Постанова № 34072506, 07.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 року Справа № 812/7998/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання -Скрипкіній А.О.

за участю:

представника позивача - Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.

Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області - Буркової О.М.

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганську справу за адміністративним позовом Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1716,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1716,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ м. Луганська.

Відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування та відноситься до другої групи, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 квітня 2012 року, станом на вересень 2013 року має заборгованість перед бюджетом з плати єдиного податку у розмірі 1716,40 грн.

Заборгованість виникла внаслідок несплати суми узгодженого податкового зобов'язання нарахованого платником самостійно, відповідно до поданої заяви № 320491 від 26.03.2012 року у розмірі сплати щомісячно 214,60 грн. з травня по грудень 2012 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання, боржнику сформовано податкову вимогу № 8 від 17.10.12 року на суму 1072,60 грн., яку направлено поштою на адресу відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1716,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибув до суду, причини неявки суду не повідомив. На адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу було надіслано ухвалу про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду, з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 06.11.2006 року зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Луганської міської ради (а.с.6,11).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ м. Луганська (а.с.7).

Відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування та відноситься до другої групи, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 квітня 2012 року (а.с.8).

Станом на 11 вересня 2013 року відповідач має заборгованість перед бюджетом з плати єдиного податку у розмірі 1716,40 грн. (а.с.9,10,14,15).

Заборгованість виникла внаслідок несплати суми узгодженого податкового зобов'язання нарахованого платником самостійно, відповідно до поданої заяви № 320491 від 26.03.2012 року у розмірі сплати щомісячно 214,60 грн. з травня по грудень 2012 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання, боржнику сформовано податкову вимогу № 8 від 17.10.12 року на суму 1072,60 грн., яку направлено поштою на адресу відповідача та ним отримано 15.11.2012 року (а.с.12,13).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач у даних правовідносинах є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України. Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення заборгованості у відповідача) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно підпункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пп. 8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-\/І.

Таким чином, ставка єдиного податку для другої групи встановлюється 214,60 грн.

Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Судом встановлено, що відповідач не виконував обов'язки по сплаті податку, та станом на вересень 2013 року за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 1716,40 грн. за період з травня по грудень 2012 року.

Податкова вимога № 8 від 17.10.12 року на суму 1072,60 грн., яку відповідач отримав 15.11.2012 року, відповідачем не оскаржувалась (сторонами не надано суду доказів відкликання податкової вимоги), а тому вона є узгодженою та чинною на час розгляду справи (а.с.12,13).

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку за період з травня по грудень 2012 року становить 1617,80 грн., яка в добровільному порядку не сплачена.

Статтею 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складання постанови у повному обсязі відкладено до 14 жовтня 2013 року.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1716,40 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1716,40 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень 40 коп.) в дохід місцевого бюджету Кам'янобрідського району м. Луганська.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14 жовтня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова