Рішення № 34069452, 11.10.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

11.10.2013

Справа № 335/7885/13-ц 2/335/2240/2013 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» жовтня 2013 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.., при секретарі Франчук Г.В., за участю: позивача ОСОБА_1 представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визначення місця проживання дитини .

У позові зазначала, що з 2005 року знаходилась у сімейний стосунках з відповідачем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка, ОСОБА_4. Приблизно з початку 2011 року відносини з відповідачем почали погіршуватися і на теперішній час остаточно припинені. Згоди про місце проживання дитини не досягнуто, оскільки відповідач наполягає на проживанні дитини саме з ним по АДРЕСА_1. А вона бажає мешкати з дитиною по АДРЕСА_2 разом із своїми батьками. Також зазначала, що з 18.04.2012 року працює в АТ»ОТП Банк» на посаді експерта з продажу продуктів роздрібного бізнесу і її заробіток є достатній для забезпечення дитини, відповідач же навпаки не працює і доходів не має. Просила суд визначити місце проживання дитини з нею, зазначаючи, що на момент розгляду справи дитині виповнилося лише 5 років і вона потребує материнської уваги та опіки.

У судовому засіданні позивач на позові наполягала, зазначаючи, що на теперішній час дочка проживає з батьком, який дозволяє матері бачиться лише у вихідні дні, її дочка сидить увесь час вдома з матір'ю відповідача, не навідує дитячий садок. Відповідач не визнає її право на проживання з дитиною усіма засобами намагаючись не допустити спілкуванню дитини з матір'ю. Враховуючи, що вона забезпечена житлом та може забезпечити належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, вважає, що дитині буде краще проживати з нею.

У судові засідання по цій справі відповідач повторно не з'явився, причину своєї неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у зв'язку із чим, судом визнана неповажною причина неявки відповідача у вищезазначені судові засідання.

У судовому засіданні третя особа - орган опіки та піклування надав суду висновок щодо вирішення спору вважаючи за доцільне визначити місце проживання дитини разом із матір'ю.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю представника позивача, відповідача на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню .

Відповідно до ст.3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з пояснень позивача з 2005 року вона знаходилась у сімейний стосунках з відповідачем ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка, ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим Шевченківським РАЦС Запорізького МУЮ, актовий запис № 979 (а.с.7).

Судом встановлено, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем у позові, а також той факт, що один із чоловіка й жінки або обоє мають право звернутися із заявою до суду про визначення місця проживання дитини й це право підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст.. 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років , визначається за згодою батьків.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно п.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Як вбачається з довідки МКП «Основаніє» від 25.07.2013 року ОСОБА_4 має реєстрацію місця проживання за адресою:АДРЕСА_2.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.11.2012 року складеним відділом по Шевченківському району служби у справах дітей в квартирі по АДРЕСА_2 прибрано, повітряний режим дотримано, кімнати обладнані усім необхідним. Дитині виділена кімната разом із матір'ю. Кімната обладнана диваном, ліжком, телевізором в наявності книги, іграшки, одяг.

Відділом по Орджонікідзевському району служби у справах дітей обстежені умови проживання батька дитини. За результатами обстеження встановлено, що для дитини є окреме ліжко, різноманітні іграшки, одяг.

На момент обстеження дитина мешкає з батьком. Питання визначення місця проживання вирішувалося на комісії з питань захисту прав дитини і батько на вказану комісію не прибув, хоча був належним чином повідомленим.

Згідно з характеристикою ПАТ «ОТП Банк» від 28.08.2012 № 211-01-017-109 ОСОБА_1 працює у зазначеній установі з 18.04.2012 року і характеризується позитивно.

Відповідно до довідки від 17.07.2013 року в період з січня 2013 року по червень 2013 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 30766,40 грн.

Батько дитини документів щодо місця роботи, самостійного доходу ані суду , ані органу опіки та піклування не надав.

Підчас вирішення спору суд враховує засади, викладені в принципі 6 Декларації прав дитини 20.11.1959 року, де йдеться про те, що дитина для повного і гармонічного розвитку його особистості потребує любові і зрозумілості. Вона повинна, коли це можливо, виростати на утриманні і за відповідальністю своїх батьків, і у будь-якому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина, за відсутністю виключених обставин, не повинна бути розлучена із своєю матір'ю.

В принципі 7 Декларації вказане, що найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому полягає відповідальність за його освіту і навчання; ця відповідальність полягає на сам перед на його батьках.

У відповідності до принципів 8 і 9 цієї Декларації, дитина повинна при всіх обставинах бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Він не повинен бути об'єктом торгівлі у будь-якому сенсі.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, на підставі результатів обстеження житлово-побутових умов проживання родини ОСОБА_1 та умов виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_4, побутової характеристики та стабільного доходу ОСОБА_1, вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини з її матер'ю .

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, а згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом враховується, що у ранньому віці зв'язок «мати-дитина» не може бути розірваний без складних наслідків для емоційного розвитку дитини. При цьому враховується і відсутність будь-яких компрометуючих даних стосовно неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків відносно доньки, т.т. відсутні виняткові обставини, які б могли давати підстави щодо розлучення малолітньої дитини з матір'ю, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явились, не надав суду заперечень проти позову позивача по цій справі взагалі та належних допустимих переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень та, відповідно, у спростування обставин, викладених позивачем в обґрунтування його позову та встановлених судом у судових засіданнях по цій справі.

З огляду на зазначене, суд також керується принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, прийнятою відповідно до резолюції 1386 (ХIV) Генеральної Ассамблеї ООН від 20.11.1959 року, за яким малолітня дитина може бути розлучена з матір*ю лише у винятковій ситуації, т.т. коли мають місці виключені обставини.

Виходячи з сукупності доказів по справі, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б підтверджували наявність таких виключних обставин відносно матері дитини, керуючись принципом 6 Декларації прав дитини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Покласти судові витрати на відповідача позивач не просить.

Керуючись ст. ст. 3,10,11, 60, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визначення місця проживання дитини , задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання її матері, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя: Ю.В. Апаллонова