Рішення № 34068477, 03.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13868/13 03.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

До Фізичної особи-підприємця Мутель Олександра Анатолійовича

Про стягнення 63 190,40 грн. та зобов'язання вчинити

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мудрак Ю.І. представник за довіреністю № 4651/0/2 від 21.06.12.

Від відповідача: Кірсенко І.В. представник за довіреністю № б/н від б/д

Мутель О.А. особа встановлена

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Мутель Олександра Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення 63 190,40 грн. та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором № 37 оренди нежитлових приміщень від 15.08.11., що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.13.. порушено провадження у справі № 910/16868/13 та призначено її до розгляду на 13.08.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи № 910/16868/13 призначено на 10.09.13.

14.08.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Фізична особа-підприємець Мутель Олександр Анатолійович проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 10.09.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.10.13.

25.09.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 03.10.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 03.10.13. проти позову заперечували.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/13868/13.

В судовому засіданні 03.10.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.11. між Дочірнім підприємством «Екос» (далі - Орендодавець, ДП «Екос») та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 37 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення (далі - Приміщення), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зої Гайдай, 2-А, загальною площею 127,4 кв.м.

Відповідно до п. 3.3 Договору, при передачі Приміщення складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання Договору, між Дочірнім підприємством «Екос» та відповідачем 15.08.11. підписано акт приймання-передачі Приміщення за Договром.

Пунктом 4.1 Договору Орендарем і Орендодавцем погоджено термін оренди до 31.12.12.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором зі сплати орендної плати за період з січня по червень 2013 року, внаслідок чого Орендар зобов'язаний також сплатити неустойку на підставі ст. 785 ЦК України та умов Договору. На думку позивача, вказана сума підлягає стягненню з відповідача саме на користь Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», оскільки, за твердженням останнього, до позивача перейшли права і обов'язки ДП «Екос».

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як відзначалось судом, Орендодавцем за Договором є ДП «Екос», а не позивач.

Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» посилається на передавальний акт № 1 від 28.02.13. від ДП «Екос» позивачу та витяг № 11 з протоколу засідання правління позивача від 28.02.13. № 7, відповідно до яких в лютому 2013 року сторонами погоджено, що правонаступником щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Екос» за передавальним актом є Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (зокрема, відповідно до додатку № 1 до передавального акту, таким майном є і об'єкт по вул. Зої Гайдай, 2-А). А згідно Свідоцтва від 19.10.12. позивач є власником будівлі спорткомплексу площею 655,10 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Зої Гайдай, 2А (літера Б).

Разом з тим, зміни в Договір стосовно зміни Орендодавця внесені не були, тобто не було змінено Орендодавця за Договором.

В той же час позивач просить суд стягнути заборгованість по орендній платі за січень-червень 2013 року, посилаючись на умови Договору № 37 від 15.08.11., строк дії якого закінчився 31.12.12.

Доказів укладання нового договору оренди Приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зої Гайдай, 2-А, загальною площею 127,4 кв.м. відповідача з позивачем матеріали справи не містять.

При цьому, приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, судом враховано, що наймодавець, який передав право власності на річ, або новий наймодавець мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму.

Проте, з листа № 1781 від 08.10.12., направленого Орендодавцем відповідачу, вбачається, що відповідачу було повідомлено про передачу житлового фонду Орендодавця до комунальної власності територіальної громади міста Києва та запропоновано звернутись до районної адміністрації м. Києва для підписання додаткової угоди про заміну сторони. Але, відповідача не було попереджено про заміну сторони в Договорі на позивача.

В свою чергу, надаючи правову оцінку поданих позивачем листів № 01266/0/2-13 від 14.03.13., № 01835/0/2-13 від 05.04.13., № 02364/0/2 від 25.04.13., слід відзначити наступне. По-перше, вказані листи не містять доказів їх надсилання на адресу відповідача. По-друге, вони складені позивачем в березні та квітні 2013 року, тобто після закінчення 31.12.12. строку дії Договору. По-третє, зі змісту вказаних листів вбачається, що вони стосуються питання укладення нового договору оренди спірного приміщення між відповідачем і вже новим майбутнім орендодавцем.

Крім іншого, доказів фактичного користування відповідачем приміщенням до матеріалів справи позивачем на надано. Питання укладення чи не укладення нового договору оренди спірного Приміщення, не є предметом розгляду даної справи, а позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про спонукання укласти договір оренди за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 187 ГК України.

Далі, приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/190), проте, право на таке стягнення приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України надано наймодавцеві, яким за спірним Договором є ДП «Екос», а не позивач.

Вимоги позивача про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Мутель Олександра Анатолійовича звільнити нежитлове приміщення, що розташоване у будинку № 2-А по вул. Зої Гайдай у місті Києві не обґрунтовані. Позивачем лише вказано, що позовні вимоги випливають з Договору оренди майна.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги про звільнення нежитлового приміщення ґрунтуються на невиконання відповідачем умов Договору, а тому є похідними від вимог про стягнення грошових коштів, в задоволенні яких судом відмовлено. З огляду на зазначене та викладене раніше, в суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача звільнити спірне нежитлове приміщення.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення права та охоронюваних законом інтересів позивача, в даному випадку - Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».

Разом з тим, вимагаючи стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти зі сплати орендної плати, неустойки, та зобов'язати Орендаря звільнити спірне нежитлове приміщення, позивач не довів порушення відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко