Рішення № 34070379, 02.10.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/6194/12

Пр. № 2/638/440/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.

при секретарях - ВОРОНІНІ Д.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників третіх осіб ОСОБА_2 та Манюкіної К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Комунального відділення Харківської обласної філії Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Инвест», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів, -

встановив:

До суду звернувся ОСОБА_4 з позовом в якому, з урахуванням уточнен6их вимог просить визнати недійсними договору кредиту № 860/13-27/18/3/8-172 від 20 березня 2008 року, іпотечного договору 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року, договору поруки № 860/14-27/18/3/8-132 від 20 березня 2008 року, договору поруки № 860/14-27/18/3/8-131 від 20 березня 2008 року, зняти заборону на відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію майнових прав на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка зареєстрована в реєстрі за № 1805.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент укладення спірного кредитного договору Верховна Рада України прийняла зміни до деяких Законів України, які набрали чинності з січня 2006 року. Найбільш значущим було доповнення ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» положенням наступного змісту: Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Крім того, на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету, про що роз'яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 18.04.1997 року (яка була чинною на час укладання кредитного договору), а саме пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 18.04.1997 року роз'яснено, що згідно з п.4 ст. 5 Декрету та постановою Правління НБУ від 27 вересня 1995 року № 243 «Про затвердження порядку надання ліцензій Національного банку України на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями» генеральна й індивідуальна ліцензії надаються лише на операції з іноземною валютою та золотом….Індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової операції; пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 18.04.1997 року роз'яснено, що за змістом ст. 5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юридичним особам; відповідно пункту 13 Постанови - «за змістом ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. У зв'язку з цим необхідно перевіряти умови останньої.

Позивач також посилається на порушення норм Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладання оскаржених договорів) при укладанні іпотечного договору № 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача АКБ СР «Укрсоцбанк» Марахонська О.П. у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала письмові заперечення, проти позову заперечувала, посилаючись на законність укладення спірного кредитного договору на підставі банківської ліцензії, іпотечний договір вважає укладеним, відповідно вимог діючого законодавства.

Представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ «С-Инвест» - Манюкіна позов підтримав та просив його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року, між ОСОБА_5 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ, вул. Ковпака, 29, в особі Комунального відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» було украдено договір кредиту № 860/13-27/18/3/8-172, за умовами якого: «п.1.1 «Кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 235261 долар США, зі сплатою 13.00% процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку № 2 до цього договору

Відповідно до п. 1.2.кредитного договору «Кредит надається позичальнику на наступні цілі: дольова участь у будівництві 3-кімнатної квартири відповідно до Договору № 70/1 про дольову участь у будівництві від 05.01.2006 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «С-Инвест»

В забезпечення договору кредиту № 860/13-27/18/3/8-172 від 20 березня 2008 року було укладено наступні договори:

- іпотечний договір № 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року, у якості забезпечення надані майнові права на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1804,

- договір поруки № 860/14-27/18/3/8-132 від 20 березня 2008 року, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1803; договір поруки № 860/14-27/18/3/8-131 від 20 березня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Инвест», м. Харків, вул. Космічна, 21 офіс 911.

Відповідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Посилання позивача на те, що у відповідачів при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Листом від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України, зокрема вказував на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

Роз'яснення, надані Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 18.04.1997 року (яка була чинною на час укладання кредитного договору), а саме: пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 18.04.1997 року - згідно з п.4 ст. 5 Декрету та постанови Правління НБУ від 27 вересня 1995 року № 243 «Про затвердження порядку надання ліцензій Національного банку України на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями» генеральна й індивідуальна ліцензії надаються лише на операції з іноземною валютою та золотом. Індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової операції; пункт 4 Постанови ПВС України № 5 від 18.04.1997 року - за змістом ст. 5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юридичним особам; пункт 13 Постанови - «за змістом ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, суд приходить висновку, що на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету, а тому посилання позивача на обґрунтування своїх позовних вимог безпідставні.

У 2003 році набрав чинності Закон України « Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

15.12.2005 р. Верховною Радою України прийнято зміни до деяких Законів України, які набрали чинності з січня 2006 року. Найбільш значущим було доповнення ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» положенням наступного змісту: Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Відповідно п. 1.2. оскарженого кредитного договору передбачено, що «Кредит надається позичальнику на наступні цілі: дольова участь у будівництві 3-кімнатної квартири відповідно до Договору № 70/1 про дольову участь у будівництві від 05.01.2006 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «С-Инвест» (Забудовник)», п. 2.1. «надання Кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору проводиться після укладення договору/ів, вказаного/них в п.п. 1.3. цього Договору шляхом видачі Кредитором кредитних коштів Позичальнику в доларах США з позичкового рахунку останнього № 22330860793251 в Комунальному відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 351016, з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу Кредитора в гривні, та з наступним перерахуванням їх на поточний рахунок Забудовника № 260023011053 в ХФ АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 32567175»

Виходячи зі змісту договору кредиту № 860/13-27/18/3/8-172 від 20 березня 2008 року, ціллю кредитного договору є: дольова участь у будівництві 3-кімнатної квартири відповідно до Договору № 70/1 про дольову участь у будівництві від 05.01.2006 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «С-Инвест» (Забудовник).

Так, постановою Вищого господарського суду України від 08.08.06 р. у справі № 02/313 за позовом ДП «Дніпровський круг» до ТОВ «ТПК «Фрезія» про розірвання генеральної угоди від 06.05.05 р. і за зустрічним позовом про визнання недійсною генеральної угоди від 06.05.05 р. було залишено в силі рішення Господарського суду Черкаської області, яким зустрічний позов задоволено повністю. В результаті на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визнано недійсною генеральну угоду від 06.05.05 р. у зв'язку з її невідповідністю вимогам Закону про фінансово-кредитні механізми. Відповідно до умов цієї генеральної угоди відповідач («управитель») зобов'язався створити ФФБ для залучення коштів фізичних і юридичних осіб з метою фінансування будівництва житлових будинків по вул. Білогородська, 51 у м. Боярка, вул. Героїв Дніпра, 7 у м. Черкаси.

Суд встановив, що ТОВ «ТПК «Фрезія» не є фінансовою установою або банком. Так, суд дійшов висновку, що «… порушення вимог Закону про фінансово-кредитні механізми при укладенні генеральної угоди полягає в істотних вадах суб'єктного складу сторін даної угоди, оскільки ТОВ «ТПК «Фрезія» неправомірно визначено управителем в розумінні абз. 3 ст. 2 цього Закону, оскільки в дійсності вказане товариство згідно зі своїми установчими документами не є фінансовою установою». Зазначена невідповідність чинному законодавству оспорюваної угоди виявилася достатньою правовою підставою для визнання генеральної угоди недійсною на підставі ст. ст. 203, 215 ЦКУ. Таким чином, унаслідок укладення угоди, що не відповідає законодавству, її сторони втратили час і гроші, а найголовніше - не досягли бажаних результатів і цілей, заради яких вона, власне, і була укладена.

Ті ж особи, які, як того і вимагав Закон про фінансово-кредитні механізми, купуючи квартиру в домі, що будується, довіряли свої гроші ФФБ, - згодом також залишилися поза справами. І це незважаючи на те, що основною метою цього Закону був і є захист інвесторів житла, яке будується, щоб не допустити афер, рівносильних афері з «ЕЛІТА-Центр», і наступних за ними соціальних напруженостей.

Таким чином, кредитний договір укладено з порушенням ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 50 Закону України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю».

Окрім того, суд приходить до висновку, що вказаний кредитний договір, укладено в порушення вимог діючого законодавства.

Так, 15.12.2005 р. парламент прийняв зміни до деяких Законів України, які набрали чинності з січня 2006 року. Найбільш значущим було доповнення ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» положенням наступного змісту: Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Але п. 1.2. кредитного договору передбачено, що «Кредит надається позичальнику на наступні цілі: дольова участь у будівництві 3-кімнатної квартири відповідно до Договору № 70/1 про дольову участь у будівництві від 05.01.2006 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «С-Инвест» (Забудовник)»;

05 січня 2006 року між ОСОБА_5 та ТОВ «С-Инвест» укладено договір № 70/1 про дольову участь в будівництві трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2.

П. 2.1. «надання Кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору проводиться після укладення договору/ів, вказаного/них в п.п. 1.3. цього Договору шляхом видачі Кредитором кредитних коштів Позичальнику в доларах США з позичкового рахунку останнього № 22330860793251 в Комунальному відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 351016, з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу Кредитора в гривні, та з наступним перерахуванням їх на поточний рахунок Забудовника № 260023011053 в ХФ АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 32567175»;

Відповідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи зі змісту договору кредиту № 860/13-27/18/3/8-172 від 20 березня 2008 року, ціллю кредитного договору є: дольова участь у будівництві 3-кімнатної квартири відповідно до Договору № 70/1 про дольову участь у будівництві від 05.01.2006 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «С-Инвест» (Забудовник).

Таким чином, кредитний договір укладено з порушенням норм діючого законодавства, а саме ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.50 Закону України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю», а тому позовні вимоги в цій частині знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

У зв'язку з чим підлягають визнання недійсними договір поруки № 860/14-27/18/3/8-132 від 20 березня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 та договір поруки № 860/14-27/18/3/8-131 від 20 березня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Инвест»

Водночас з кредитним договором було укладено іпотечний договір № 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року, яким передано в іпотеку майнові права на незавершене будівництво трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2. В підтвердження фінансування будівництва предмета іпотеки, надано нотаріусу квитанцію від 03.03.2008 року про фінансування будівництва за рахунок власних коштів Іпотекодавця.

На підставі ст. 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України). Відповідно до ч. З ст. 575 ЦК України правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з приписів п. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" застава земельних ділянок, а також об'єктів, розташованих на земельній ділянці і невід'ємно пов'язаних з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а також застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека, як один із видів забезпечення виконання зобов'язань, регулюється спеціальними нормами, тому до іпотечних правовідносин не можна застосовувати норми закону України "Про заставу" та норми Цивільного кодексу України, які є загальними по відношенню до норм, що регулюють іпотечні правовідносини.

Так, відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Вичерпний перелік об'єктів, які можуть бути предметом іпотеки за іпотечним договором, визначений у статті 5 Закону України "Про іпотеку". Ця стаття має спеціальне призначення та є обов'язковою для застосування сторонами при визначенні предмету іпотеки за іпотечним договором.

В силу приписів ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на момент укладання іпотечного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом, предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, на момент укладення іпотечного договору, згідно ст. 5 зазначеного Закону було передбачено лише наступні три види майна, які можуть бути предметом іпотечного договору, а саме: об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та право оренди чи користування нерухомим майном.

Отже, на момент укладення іпотечного договору № 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року, стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не передбачала можливості передання в іпотеку майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва, - відповідно до чого майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором, а тому при вчиненні іпотечного договору сторонами були порушені приписи ст. 5 цього Закону.

У відповідності до Закону України від 25.12.2008 р № 800-УІ, який набрав чинності в 14.01.2009 року до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» були внесені зміни, які передбачили можливість передання в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що іпотечний договорі № 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року було укладено із порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а також на підставі ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» у зв'язку із відсутністю у іпотечному договорі предмету іпотеки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 6 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», Закону України «Про іпотеку», ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.50 Закону України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю» ст.ст. 3, 13, 16, 203, 215, 216, 192, ч.1 ст. 524, ч. 3 ст. 533, ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково:

Визнати недійсним Договір кредиту № 860/13-27/18/3/8-172 від 20 березня 2008року укладений між ОСОБА_5, АДРЕСА_1, ідентикаційний № НОМЕР_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ, вул. Ковпака, 29, в особі Комунального відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 12-А, МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014.

Визнати недійсними договори:

- іпотечний договір № 860/14-27/18/3/8-130 від 20 березня 2008 року укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ, вул. Ковпака, 29, в особі Комунального відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 12-А, МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014 та ОСОБА_5, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1804,

- договір поруки № 860/14-27/18/3/8-132 від 20 березня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ, вул. Ковпака, 29, в особі Комунального відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 12-А, МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1803;

- договір поруки № 860/14-27/18/3/8-131 від 20 березня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ, вул. Ковпака, 29, в особі Комунального відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 12-А, МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014, ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Инвест», м. Харків, вул. Космічна, 21, офіс 911, код 32567175.

Зобов'язати ОСОБА_6, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу зняти заборону на відчуження майнових прав на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка зареєстрована в реєстрі за № 1805.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 50 (п'ятдесят)грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: