Ухвала суду № 34073324, 30.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 р.Справа № 818/2052/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 818/2052/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в розмірі 1914 грн. 74 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, будучі платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, мав обов'язок сплачувати Пенсійному фонду України суму даного внеску. Разом з тим, оскільки відповідачем у 2012 році не було в добровільному порядку сплачено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за ним склалась заборгованість в сумі 1914 грн. 74 коп., яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі та Конотопському районі заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 1914,74 грн. 74 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 5, 25 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п.п. 2, 5.1, 6.8 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року N 22-7 (далі - Порядок N 22-7).

Вказує, що отримавши вимогу позивача №Ф-113/1 від 18.02.2013 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідач на підставі положень п. 2 Порядку N 22-7 провів процедуру його адміністративного узгодження. Таким чином, оскільки на час звернення позивача до суду, вказана вимога не була узгоджена, то останній не мав правових підстав для звернення із вказаним позовом. Крім того зазначила, що оскільки Пенсійним фондом України повторну скаргу відповідача було розглянуто з порушенням встановленого п. 5.1 Порядку N 22-7 строку розгляду, то на підставі п. 6.8 Порядку вказана скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника. Враховуючи наведене та беручі до уваги, що на час постановлення спірної постанови вимога позивача про сплату боргу не була узгодженою, то у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вказаної суми.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

В зв'язку з несплатою суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу №Ф-113/1 від 18.02.2013 року в сумі 1914 грн. 74 коп. яка була отримана останнім, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не було сплачено суму заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучі платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, мав обов'язок сплачувати Пенсійному фонду України суму даного внеску. В свою чергу, враховуючи що відповідачем у встановлені законом строки не було в добровільному порядку сплачено суму заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012 рік у розмірі 1914 грн. 74 коп., то вказана сума підлягає стягненню за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№ 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10. 2010 р. за N 994/18289.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок для платників- фізичних осіб - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності встановлюється у розмірі 34,7 % визначеної бази нарахування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок для платників - фізичних осіб - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

У відповідності до приписів ст. 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

При цьому, відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2012 рік місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні. Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2012 році у місячному розмірі становить: з 1 січня - 372,33 грн. (1073 грн. х 34,7%), з 1 квітня -379,62 грн. (1094 грн. х 34,7%), з 1 липня - 382,39 грн. (1102 грн. х 34,7%), з 1 жовтня - 387,95 грн. (1118 грн. х 34,7%), з 1 грудня - 393,50 грн. (1134 грн. х 34,7%).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач, будучі зареєстрований фізичною особою-підприємцем, на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663) та на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, наданих державним реєстратором згідно із Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", був зареєстрований 03.05.2012 року в управлінні Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач зазначив, що вказане повідомлення було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчить надана копія журналу вихідної кореспонденції управління.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку у встановленому законом розмірі та строк нараховувати та сплачувати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

В зв'язку з несплатою суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області було сформовано та направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу №Ф-113/1 від 18.02.2013 року, яка була отримана відповідачем 23.02.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 6.4 розділу VI Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Позивач зазначив, що вказана вимога була сформована на підставі повідомлення - розрахунку від 18.02.2013 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана вимога була сформована за наявності встановлених законом підстав та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач маючи обов'язок у встановленому законом розмірі та строк нараховувати та сплачувати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, таких дій не проводив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість зі сплати даного збору.

Право органів Пенсійного фонду звертатися до суду з позовом про стягнення несплачених сум єдиного внеску закріплено положеннями п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону України № 2464-VI.

Враховуючи наведене, у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законом строк суми заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення даних коштів у судовому порядку.

Посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення вказаної суми, у зв'язку з проведенням останнім процедури адміністративного узгодження вимоги позивача про сплату боргу, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1, 2.2. Порядку N 22-7 визначено, що у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки. У разі незгоди страхувальника з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги про сплату недоїмки, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг страхувальників на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

В свою чергу, посилання відповідача на положення п.5.2. розділу 5 Порядку щодо зупинення строків сплати, стосуються виключно випадків оскарження рішень територіальних органів Пенсійного фонду про нарахування пені та накладення штрафів, а відтак не поширюються на оскарження вимог територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України від 20.05.2013 року №12335/09-10 рішення управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області від 15.03.2013 року №6316/02 та рішення голови Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.04.2013 року №3696/05.1-15 в межах процедури узгодження вимоги від 18.02.2013 року №Ф-113/1 про стягнення боргу залишено без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. Тобто, на даний час процедура адміністративного узгодження спірної вимог є завершеною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку правомірності формування вимоги про сплату боргу.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі №818/2052/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 818/2052/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.