Ухвала суду № 34066606, 11.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Профатило П.І.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року справа №243/5599/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.2013р. по адміністративній справі №243/5599/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до УПСЗН Слов'янської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину ОСОБА_3 та 15.12.2012 року стала на облік до УПСЗН Слов'янської міської ради, їй було призначено допомогу по досягненню дитиною трирічного віку в розмірі 130 грн щомісячно. Однак з таким нарахуванням та розміром виплат вона не згодна, оскільки зазначений розмір суперечить ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якою розмір такої допомоги повинен становити не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановлених відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» в розмірі 961 грн та Закону України «Про Державний бюджет України на 2013рік » в розмірі 972 грн.

Просила суд визнати дії УПСЗН Слов'янської міської ради щодо нарахування, призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними та зобов'язати УПСЗН Слов'янської міської ради Донецької області здійснити нарахування та виплату такої допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.2013р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку у період з грудня 2012 року по травень 2013 року включно. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області здійснити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку за період з грудня 2012 року по травень 2013 року включно в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, з урахуванням проведених виплат.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надаються УПСЗН відповідно до норм чинного законодавства України, а виплату здійснено позивачу у повному обсязі.

Згідно абз.4 ч.8 статті 183? та п.3 ч.1 ст.197 КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження без участі сторін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПСЗН Слов'янської міської ради як особа, що отримує соціальну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2012 року, тобто з дня звернення із заявою про призначення зазначеної допомоги, та з зазначеної дати по ІНФОРМАЦІЯ_2 отримує таку допомогу.

Як вбачається з довідки УПСЗН, позивачу у грудні 2012 року нарахована допомога по догляду за дитиною в розмірі 88,06 грн, в період з січня по травень 2013 року включно по 130 грн щомісячно.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом №2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону №107-VI внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону №2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону №2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону №107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону №2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону №107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2011 року №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 45 Закону №2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спір виник щодо виплати допомоги з грудня 2012 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон №2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 2442 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, висновок суду першої інстанції за цією справою ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та відповідні їм правовідносини, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.2013р. по адміністративній справі №243/5599/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.2013р. по адміністративній справі №243/5599/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва