Постанова № 34072591, 04.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2013 року № 826/13688/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві за участю третьої особи ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві за участю третьої особи ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивачем винесено постанови про накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, у зв'язку з чим, порушують охоронювані законом інтереси позивача та перешкоджають йому у здійсненні прав шляхом продажу предметів іпотеки з метою погашення заборгованості боржниці за кредитними договорами.

У позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд: зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову про накладення арешту на нерухоме майно від 16 липня 2010 року;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову про накладення арешту на нерухоме майно від 25 лютого 2013 року;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виключити з-під арешту нерухоме майно, накладеного Постановою ВДВС Печерського РУЮ від 16 липня 2010 року та Постановою ВДВС Печерського РУЮ від 25 лютого 2013 року, що є предметом Договорів іпотеки, а саме:нежилі приміщення з № 1 (один) по № 12 (дванадцять) групи приміщень № 22 (двадцять два) (в. літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 (сто двадцять шість цілих двадцять сотих) кв. м., договір іпотеки від 15 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі за № 2563; - двокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 87,20 (вісімдесят сім цілих дві десятих) кв.м., житловою площею 43,70 (сорок три цілих сім десятих) кв.м., договір іпотеки від 29 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ОСОБА_4, та зареєстрований у реєстрі за № 347; нежитлові приміщення: № 3-11 туалет - 1,6 (одна ціла шість десятих) кв. м.; № 3-12 умивальник - 1,1 (одна ціла одна десята) кв.м.; № 3-13 кімната відпочинку - 3,4 (три цілих чотири десятих) кв.м.; № 3-14 кабінет - 16,0 (шістнадцять цілих нуль десятих) кв.м.; № 3-15 торгівельний зал - 76,9 (сімдесят шість цілих дев'ять десятих) кв.м., загальною площею 99,0 кв.м. на 1-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ. А-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що за арифметичним розрахунком Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька раніш, до посвідчення договору про поділ з метою частки співвласників зі спільного майна, складало 5/100 (п'ять сотих) ідеальної частки, які належать на праві власності ОСОБА_2, іпотекодержателем якого є ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, в судове засідання, не з'явився.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку відповідача зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між Акціонерним банком «Український Бізнес Банк», правонаступником якого по всіх правах та обов'язках згідно з п. 1.2. Статуту, є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 7/ф.

У відповідності до умов розділу І. Кредитного договору, кредит був наданий у розмірі 3 131 000,00 грн. строком з 15 лютого 2008 року до 15 лютого 2018 року на придбання та реконструкції нежитлових приміщень зі сплатою 20 відсотків річних.

На виконання вимог п. 3.1. Кредитного договору, 15 лютого 2008 року між позивачем та Боржницею було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі за № 2563 (надалі за текстом - Договір іпотеки).

За умовами Договору іпотеки, ОСОБА_2, з метою забезпечення належного виконання її зобов'язань за Кредитним договором, передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 (один) по № 12 (дванадцять) групи приміщень № 22 (двадцять два) в. літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 (сто двадцять шість цілих двадцять сотих) кв. м. надалі за текстом - предмет іпотеки).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого 5 реєстрі за № 2259.

Згідно з п. 3.1.4. Договору іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором, реалізувати його у відповідності до п. 5.5. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойку, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також інших витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Зважаючи на те, що Боржницею належним чином не були виконані зобов'язання за Кредитним договором, Позивачем було прийнято рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, сама ОСОБА_2 погодилась на передання предмету іпотеки Банку для подальшого здійснення його відчуження.

Так, 21 серпня 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва винесено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» були задоволені в повному обсязі, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення з № 1 (один) по № 12 (дванадцять) групи приміщень № 22 (двадцять два) (в. літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 (сто двадцять шість цілих двадцять сотих) кв. м., шляхом самостійного продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» будь-якій особі-покупцеві.

29 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_6 (надалі за текстом - Позичальник) був укладений кредитний договір № А15.

За умовами цього Кредитного договору, Банк надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 2 040 000,00 грн. на придбання нерухомості зі сплатою 20 відсотків річних строком на 10 років з 29 лютого 2008 року по 28 лютого 2018 року.

За домовленістю сторін належне виконання зобов'язань ОСОБА_6 за Кредитним договором забезпечується заставою, як це передбачено п. 2.1 Кредитного із договору.

На виконання вимог кредитного договору, з метою забезпечення своєчасного та належного виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, 29 лютого 2008 р. між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ОСОБА_4, та зареєстрований у реєстрі за № 347.

За умовами цього Договору іпотеки, ОСОБА_2, передала з іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 87,20 кв.м., житловою площею 43,70 кв.м. (надалі за текстом - Предмет іпотеки).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01 липня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого у реєстрі за № Г-4203, у Державному реєстрі правочинів за № 684171.

Згідно з п. 3.1.4. Договору іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, реалізувати його у відповідності до п. 5.5. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойку, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також інших витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 - позичальником за кредитним договором, належним чином не були виконані зобов'язання по поверненню запозичених кредитних коштів, Позивачем було прийнято рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, сама ОСОБА_2 погодилась на передання предмету іпотеки Банку для подальшого здійснення його відчуження.

Так, 14 грудня 2011 року Печерським районним судом міста Києва винесено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» були задоволені в повному обсязі, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № А 15 від 29.02.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 87,20 (вісімдесят сім цілих дві десятих) кв.м., житловою площею 43,70 (сорок три цілих сім десятих) кв.м., що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01 липня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого у реєстрі за №Г-4203, у державному реєстрі правочинів за №684171.

17 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 27.

У відповідності до умов розділу І. Кредитного договору, кредит був наданий у розмірі 400 000,00 доларів 00 центів США строком з 17 листопада 2006 року до 17 листопада 2011 року зі сплатою 15,5 відсотків річних.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору, зобов'язання Позичальника за ним забезпечуються іпотекою нерухомого майна.

На виконання вимог п. 3.1. Кредитного договору, 13 липня 2007 року між Банком та Боржницею було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ОСОБА_8, та зареєстрований у реєстрі за № 3400 (надалі за текстом - Договір іпотеки).

За умовами цього Договору іпотеки, ОСОБА_2, з метою забезпечення належного виконання її зобов'язань за Кредитним договором, передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення: № 3-11 туалет - 1,6 (одна ціла шість десятих) кв. м.;№ 3-12 умивальник - 1,1 (одна ціла одна десята) кв.м.; № 3-13 кімната відпочинку - 3,4 (три цілих чотири десятих) кв.м.; № 3-14 кабінет - 16,0 (шістнадцять цілих нуль десятих) кв.м.; № 3-15 торгівельний зал - 76,9 (сімдесят шість цілих дев'ять десятих) кв.м., загальною площею 99,0 кв.м. на 1-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ. А-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що за арифметичним розрахунком Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька раніш, до посвідчення договору про поділ з метою частки співвласників зі спільного майна, складало 5/100 ідеальної частки.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про поділ з метою виділу частки співвласників зі спільного майна, посвідченого 21 червня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 1077, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 21.06.07р. за № 2171488.

Згідно з 3.1.4. Договору іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором, візувати його у відповідності до п. 5.5. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації тпредмета предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойку, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також інших витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

25 липня 2012 року Ворошиловським районним судом м. Донецька винесено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» були задоволені в повному обсязі, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №27 від 17 листопада 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежитлові приміщення:№ 3-11 туалет - 1,6 (одна ціла шість десятих) кв. м.;3-12 умивальник - 1,1 (одна ціла одна десята) кв.м.; № 3-13 кімната відпочинку - 3,4 (три цілих чотири десятих) кв.м.; № 3-14 кабінет - 16,0 (шістнадцять цілих нуль десятих) кв.м.;№ 3-15 торгівельний зал - 76,9 (сімдесят шість цілих дев'ять десятих) кв.м., загальною площею 99,0 кв.м. на 1-му поверсі будівлі Літ. А-3 яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що за арифметичним розрахунком Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, до посвідчення договору про поділ з метою частки спільного майна, складало 5/100 (п'ять сотих) ідеальної частки.

Як встановлено судом 16 липня 2010 року Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження №20313790, якою накладено арешт на все майно (невизначене майно) в межах суми 1 733 210,00 грн., що належить ОСОБА_2, в тому числі і на майно, яке є предметом іпотеки за вищезазначеними Договорами іпотеки, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 12 групи приміщень № 22 (в літ. А), загальною площею 126,20 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, також, на двокімнатну квартиру № 11, загальною площею 87,20 кв.м., житловою площею 43,70, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на нежитлові приміщення №№ 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-15, загальною площею 99,0 кв.м. на 1-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ. А-3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

05 травня 2011 року Печерським районним судом м. Києва., винесено заочне рішення по справі № 2-1706/11 яким звільнено з-під арешту, накладеного Постановою ВДВС Печерського РУЮ від 16 липня 2010 р., майно, що є предметом іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, іпотекодержателем якого є ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК".

Зазначене рішення по справі по справі № 2-1706/11 набрало законної чинності та було надіслано Печерським районним судом м. Києва на адресу ВДВС Печерського РУЮ м. Києва. Також, представником ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" 18 липня 2011 року до канцелярії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві була здана завірена копія рішення для виконання. Вказаний документ отриманий ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, про що свідчить відбиток штампа виконавчої служби на копії супровідного листа.

20 червня 2011 року Ворошиловським районним судом міста Донецька, було винесено заочне рішення по справі № 2-1537/11, яким звільнено з-під арешту, накладеного постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 16.07.2010 року майно, що є предметом іпотеки, а саме: нежитлові приміщення: № 3-11 туалет - 1,6 (одна ціла шість десятих) кв. м.; № 3-12 умивальник - 1,1 (одна ціла одна десята) кв.м.; № 3-13 кімната відпочинку - 3,4 (три цілих чотири десятих) кв.м.;№ 3-14 кабінет - 16,0 (шістнадцять цілих нуль десятих) кв.м.;№3-15 торгівельний зал - 76,9кв.м. на 1-ву поверсі будівлі торгівельного комплексу літ. А-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_2

04 липня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва, по справі № 2-2736 було винесено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" у повному обсязі, звільнено з-під арешту, накладеного Постановою ВДВС Печерського РУЮ від 16 липня 2010 р. майно, що є предметом іпотеки, а саме: нежилі приміщення з № 1 по №12 групи приміщень № 22 (двадцять два) (в. літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, іпотекодержателем якого є ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК".

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертався з запитами 21 липня 2011 року за вих. № 18.005/6508 та повторно 04 жовтня 2011 року за вих. № 18.005/8512 про виконання зазначених вище рішень судів та додавав до запитів копії цих рішень. У запитах Банк просив виконати зазначені вище рішення судів шляхом виключення з-під арешту зазначеного в них нерухомого майна, внести відповідні дані до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та направити на адресу ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" документи, що підтверджують це виконання.

25.02.13 р. Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на все майно, що належить ОСОБА_2 за виконавчим листом Голосіївського районного суду м.Києва №2-953 від 15.05.12 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» суму 24014582,65 грн.

Доказів щодо скасування вищевказаної постанови в порядку цивільного судочинства позивачем не надано.

Окрім того, позивач не отримавши відповіді на вказані запити оскаржив 03 листопада 2011 року за вих. № 18.005/9503 та 18 квітня 2013 року за вих. № 60.492, дії державного виконавця в яких просилося втрутитися в ситуацію та виконати законні рішення судів шляхом виключення з-під арешту зазначене в них нерухоме майно. Відповіді на скарги відповідачем не надано.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов'язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії. недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки питання щодо зобов'язання накладення та зняття з-під арешту відносить до виключної компетенції органів виконавчої служби.

Крім того, Розділом ІІІ Цивільного процесуального кодексу України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень, відповідно до якого позивач мав право звернутися до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду який видав виконавчий лист. Однак, доказів щодо звернення позивачем до суду із скаргою на дії виконавчого органу щодо не виконання рішень суду та накладення повторного арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження до суду не надано.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» -- відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов