить до висновку, що якщо відомості про заробітну плату за певний період або первинні документи до 01.07.2000 року не збереглися, то для обчислення пенсії можна використати інший період заробітку, який підтверджується первинними документами, оскільки діючим законодавством чітко визначено, що заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року має бути підтверджена первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено, крім випадків встановлених Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05.07.2006.

У зв'язку з вищевикладеним, суд підтверджує правомірність дій відповідача та приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 22 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 128, 158-163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк