Ухвала суду № 34066813, 07.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3849/11/0170/25

07.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" - Вєісов Іса Мемедович, довіреність № 318 від 23.09.13

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" - Голованьова Лариса Вікторівна, довіреність № б/н від 01.02.13

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 19.07.13 у справі № 2а-3849/11/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" (вул. Шмідта, 19/1 кв.4 а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені Феодосійською міжрайонною ДПІ, №0000292301 та № 0000302301 від 21.03.2011 в повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Феодосійською міжрайонною ДПІ, №0005851700/0 від 21.03.2011 на загальну суму 7024,38 грн.,з яких 5211,50 грн.- основний платіж та 1812,88грн.-штрафні санкції, в інший частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 скасуватив частині задоволених позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс- Континенталь"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011: №0000292301, №0000302301, № 0005851700/0.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю заниження податку на прибуток в сумі 3715567,00грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 254436,00грн.(податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011:№0000292301 та № 0000302301),оскільки отримані ними грошові внески фізичних та юридичних осіб на газифікацію не є фінансовою допомогою або прибутком позивача, як платника податків, оскільки були отримані підприємством за договорами про сумісну діяльність, які не передбачають отримання позивачем доходу та переходу права власності, а тому включення цих внесків до складу валового доходу підприємства та збільшення у зв'язку з цим зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є протиправним. Також відсутнє завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 655,00грн., оскільки зазначення в податкових накладних фактичної, а не юридичної адреси місцезнаходження не може бути підставою для виключення зазначених в цих податкових накладних сум зі складу податкового кредиту. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0005851700/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, то позивачем були надані на перевірку всі необхідні документи, які підтверджують необґрунтованість нарахування цього податку, але вони безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011:№0000292301 та № 0000302301 та №0005851700/0 на загальну суму 7024,38 грн., з яких 5211,50грн.-основний платіж та 1812,88грн.-штрафні санкції, є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу сум грошових зобов'язань: з податку на прибуток, з податку на додану вартість та з податку з доходів найманих працівників в сумі 7024,38грн., він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірні податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011:№0000292301 та № 0000302301 та №0005851700/0 на загальну суму 7024,38 грн., з яких 5211,50грн.-основний платіж та 1812,88грн.-штрафні санкції, прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 21.03.2011 прийняти податкові повідомлення-рішення: №0000292301про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4644458,75грн., з яких: 3715567,00грн.- основний платіж та 928891,75грн.-штрафні санкції; №0000302301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 313903,75грн., з яких:251123,00грн.- основний платіж та 62780,75грн.- штрафні санкції;№0005851700/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 8525,41грн., з яких: 6412,33грн.-основний платіж та 2113,08грн.-штрафні санкції.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт №328\23-01\32477244 від 04.03.2011 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 4.1 статті 4, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту5.3 статті 5, підпункту11.3.1 пункту 11.3 статті 11 та пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"; Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", а саме: вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 встановлено його заниження в сумі 3715567,00грн.,; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", у зв'язку з чим вибірковою перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2010 по 30.09.2010 встановлено заниження суми податку на додану вартість у розмірі 251123,00грн.;підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку з чим вибірковою перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 встановлено його заниження в сумі 6412,33грн.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 27.12.2002 між Кіровською райдержадміністрацією Автономної Республіки Крим та позивачем було укладено Генеральний договір газифікації Кіровського району Автономної Республіки Крим, предметом якого є виконання проекту по газифікації всіх населених пунктів Кіровського району, якій включає проектні, будівельно-монтажні роботи (міжселищні газопроводи, селищні газопроводи, внутрішньо-будинкову розводку всіх домоволодінь в районі та інших об'єктів) та пуско-наладочні роботи, а також забезпечення експлуатації газового господарства району, включаючи утворення спеціальної експлуатаційної служби та послідуючу безперервну поставку природного газу споживачам, за умови своєчасної оплати газу, якій споживається.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2007 позивачем було укладено Договір про господарське співробітництво по газифікації Гвардійської сільської Ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим з Сімферопольською районною Державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим, Гвардійською сільською Радою Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, громадянами цього адміністративно-територіального округу, які є власниками домоволодінь та/або квартир в багатоквартирних будинках (Територіальна громада). Цей договір має на меті ведення господарського співробітництва без утворення юридичної особи, спрямованого на розвиток інфраструктури району та поліпшення соціально-побутових та культурних умов життя населення, у зв'язку з чим він є правовою підставою для укладення інших господарських договорів.

Об'єкт будівництва по договору не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки не здійснюється передача права власності на об'єкт ( пункт 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»). Згідно підпункту 4.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає в себе загальний дохід від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи. З цього слідує, що якщо не має факту продажу, то не має факту виникнення доходу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання цих договорів, позивачем були укладені Договори про господарське співробітництво по газифікації індивідуальних домоволодінь з фізичними особами, які є власниками домоволодінь, розташованих в с. Красна Зорька, якими передбачені розміри внесків громадян для вирішення їх соціально-побутових інтересів газифікації домоволодінь.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що вказані договори спрямовані на будівництво об'єктів газифікації, які в подальшому будуть передані спеціалізованим організаціям. Пунктом 2.1 Договорів з громадянами передбачено, що фізичні особи здійснюють внески на вирішення власних соціально-побутових інтересів газифікації домоволодінь.

Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2009 між позивачем (Учасник 1) та Українсько-Британським ЗАТ з іноземними інвестиціями завод "Дінамо-Сілейр" (Учасник 2), Іноземною компанією "Pinacrown Limited" (Учасник 3), ТОВ "Торговельна-промислова група "Формула" (Учасник 4) було укладено Локальний договір про господарське співробітництво по газифікації населених пунктів Кіровського району Автономної Республіки Крим,згідно з пунктом 2.1 якого сторони Договору домовились, що вони зобов'язуються шляхом об'єднання інтелектуальних, адміністративних, фінансових та технічних ресурсів, грошових внесків діяти для досягнення спільної господарської мети по виконанню Комплексу робіт з газифікації населених пунктів Кіровського району Автономної Республіки Крим, якій включає в себе проектні, будівельно-монтажні роботи, а також забезпечення експлуатації газового господарства району, включаючи утворення спеціального експлуатаційного підприємства.

Зі змісту цього Локального Договору вбачається, що результатом його виконання є утворення спільного майна та його експлуатація.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірного донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок не включення позивачем до об'єкту оподаткування внесків, отриманих за договорами про спільну діяльність, через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем були укладені договори про спільну діяльність, метою яких є газифікація та розвиток інфраструктури населених пунктів Кіровського району Автономної Республіки Крим,що не суперечить закону.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що доход від здійснення спільної діяльності з іншими особами по газифікації населених пунктів Сімферопольського та Кіровського районів Автономної Республіки Крим, с. Красна Зорька, позивач з 01.04.2008 по 30.09.2010 не отримував, отже, не виникло об'єкту оподаткування податком на прибуток, що знайшло своє підтвердження у висновках проведеними по справі судово-економічних експертиз.

Формування об'єкту будівництва в бухгалтерському обліку підприємству в головних книгах було відображено в складі капітальних витрат по рахунку 151 "Капітальне будівництво".

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктами оподаткування зокрема є операції платників податку з поставки товарів, якими є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що отримані позивачем в перевіряємому періоді грошові внески на газифікацію населених пунктів є внесками в спільну діяльність, які відповідно до укладених між сторонами договорів набувають статусу спільної власності, без передачі права власності на них ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь".

Помилковими визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на порушення позивачем Порядку обліку платників податків, зборів(обов'язкових платежів, згідно якого договори про сумісну діяльність повинні реєструватися в державній податковій інспекції, оскільки згідно статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справлення податків і зборів не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. У даному випадку спеціальний Закон - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який не містить жодного посилання на будь-який Порядок, тому порушення вказаного Порядку не надає можливості не застосовувати норму Закону, яка звільняє цю операцію від оподаткування. Реєстрація або не реєстрація договору про спільну діяльність не змінює факт настання наслідків, передбачених підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, не включення до складу валових доходів коштів, отриманих від учасників локального договору.

Безпідставними вважаються твердження в апеляційній скарзі про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.02.2010по 30.09.2010 на суму 655,00грн.у зв'язку з наступним.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 та підпункт 7.4.5 пункту7.4, підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем за період з березня 2010 року по вересень 2010 року були включені суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, в яких місцезнаходженням покупця вказано - місто Сімферополь, вул. Шмидта, 19/1, офіс 4-а, зокрема:п\н №187, виписана 30.03.2010 ТОВ "Співдружність Оріона" на загальну суму 360,00грн. у тому числі податок на додану вартість-60,00грн.;п\н № 100, виписана 30.03.2010 ТОВ НВП "Форком" на загальну суму 240,00грн., у тому числі податок на додану вартість-40,00грн.; п\н № 564/1, виписана 25.03.2010 ТОВ "АІС АЗЧ "Маркет" на загальну суму 109,92 грн., у тому числі податок на додану вартість-18,32 грн.;п\н № 564/2, виписана 25.03.2010 ТОВ "АІС АЗЧ Маркет" на загальну суму 575,46грн., у тому числі податок на додану вартість-95,91грн.;п\н № 0000000823, виписана 19.03.2010 ВАТ "Міжнародний аеропорт Сімферополь" на загальну суму 97,05грн., у тому числі податок на додану вартість-16,18грн.;п\н № 284, виписана 30.04.2010 ТОВ "Співдружність Оріона" на загальну суму 360,00грн., у тому числі податок на додану вартість-60,00грн.;п\н № 140, виписана 12.05.2010 ТОВ НВП "Форком" на загальну суму 240,00грн., у тому числі податок на додану вартість-40,00грн.;п\н № 00000001716, виписана 20.04.2010 ВАТ "Міжнародний аеропорт Сімферополь" на загальну суму 80,63 грн., у тому числі податок на додану вартість-13,44грн.;п\н № 00000001270, виписана 20.04.2010 ВАТ "Міжнародний аеропорт Сімферополь" на загальну суму 96,52 грн.,у тому числі податок на додану вартість -16,09грн.;п\н № 473, виписана 30.06.2010 ТОВ "Співдружність Оріона" на загальну суму 360,00грн., у тому числі податок на додану вартість-60,00грн.;п\н №532, виписана 31.07.2010 ТОВ "Співдружність Оріона" на загальну суму 360,00грн.,у тому числі податок на додану вартість- 60,00грн.; п\н №00000002176, виписана 22.06.2010 ВАТ "Міжнародний аеропорт Сімферополь" на загальну суму 81,24грн., у тому числі податок на додану вартість- 13,55грн.; п\н № 00000002904, виписана 31.07.2010 ВАТ "Міжнародний аеропорт Сімферополь" на загальну суму 83,30грн., у тому числі податок на додану вартість-13,88грн.;п\н №637, виписана 30.09.2010 ТОВ "Співдружність Оріона" на загальну суму 360,00грн., у тому числі податок на додану вартість-60,00грн.;п\н №00000003151, виписана 20.08.2010 ВАТ "Міжнародний Аеропорт Сімферополь" на загальну суму 80,93грн., у тому числі податок на додану вартість-13,48грн.;п\н №00000003624, виписана 22.09.2010 ВАТ "Міжнародний Аеропорт Сімферополь" на загальну суму 84,04грн.,у тому числі податок на додану вартість-14,01грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ця адреса є фактичною адресою місцезнаходження позивача, отже, саме ця адреса: місто Сімферополь, вул. Шмидта, 19/1, офіс 4-а, була зазначена продавцями в податкових накладних. Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення її сили звітного документа. Всі інші, передбачені Законом вимоги до заповнення податкової накладної позивачем виконані, з їхнього змісту чітко вбачається, яким підприємством, для кого та у зв'язку з якою операцією виписані податкові накладні.

Більш того, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту нездійснення підприємством господарських операцій, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, а тому твердження про завищення позивачем податкового кредиту- безпідставні.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо правомірного збільшення позивачу податку з доходів найманих працівників в сумі 5211,50грн. через наступне.

Спеціальним законодавством, яким було запроваджено спрощену систему оподаткування для суб'єктів малого підприємництва на момент спірних взаємовідносин був Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 зі змінами, статтею 6 якого було передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів) за їх переліком, приведеним у цьому пункті, у тому числі податку на доходи фізичних осіб.

Як свідчать матеріали справи позивачем було перераховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 в якості оплати за диск колісний суму у розмірі 5000,00грн. та 6300,00грн.тобто, усього сплачено 11300, 00грн.,що підтверджено наданими товарними чеками. Також, 08.04.2010 позивачем було перераховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 суму у розмірі 15310,00грн. за надані авто послуги.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що ОСОБА_6зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та є платником єдиного податку, згідно Свідоцтва НОМЕР_1 від 04.12.2009,терміном дії з 01.01.2010 по 31.12.2010 на здійснення видів діяльності, зокрема,технічне обслуговування і ремонт автомобілів, рознічна торгівля, діяльність кафе. ОСОБА_7 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та є платником єдиного податку, згідно Свідоцтва серія НОМЕР_2 від 25.12.2009,терміном дії з 01.01.2010 по 31.12.2010,на здійснення діяльності автомобільного вантажного транспорту по Україні.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у яких позивачем в перевіряємому періоді було придбано товар на загальну суму 26610,00грн.зареєстровані належним чином в якості суб'єктів підприємницької діяльності та перебувають на спрощеній системі оподаткування, а тому позивач обґрунтовано не отримав зі сплаченої на їхню користь суми податок на доходи фізичних осіб в сумі 3991,50грн.

Судова колегія не надає оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005851700/0 від 21.03.2011 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1200,83грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 300,20грн., оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги, що повністю узгоджується з приписами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 251123,00грн., з податку на прибуток в сумі 3715567,00грн. та з податку з доходів найманих працівників в сумі 5211,50грн. за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2010, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкцій (в сумі 62780,75грн., в сумі 928891,75грн. та в сумі 1812,88грн.)слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011:№0000292301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4644458,75грн. та №0000302301про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 313903,75грн. та №0005851700/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в частині 7024,38 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011:№0000292301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4644458,75грн. та №0000302301про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 313903,75грн. та №0005851700/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в частині 7024,38 грн.,діяв неправомірно.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 2а-3849/11/0170/25 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко