Рішення № 34067795, 01.10.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10403/13-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарях - Кравцовій Ю. В. ,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Зленко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 2002 року працює в ПАТ «Київський річковий порт».

Зазначає, що починаючи з січня 2013 року заробітну плату йому стали виплачувати нерегулярно. Внаслідок чого станом на 01.07.2013 року за відповідачем утворилася заборгованість по заробітній платі в сумі 11 890, 33 грн., що належить до виплати, однак виплатити її відмовилися у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Посилається на те, що крім того неправомірними діями відповідача йому було завдано тяжкої моральної шкоди, що виражається у моральних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою та свавіллям відповідача, втратою нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з неможливістю забезпечити свою сім'ю. Через брак коштів не мав можливості придбати для своїх дітей у достатній кількості продукти харчування, предмети першої потреби, ліки тощо, що є порушенням ст. 43 та ст. 48 Конституції України. І завдану йому моральну шкоду він оцінює в 3000, 00 грн. У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.

В подальшому у зв'язку із виплатою відповідачем заборгованості по заробітній платі за січень 20013 року в розмірі 2 104, 64 грн. позивач уточнив свої вимоги та просить стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 9 785, 69 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000, 00 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні у зв'язку із наданою до суду Довідкою про заборгованість із заробітної плати позивача, уточнили позовні вимоги і просять стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по сплаті заробітної плати в розмірі 11 947, 79 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі визнав, а проти стягнення моральної шкоди заперечив, мотивуючи тим, що позивачем не надано доказів в підтвердження її завдання.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Наказу № 116/л від 18.11.2002 року прийнятий з 18.11.2002 року на посаду машиніста-апаратника третього розряду, підрозділ СТЕ, ВАТ «Київський річковий порт» (а.с. 4-5).

Стаття 45 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 94 Кодекс законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 Кодекс законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм Конституції України та норм КЗпП України відповідач з січня 2013 року не виплачує позивачу заробітну плату.

Як вбачається з наданої суду Довідки № 9086 від 02.09.2013 року про заборгованість із заробітної плати, станом на 02.09.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 11 947, 79 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що представник відповідача визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, суд приходить до висновку про доведеність зазначеної вимоги позивача та необхідність її задоволення.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь завданої моральної шкоди то вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Стаття 237-1 КЗпП України визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того як зазначив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 2371 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.

Як вже зазначалося вище, позивач в обґрунтування факту завдання йому моральної шкоди зазначив, що неправомірні дії відповідача призвели до моральних та душевних страждань, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою та свавіллям відповідача, втратою нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з неможливістю забезпечити свою сім'ю. Через брак коштів не мав можливості придбати для своїх дітей у достатній кількості продукти харчування, предмети першої потреби, ліки тощо. Завдану йому моральну шкоду він оцінює в 3000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене, встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 1000, 00 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості виходячи з усіх обставин справи.

Крім того відповідно до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 94, 115, 237-1 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», код ЄДРПОУ 03150071, розташованого в м. Києві вул. В. Вал, 70 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 11 947 гривень 79 копійки, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», код ЄДРПОУ 03150071, розташованого в м. Києві вул. В. Вал, 70 на користь держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко