Рішення № 34068964, 08.10.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 р. Справа № 923/1051/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення 15 805 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Колганова Ю.М., юрисконсульт за довіреністю 01-4/3 від 29.07.2013 р.;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 15 094 грн. 52 коп., 3% річних - 203 грн. 55 коп. та пені - 507 грн. 23 коп.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, ухвала про порушення справи, надіслана судом на адресу відповідача вказану у позовній заяві - АДРЕСА_1, повернулася до господарського суду з відміткою поштового відділення зв'язку причини повернення кореспонденції "за закінченням терміну зберігання".

В подальшому, суд зобов'язав позивача уточнити місцезнаходження відповідача шляхом звернення до реєструючого органу, та в разі, якщо адреса зазначена у позовній заяві не співпадатиме з адресою зазначеною у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців направити позивачу копію позовної заяви та додані до неї документи.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".

Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії. Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Як свідчать матеріали справи, 26.07.2010 року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (виконавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 43.

За пунктом 1 договору виконавець зобов'язується надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вказаного договору об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Виконання позивачем умов договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, у тому числі приміщенні відповідача, за жовтень 2012 р., за листопад 2012 р., за грудень 2012 р., січень 2013 р., за лютий 2013 р., за березень 2013 р., за квітень 2013 р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 16-29).

Пунктом 8 договору передбачено, що оплата за спожиті послуги здійснюється в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 646 за жовтень 2012 р. на суму 935,90 грн., за листопад 2012 р. на суму 1 343,88 грн., за грудень 2012 р. на суму 3 203,69 грн., за січень 2013 р. на суму 3203,69 грн., за лютий 2013 р. на суму 2 891,71 грн., а березень 2013 р. на суму 3 203,69 грн., за квітень на суму 311,96 грн., які вручались відповідачу під підпис, що підтверджується рахунками на оплату та реєстрами рахунків (а.с. 30-43).

Позивач направляв відповідачу вимоги про сплату заборгованості від 22.03.2013 року № 06-1/747 та від 23.07.2013 року № 06-1/1645 та акт звірки взаєморозрахунків від 18.07.2013 р.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 15 094 грн. 52 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 094 грн. 52 коп. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 12 договору за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних у розмірі 203 грн. 55 коп. та пені у розмірі 507 грн. 23 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.

Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, р/рахунки суду не відомі, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, р/р № 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457, код ЄДРПОУ 00131771) суму основного боргу у розмірі 15 094 грн. 52 коп., суму 3% річних у розмірі 203 грн. 55 коп., суму пені у розмірі 507 грн. 23 коп. та 1 720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська