Рішення № 34068915, 10.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 918/1379/13

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача фізичної особи-підприємця Мілованов Дмитра Олеговича

про стягнення в сумі 2 474 грн. 47 коп., розірвання договору, повернення майна

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кириченко О.В. (довіреність № 5 від 14.03.2012р.)

Від відповідача: Мілованов О.Д..

Від прокурати: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10.2012р.).

Суть спору: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця Мілованов Дмитра Олеговича, в якому просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця Мілованов Дмитра Олеговича на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Рівне на р/р 31118093700002, код одержувача 38012714, банк одержувача УДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080200 заборгованість по орендній платі в сумі 1 536 грн. 17 коп., пеню в розмірі 47 грн. 27 коп.;

- розірвати договір оренди державного майна № 970-2012 від 23.01.2012р.;

- зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди - нежитлове вбудоване приміщення першого поверху будівлі площею 62,9 кв.м., розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Толстого, 3, що перебуває на балансі Рівненського державного гуманітарного університету.

26.09.2013р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця Мілованов Дмитра Олеговича заборгованість по орендній платі в сумі 2 396 грн. 81 коп. та пеню в сумі 77 грн. 66 коп. до Державного бюджету на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Рівне № 31118093700002, код одержувача 38012714, банк одержувача УДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080200;

- розірвати договір оренди державного майна № 970-2012 від 23.01.2012р.;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Мілованов Дмитра Олеговича повернути майно (нежитлове вбудоване приміщення першого поверху будівлі площею 62,9 кв.м., розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Толстого, 3, що перебуває на балансі Рівненського державного гуманітарного університету) за актом приймання-передачі регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області.

Суд приймає дану заяву до розгляду. В частині, що стосується визначення сум, які підлягають стягненню, суд розцінює вказану заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

26.09.2013р. відповідач подав заяву, в якій, в порядку пункту 6 частини 1 статті 83 ГПК України, просить при прийняті рішення розстрочити його виконання.

26.09.2013р. прокурор та представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подали спільне клопотання, в якому не заперечують проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 26.09.2013р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а відповідач не заперечив проти позовних вимог та визнав суму боргу.

В судовому засіданні 26.09.2013р. оголошувалася перерва до 10.10.2013р..

10.10.2013р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому, в зв'язку з тим, що відповідач знаходиться в стані припинення, а дана обставина ставить під сумнів виконання рішення, відкликає подане клопотання від 26.09.2013р. та заперечує проти заяви про розстрочку виконання рішення суду.

В судовому засіданні 10.10.2013р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а відповідач визнав позовні вимоги.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2012р. між регіональним відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Міловановим Дмитром Олеговичем (Орендар) укладено договір оренди державного майна № 970-2012 (надалі - Договір, а.с. 8-10), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно): нежитлове вбудоване приміщення першою поверху будівлі, площею 62,9 кв.м. розташованої у м. Рівне, вул. Толстого, 3, що перебуває на балансі Рівненського державного гуманітарного університету (даті - Балансоутримувач). Вартість об'єкта оренди за незалежною оцінкою станом на 30.09.2011 року становить 258 418 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн., без ПДВ (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що майно передається в оренду з метою: розміщення буфета, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі.

У відповідності до пункту 1.3. Договору, стан майна на момент укладення договору визначається в Акті прийому-передачі.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта прийому-передачі вказаного майна

Пунктами 2.3. та 2.4. Договору визначено, що передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку майна. Обов'язок щодо складання Акта прийому-передачі покладається на Орендодавця.

На виконання умов Договору позивачем по акту прийому-передачі нерухомого майна від 23.01.2012р. (а.с. 11) передав відповідачу, а відповідач прийняв строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення першою поверху будівлі, площею 62,9 кв.м. розташованої у м. Рівне, вул. Толстого, 3, що перебуває на балансі Рівненського державного гуманітарного університету. Вартість об'єкта оренди за незалежною оцінкою станом на 30.09.2011 року становить 258 418 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн., без ПДВ.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Договору, Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державною майна", затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року (змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2011 року 863 грн. 98 коп.. Нарахування ПДВ на за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, у разі користування Майном протягом неповною календарною місяця (першого або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендна плата перераховується таким чином:

50% - до Державного бюджету на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Рівне на р/р 31118093 700002, код одержувача 38012714, банк одержувача - УДКСУ в Рівненській області. МФО 833017: код платежу 22080200;

50% - Балансоутримувачу,

щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець період), за який здійснюється платіж.

Згідно пунктів 5.1. та 5.3. Договору, Орендар зобов'язується використовувати орендоване Майно у відповідності до його призначення та умов цього Договору. Своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 23.01.2012р. до 23.01.2013р. включно.

Відповідно до пункту 3.10. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою - якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

В зв'язку з неповернення відповідачем орендованого майна в порядку визначено умовами Договору, позивачем відповідачу за період користування майном з 23.01.2012р. по 12.09.2013р. нараховану оренду плату, яка підлягає сплаті до Державного бюджету, в розмірі 8 330 грн. 81 коп., а відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору, частково сплатив вказану оренду плату в розмірі 5 934 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Таким чином, у відповідача перед Державним бюджетом України, за мінусом здійснених часткових оплат, рахується заборгованість по орендній платі в сумі 2 396 грн. 81 коп..

У відповідності до пункту 3.7. Договору Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації стягується, до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової славки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

На підставі пункту 3.7. Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 27.03.2013р. по 26.09.2013р. (з урахуванням часткових оплат відповідачем орендної плати) в розмірі 77 грн. 66 коп. (а.с. 20).

Пунктом 10.6. Договору, визначено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі орендованого Майна;

- достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду;

- банкрутства Орендаря;

- у разі смерті Орендаря ( якщо Орендарем є фізична особа).

Відповідно до пункту 5.10. Договору у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або Балансоутримувачу, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно пункту 10.8. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом п'яти робочих повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Частинами 1 - 3 статті 19 Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", визначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Судом встановлено, що відповідачем ні позивачу, ні балансоутримувачу не повернуто орендоване майно, в порядку визначеному нормами чинного законодавства і умовами Договору, та не подано доказів сплати заборгованості перед бюджетом по орендній платі.

З вищевикладеного вбачається, що вимога прокурора про стягнення з відповідача до Державного бюджету України заборгованості по орендні платі за період користування майном з 23.01.2012р. по 12.09.2013р. в сумі 2 396 грн. 81 коп. стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Статтею 29 Закону визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Суд погоджується з вірністю зробленого прокурором розрахунку пені, а відтак вимога про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 77 грн. 66 коп. пені стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 26 Закону, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", визначено, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом встановлено, що відповідачем повістю не сплачувалася оренда плата починаючи з 12.05.2013р. по 12.09.2013р. та частково не сплачено в липні 2012 року.

Таким чином, вимога прокурора про розірвання договору оренди державного майна № 970-2012 від 23.01.2012р. стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 5.10. Договору у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або Балансоутримувачу, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно пункту 10.8. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом п'яти робочих повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідачем ні позивачу, ні балансоутримувачу не повернуто орендоване майно.

Таким чином, вимога прокурора про зобов'язання відповідача повернути майно (нежитлове вбудоване приміщення першого поверху будівлі площею 62,9 кв.м., розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Толстого, 3, що перебуває на балансі Рівненського державного гуманітарного університету) за актом приймання-передачі регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, стверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судом встановлено, що відповідач не звільнений від сплатити судового збору в порядку визначеному статтею 5 Закону України "Закону України".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 147 гривні.

Відповідно до пункту 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, вартість об'єкта оренди за незалежною оцінкою станом на 30.09.2011 року становить 258 418 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн., без ПДВ.

Таким чином, на відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 035 грн. 86 коп., а саме: за майнову вимогу (стягнення заборгованості по орендній платі та пені) - 1 720 грн. 50 коп., що становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати; за майнову вимогу (повернення майна) - 5 168 грн. 36 коп., що становить 2 відсотки вартості майна (258 418 грн. 00 коп. х 2% = 5 168 грн. 36 коп.); за немайнову вимогу (розірвання договору) - 1147 грн. 00 коп., що становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

26.09.2013р. відповідач подав заяву, в якій, в порядку пункту 6 частини 1 статті 83 ГПК України, просить при прийняті рішення розстрочити його виконання. Вказану заяву відповідач ніяким чином не обґрунтовує та недодає до останньої жодних доказів, які б свідчили про необхідність розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи те, що розстрочення виконання рішення суду це права, а відповідачем жодним чином не обґрунтовано свою заяву, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мілованова Дмитра Олеговича (35302, Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Олексин, вул. Залізнична, буд. 3а, кв. 4, ідент. код 2770219799) до Державного бюджету на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Рівне № 31118093700002, код одержувача 38012714, банк одержувача УДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080200 заборгованість по орендній платі в сумі 2 396 грн. 81 коп. та пеню в сумі 77 грн. 66 коп..

3. Розірвати договір оренди державного майна № 970-2012 від 23.01.2012р..

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Мілованов Дмитра Олеговича повернути майно (нежитлове вбудоване приміщення першого поверху будівлі площею 62,9 кв.м., розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Толстого, 3, що перебуває на балансі Рівненського державного гуманітарного університету) за актом приймання-передачі регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мілованова Дмитра Олеговича (35302, Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Олексин, вул. Залізнична, буд. 3а, кв. 4, ідент. код 2770219799) в доход Державного бюджету України 8 035 грн. 86 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "11" жовтня 2013р..

Суддя Горплюк А.М.