Ухвала суду № 34072284, 14.10.2013, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14 жовтня 2013 року

Справа № 803/2107/13-a

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., вивчивши матеріали позовної заяви Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький цегельний завод №1» ЛТД до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови в частині залишення чинності арешту та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький цегельний завод №1» ЛТД (далі – ВК ТзОВ «Луцький цегельний завод №1» ЛТД, позивач, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування пункту 2 постанови від 09 вересня 2013 року ВП №36963985 про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено «чинність арешту та інші заходи примусового виконання рішення суду залишити в силі» та зобов’язання відповідача винести постанови про зняття арешту з коштів позивача, який накладений у відповідності до постанови про арешт коштів боржника від 14 червня 2013 року ВП №36963985.

Позивачу слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.

Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» роз’яснено наступне.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ВК ТзОВ «Луцький цегельний завод №1» ЛТД частково оскаржує рішення державного виконавця, а саме пункт 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 вересня 2013 року ВП №36963985, якою залишено в силі чинність арешту та інші заходи примусового виконання рішення суду.

При цьому, як слідує зі змісту доданих до позовної заяви постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 березня 2013 року ВП №36963985, постанови про арешт коштів від 14 червня 2013 року ВП №36963985, постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 вересня 2013 року ВП №36963985 виконавче провадження здійснювалося Другим ВДВС Луцького МУЮ на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 07 березня 2013 року №5004/1510/12-1 про стягнення з ВК ТзОВ «Луцький цегельний завод №1» ЛТД на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» грошових коштів.

Окремо суддя зазначає, що зі змісту вищезазначених документів вбачається, що як стягнення коштів так і накладення арешту здійснювалося в межах окремого (не зведеного) виконавчого провадження.

Судовий контроль за виконавчими документами виданими на підставі Господарського процесуального кодексу України встановлений статтею 121-2 цього кодексу, відповідно до якої, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький цегельний завод №1» ЛТД є боржником (стороною) у виконавчому провадженні, відкритому на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 07 березня 2013 року №5004/1510/12-1, а законом встановлений інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні даного виконавчого документу, тому суддя дійшов висновку, що на дану справу не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Враховуючи правила територіальної підсудності встановлені у Господарському процесуальному кодексі України, позивачу з даною вимогою слід звернутися до місцевого господарського суду, який видав наказ зі скаргою у порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, а саме до Господарського суду Волинської області.

Пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, позовну заяву Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький цегельний завод №1» ЛТД до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування пункту 2 постанови від 09 вересня 2013 року ВП №36963985 про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено «чинність арешту та інші заходи примусового виконання рішення суду залишити в силі» та зобов’язання відповідача винести постанови про зняття арешту з коштів позивача, який накладений у відповідності до постанови про арешт коштів боржника від 14 червня 2013 року ВП №36963985, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі. За правилами частини другої статті 7 цього Закону судовий збір повертається повністю.

Як вбачається з доданого до матеріалів позовної заяви платіжного доручення №203 від 10 жовтня 2013 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 68,82 грн.

Оскільки суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, тому сплачена платіжним дорученням №203 від 10 жовтня 2013 року сума судового збору у розмірі 68,82 грн. підлягає поверненню позивачу у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суддя вважає за необхідне роз’яснити ВК ТзОВ «Луцький цегельний завод №1» ЛТД, що порядок повернення судового збору за рішеннями судів органами Державної казначейської служби України встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Оскільки за правилами пункту 6 Порядку повернення судового збору можливе без оригіналу розрахункового документу, тому суддя дійшов висновку, що оригінал платіжного доручення №203 від 10 жовтня 2013 року слід залишити у справі, видавши ВК ТзОВ «Луцький цегельний завод №1» ЛТД копію зазначеного розрахункового документу.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір», суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький цегельний завод №1» ЛТД до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування пункту 2 постанови від 09 вересня 2013 року ВП №36963985 про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено «чинність арешту та інші заходи примусового виконання рішення суду залишити в силі» та зобов’язання відповідача винести постанови про зняття арешту з коштів позивача, який накладений у відповідності до постанови про арешт коштів боржника від 14 червня 2013 року ВП №36963985 – відмовити.

Роз’яснити позивачу, що з даною вимогою йому необхідно звернутися до Господарського суду Волинської області у порядку визначеному статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Повернути Виробничо-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю «Луцький цегельний завод №1» ЛТД (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Садовського, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 01284548) судовий збір у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки) сплачений платіжним дорученням №203 від 10 жовтня 2013 року.

Оригінал платіжного доручення №203 від 10 жовтня 2013 року залишити в адміністративній справі Волинського окружного адміністративного суду №803/2107/13-а.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, крім оригіналу платіжного доручення №203 від 10 жовтня 2013 року, видавши позивачу копію вищезазначеного розрахункового документу.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.І. Смокович