Постанова № 34072700, 08.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року № 826/13778/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стара ферма" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у Київській області про скасування постанови № 3-1507/5 від 15.07.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стара ферма» звернулось до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 15.07.2013 №3-1507/5 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення законодавчих норм у сфері регулювання архітектурної та містобудівної діяльності, протиправно застосовано, під час перевірки позивача, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553 від 23.05.2011 р., дія якого розповсюджується на перевірку об'єктів архітектури, що належать до IV і V категорії складності, а також з перевищенням повноважень, винесено протиправні припис та постанову, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем безпідставно та з перевищенням повноважень визначено ІІ категорію складеності об'єкта будівництва Позивача.

Відповідач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області - проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані припис та постанову законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

19.09.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області н підставі листа-вимоги Управління Служби безпеки України в Київській області від 13.05.2013 №52/2-2094 «Щодо здійснення перевірки» та направлення на проведення перевірки від 16.05.2013 №1406.13/09/02 проведено позапланову перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Стара Ферма» на будівництві корівника за адресою с. Старе Бориспільського району, за результатом якої складено акт від 31.05.2013 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що на території ферми в с. Старе Бориспільського району Київської області, ТОВ «Стара Ферма» побудовано ангар-корівник з площею основи 20,00Х30,00 м. Будівельні роботи проведено без документу, що підтверджує право на виконання будівельних робіт, отримання вихідних даних та затвердженої проектної документації чим порушено ст. 29, 31, 34, 36 Закону України «про регулювання містобудівної діяльності». Інформацію щодо осіб, які виконували будівельні роботи (підрядник), а також виконавчу документацію передбачену чинним законодавством (ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва») не надано.

За результатом позапланової перевірки Відповідачем винесено припис від 31.05.2013 Також, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №2-Л-З-0507/1 від 05.07.2013.

В подальшому за результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2013 №3-1507/5, якою ТОВ «Стара ферма» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «про відповідальність з правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 41 292,0 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорії складності.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Як вбачаться з матеріалів справи та не заперечується позивачем документ, що підтверджує право на виконання будівельних робіт, вихідні дані та затверджену проектну документацію до перевірки надано не було. Не надано таку документацію позивачем і під час вирішення справи, отже висновок відповідача про порушення позивачем вимог порушено ст. 29, 31, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обґрунтованим та знайшов підтвердження під час вирішення справи.

Крім того, позивач ні в позові, ні під час судового вирішення справи, не вказує на іншу категорію складності об'єкта будівництва та навіть не заперечує, щодо віднесення його до ІІ категорії складеності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно ч.1,2 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль, а також видавати відповідні приписи та постанови.

Єдиним документом, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553.

В редакції Порядку від 23.05.2011 р. зазначалося, що Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва. Зауваження щодо категорій складеності були відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012 р. № 148 до Порядку були внесені зміни, а саме: у тексті Порядку слова "господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів будівництва" та "господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури у всіх відмінках замінити словами "господарська діяльність, пов'язана з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності" у відповідному відмінку.

Будь-яких інших законодавчих актів, які б регулювали процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, прийнято не було.

Крім того, п.11 Порядку, яким визначені повноваження посадових осіб Інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, розмежовані повноваження по проведенню перевірки стану дотримання суб'єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі під час застосування будівельної продукції (пп.5) та по контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (пп.6).

Таким чином, суд вважає, що Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил незалежно від категорії складності об'єкта. При цьому, має обмеження у процедурі здійснення заходів, спрямованих на дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, тобто може застосовуватися лише до тих, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належать до IV і V категорії складності.

Отже, доводи позивача щодо протиправності застосування відповідачем Порядку, під час здійснення позапланової перевірки об'єкту будівництва ІІІ категорії складності, є помилковими та судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п.2 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п.5 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як зазначено вище, перевірку позивача було проведено на підставі листа-вимоги Управління Служби безпеки України в Київській області від 13.05.2013 №52/2-2094 «Щодо здійснення перевірки».

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених Порядком (п.16 Порядку).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.17 Порядку).

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п.20 Порядку).

Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта (п.21 Порядку).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф (п.22 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки позивача від 31.05.2013 підписаний без зауважень, що фактично свідчить про те, що він не заперечує наявність з його боку виявлених порушень ст. 29, 31, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Статтею 3 зазначеного закону визначено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю мають право його та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. № 244.

Відповідно до п.2,4 зазначеного Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис.

Згідно п.6,7 Порядку, питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.

Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних приписів та постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Щодо посилання позивача, що відповідачем в ході перевірки не встановлено, коли саме збудовано ангар-корівник та на порушення відповідачем вимог ч. 11 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Як зазначено вище правопорушення виявлено 31.05.2013 в ході проведення перевірки, штраф накладено 15.07.2013 оскаржуваною постановою, тобто з дотриманням шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження дати, коли було побудовано ангар-корівник, отже твердження позивача, що відповідачем пропущено трирічний строк притягнення до відповідальності з дня вчинення правопорушення є необґрунтованим.

Триваючими проступками є проступки пов'язані з тривалим неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, ці правопорушення є наслідками протиправною бездіяльності.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності триваючим, оскільки на час вирішення справи відсутні дані щодо усунення виявлених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Судом не встановлено порушень з боку відповідача прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскаржувана постанова узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийнята відповідно до обставин, що склалися, в межах наданих йому повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних припису та постанови з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда