Рішення № 34068433, 03.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14017/13 03.10.13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

До Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

Про стягнення 2 824 031,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Михєєв А.О. представник за довіреністю № 267/10 від 14.12.12.

Від відповідача: Анісімова К.О. представник за довіреністю № 25/12 від 28.11.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення 2 824 031,30 грн., а саме: 2 516 307,85 грн. - основного боргу, 235 835,78 грн. - пені, 5 172,55 грн. - збитків від інфляції, 66 715,12 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди майна (нерухомого) № 416-05-17/05-1835 від 11.10.05., у останнього перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла заборгованість по сплаті орендних платежів, що зумовило нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.13. порушено провадження у справі № 910/14017/13; та призначено її до розгляду на 03.09.13.

03.09.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано контррозрахунок ціни позову.

В судових засіданнях 03.09.13. та 17.09.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 17.09.13. та 03.10.13. відповідно.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.13. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 03.10.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання 03.10.13. позов визнав частково.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/14017/13.

В судовому засіданні 03.10.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.05. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 416-05-17/05-1835 оренди майна (нерухомого) (далі - Договір). Відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення розташовані за адресою м. Київ, вул. Ґонти, 3-А, корп. 2 загальною площею 1 294,80 кв.м та 5 автомобільних боксів загальною площею 102,5 кв.м (далі - Приміщення). Приміщення знаходиться на балансі Орендодавця, балансова вартість якого станом на 30.09.05. складає 264 849,25 грн. і відображається в акті приймання-передачі.

Зокрема, додатковою угодою № 8 від 29.10.10. до Договору, п. 1.1 Договору змінено, та погоджено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Київ, вул. Ґонти, 3-А, літ. «Б» загальною площею 1167 кв.м, 2 автомобільних бокси загальною площею 41 кв.м. Нежитлове приміщення знаходиться на балансі Орендодавця, ринкова вартість якого станом на 31.10.05. складає 4 927 045,44 грн. без урахування ПДВ, ПДВ 985 409,09 грн. Загальна ринкова вартість орендованого майна 5 912 454,53 грн.

Далі, додатковою угодою № 10 від 26.02.13. п. 1.1 Договору сторонами погоджено викласти в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Київ, вул. І. Ґонти, 3-А. літ «Б» загальною площею 1 573,5 кв.м та 2 автомобільних бокси загальною площею 41 кв.м. Нежитлові приміщення знаходяться на балансі Орендодавця, ринкова вартість яких станом на 31.01.13. складає: 13 825 926,91 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2 765 185,38 грн., разом 16 591 112,29 грн.

На виконання умова Договору між сторонами було складено та підписано акти приймання-передачі Приміщення за Договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з 01.11.05. до 30.09.06. включно.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за перший (базовий) місяць оренди суму 2 207,06 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за перший (базовий) місяць оренди 441,41 грн. Загальна сума орендної плати за перший (базовий) місяць оренди визначена у розмірі 2 648,47 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей же місяць.

Додатковою угодою № 8 від 29.10.10. до Договору, п. 3.1 Договору змінено, та погоджено, що Орендна плата за нежитлове приміщення та 2 автомобільних бокси визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за перший (базовий) місяць оренди суму 120 712,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати за нежитлове приміщення і 2 автомобільних бокси здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за перший (базовий) місяць оренди 24 142,42 грн. Загальна сума орендної плати за нежитлове приміщення і 2 автомобільних бокси за перший (базовий) місяць оренди визначена у розмірі 144 854,53 грн.

Додатковою угодою № 9 від 17.10.11. до Договору п. 3.1 Договору змінено, та погоджено, що Орендна плата за нежитлове приміщення та 2 автомобільних бокса визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) суму 153 434,97 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати за нежитлове приміщення і 2 автомобільних бокса здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за базовий місяць оренди 30 686,99 грн. Загальна сума орендної плати за нежитлове приміщення і 2 автомобільних бокса за базовий місяць оренди визначена у розмірі 184 121,97 грн. Орендна плата за приміщення мансарди нежитлового будинку (4 поверх) визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за базовий місяць оренди (вересень 2011 р.) суму 58 330,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати за приміщення мансарди нежитлового будинку (4 поверх) здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за базовий місяць оренди 11 666,19 грн. Загальна сума орендної плати за приміщення мансарди нежитлового будинку (4 поверх) за базовий місяць оренди (вересень 2011 р.) визначена у розмірі 69 997,12 грн.

Додатковою угодою № 10 від 26.02.13. п. 1.1 Договору погоджено викласти в наступній редакції: орендна плата за нежитлове приміщення та 2 автомобільних бокса визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за базовий місяць оренди суму 206 837,66 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати за нежитлове приміщення і 2 автомобільних бокса здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за базовий місяць оренди 41 367,53 грн. Загальна сума орендної плати за нежитлове приміщення і 2 автомобільних бокса за базовий місяць оренди визначена у розмірі 248 205,20 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Орендодавцю у співвідношені 30% та 70% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з січня 2011 р. по квітень 2013 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, надавши лише контррозрахунок ціни позову.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендар зобов'язується вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3.3 Договору).

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти про надання послуг оренди за Договором за спірний період, з яких вбачається, що загальна сума грошових коштів за оренду приміщення за Договором становить 5 058 309,52 грн., а не 5 058 279,53 грн., як на те посилається відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідачем з листопада 2011 р. по жовтень 2012 року здійснювалось погашення заборгованості, внаслідок чого було сплачено грошові кошти в розмірі 2 571 482,67 грн.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних платежів за користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2011 року по квітень 2013 року становить 2 486 826,85 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення 2 516 307,85 грн. заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 2 486 826,85 грн. В іншій частині в розмірі 29 481,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати слід відмовити в зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 235 835,78 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 9.2 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 163 823,04 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 72 012,74 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 66 715,12 грн. - 3% річних та 5 172,55 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 51 451,93 грн. В іншій частині 15 263,19 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Розмір збитків від інфляції за перерахунком суду становить 5 912,82 грн., разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 5 172,55 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, б. 27; ідентифікаційний код 30167066) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Полуденка,1; ідентифікаційний код 31301827) 2 486 826 (два мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч) грн. 85 коп. - основного боргу, 163 823 (сто шістдесят три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 04 коп. - пені, 51 451 (п'ятдесят одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 93 коп. - 3% річних, 5 175 (п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 55 коп. - збитків від інфляції, 54 145 (п'ятдесят чотири тисячі сто сорок п'ять) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко