Постанова № 34066491, 26.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. 13 год.52 хв.Справа № 821/2617/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Чиркіної Л.Ю.,

відповідача - Позднякової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротруд" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротруд" (далі - позивач, ТОВ "Агротруд") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.07.2013 року №0000462200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальній сумі 224787,86 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 179830,28 грн. та за штрафними санкціями у сумі 44957,58 грн.; №0000482200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 214083,66 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 171266,92 грн. та за штрафними санкціями у сумі 42816,74 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі протиправних висновків податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ТОВ "Агротруд" з його контрагентами ПП "Південна транспортно-логістична компанія "Нова" та ПП "Каскад-ТЛМ" по придбанню у сільськогосподарської продукції. Позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо вказаного висновку, оскільки податковим органом при проведено перевірку первинних документів контрагентів позивача, а недоліки їх господарської діяльності встановлені на інформаційних даних, зібраних податковим органом, зокрема акти перевірок вищевказаних контрагентів. При цьому, позивач вказує, що ревізор - інспектор надавши оцінку щодо придбання сільськогосподарської продукції у спірних контрагентів, при цьому ніяким чином не відобразив в акті перевірки подальшу реалізацію придбаної сільськогосподарської продукції покупцям, що свідчить про одностороннє та неповне дослідження первинних документів, що підтверджують придбання та використання отриманого товару в господарській діяльності позивача. Також позивач вказує, що держаним податковим ревізором-інспектором не взято до уваги, що жодним законом України не передбачено право органу податкової служби самостійно, позасудовому порядку визнавати недійсність договорів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача не було підтверджено товарність господарських операцій між ТОВ "Агротруд" та контрагентами - постачальниками ПП "Південна транспортно - логістична компанія "Нова" та ПП "Каскад-ТЛМ", оскільки згідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Південна транспортно-логістична компанія "Нова" від 29.01.2013 року №98/22.4-01/37125326 встановлено документування господарських операцій без фактичного їх здійснення з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, відсутність будь яких можливостей підприємства щодо здійснення задекларованих господарських операцій, а згідно висновків акту перевірки ПП "Каскад-ТЛМ" від 28.03.2013 року №264/152/35958569 встановлено відсутність первинних документів, а тому не підтверджено фактичного здійснення поставки товарів. Отже, відповідач вважає, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами - постачальниками були створені з метою лише документального оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. Вказані обставини свідчать про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 171266,92 грн., а до складу валових витрат суму 856334,60 грн., що стало підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Агротруд" зареєстроване 07.09.2011 року виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Новій Каховці.

ТОВ "Агротруд" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 12.03.2012 року, індивідуальний податковий номер - 377870721023.

Як зазначається на стор. 3 акту перевірки основним видами діяльності ТОВ "Агротруд" є оптова торгівля фруктами та овочами, перероблення та консервування овочів та фруктів, складське господарство, діяльність автомобільного вантажного транспорту, пакування.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агротруд" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками ПП "Південна транспотно-логістична компанія "Нова" за серпень, вересень, жовтень 2012 року, ПП "Каскад-ТЛМ" за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2013 року №726/220-37787074 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є наступні порушення -

- п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 179830,28 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року у сумі 114165,10 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 65665,18 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 171266,92 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року:

- №0000462200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальній сумі 224787,86 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 179830,28 грн. та за штрафними санкціями у сумі 44957,58 грн.;

- №0000482200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 214083,66 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 171266,92 грн. та за штрафними санкціями у сумі 42816,74 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 року між ТОВ "Агротруд" (за договором - покупець) та ПП "Південна транспотно-логістична компанія "Нова" (за договором - продавець) було укладено договір №0108, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, асортимент, кількість та ціна якої вказується в накладних, на умовах поставки - самовивезення зі складу продавця, оплата вартості отриманого товару здійснюється у безготівковій формі після передачі партії товару.

На виконання умов вказаного договору ПП "Південна транспотно-логістична компанія "Нова" протягом серпня, вересня, жовтня 2012 року було поставлено ТОВ "Агротруд" продукцію, а саме: баклажани, перець салатний, капуста б/к, всього на загальну суму 784933,00, в тому числі ПДВ 130822,17 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, перелік яких зазначений на стор. 4-5, 11-12 акту перевірки та копії яких надані позивачем до матеріалів справи. Оплата товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибутково - касових ордерів та банківськими виписками.

Також, 01.11.2012 року між ТОВ "Агротруд" (за договором - покупець) та ПП "Каскад-ТЛМ" (за договором - постачальник) було укладено договір №0111-7, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна якого вказується в накладних, оплата вартості отриманого товару здійснюється у безготівковій формі після передачі партії товару.

На виконання умов вказаного договору ПП "Каскад-ТЛМ" у листопаді 2012 року та квітні 2013 року поставило ТОВ "Агротруд" продукцію, а саме: капуста б/к, всього на загальну суму 242668,50 грн., в тому числі ПДВ 40444,75 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями податкових та видаткових накладних, описаних на стор. 5, 12-13 акту перевірки. Оплата товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибутково - касових ордерів.

Транспортування товару здійснювалось за замовленням ТОВ "Агротруд" та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних.

На підтвердження реальності отримання від спірних контрагентів сільгосппродукції ТОВ "Агротруд" були надані до суду договір оренди на складські приміщення для збереження сільськогосподарської продукції, договори щодо подальшої реалізації сільськогосподарської продукції покупцям, а також видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні на підтвердження їх виконання.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, що для здійснення діяльності з оптової торгівлі овочами, позивач орендує складські приміщення для зберігання овочів, їх сортування та фасування, використовує працю найманих працівників, про що зазначено в акті перевірки. Враховуючи особливі властивості сільськогосподарської продукції, позивач при скорочених строках її зберігання намагається реалізувати покупцям, тому протягом серпня - листопада 2012 року позивач здійснював закупівлю сільськогосподарської продукції, яку в подальшому після сортування та перефасування на власних виробничих потужностях поставляв до торгових мереж ТОВ "АТБ-Маркет".

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні на думку податкового органу товарності господарських операцій за договорами з вищевказаними контрагентами внаслідок обставин, встановлених згідно актів перевірок контрагентів позивача.

Так, актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Південна транспортно - логістична компанія "Нова" від 29.01.2013 року №98/22.4-01/37125326 встановлено, що підприємство знаходиться у розшуку, а тому адреса на первинних документах не відповідає дійсності, тобто первинні документи є недійсними, а вчинені правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Актом невиїзної позапланової перевірки ПП "Каскад-ТЛМ" від 28.03.2013 року №264/1520/35958569 встановлено неможливість фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, а тому правочини, укладені ПП "Каскад-ТЛМ" не спричиняють настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Отже, з посиланням на вказаний акт перевірок, а також акт щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, податковий орган вважає, що первинні документи, надані до перевірки ТОВ "Агротруд" щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання. Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Суд відмічає, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Суд зазначає, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальників, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про безтоварність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви викладені в акті перевірки та які призвели до прийняття спірних податкових рішень не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, то суд приходить до висновку про необґрунтованість дій ДПІ по визначенню грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 179830,28 грн. та з податку на додану вартість в сумі 171266,92 грн.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2013 року №0000462200 та №0000482200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Агротруд".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.07.2013 року № 0000462200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальній сумі 224787,86 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 179830,28 грн. та за штрафними санкціями у сумі 44957,58 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.07.2013 року №0000482200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 214083,66 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 171266,92 грн. та за штрафними санкціями у сумі 42816,74 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 жовтня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1