Постанова № 34066341, 04.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5003/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі судового засідання - Опошнян І.О.,

за участю:

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Жито-3" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0000852200, -

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2013 року Фермерське господарство " Жито-3" (надалі- позивач, ФГ "Жито-3" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі- відповідач, Гадяцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 року №0000511700 та від 05.08.2013 року №0000852200.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт про результати позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства "Жито-3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року 30.09.2012 року. Висновки акту перевірки від 24.04.2013 року № 412/22/34401491 про порушення вимог Податкового кодексу України вважає помилковими, оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та доказами оплати вартості товарно-матеріальних цінностей. Вказує, що господарські операції із ТОВ "Ларен" носили реальний характер, а отриманий товар використано у власній господарській діяльності підприємства.

17 вересня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень посилається на висновки позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства "Жито-3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року 30.09.2012 року, оформленої актом від 24.04.2013 року №412/22/34401491. Зазначає, що на письмову вимогу контролюючого органу позивачем до перевірки не надано доказів на підтвердження переміщення товару (товарно-транспортних накладних та подорожній листів) та приймання товару за якістю (сертифікатів). Посилається на висновки акту зустрічної звірки від 01.02.2012 № 127/23-5/36422225 та лист Гадяцької МДПІ № 1010/7/23-540, за змістом яких Рябуха В.К. використовував реквізити підконтрольних йому підприємств, зокрема, ТОВ "Ларен", та здійснював незаконну конвертацію безготівкових коштів у готівку.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2013 року допущено заміну відповідача правонаступником Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення- рішення від 15.05.2013 року №0000511700.

Представник позивача у судових засіданнях 17.09.2013 року та 02.10.2013 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов. У судове засідання 04.10.2013 року представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та запереченя, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Фермерське господарство "Жито-3", ідентифікаційний код 34401491, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Гадяцькій МДПІ з 21.03.2007 року за №705 та зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість 01.01.2009 року, свідоцтво №100186326, індивідуальний податковий номер 344014916076 /т.1 а.с.198/.

У термін з 09.04.2013 року по 17.04.2013 року посадовими особами Гадяцької МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства "Жито-3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2013 року № 412/22/34401491 /т.1 а.с.20-59/.

За висновками перевірки Фермерським господарством "Жито-3" порушено п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.209.2, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 401391,53 грн., в т.ч. за травень 2010 року -5005 грн., червень 2010 року- 217,30 грн., жовтень 2010 року- 9215 грн., березень 2011 року-73960 грн., квітень 2011 року- 9200 грн., травень 2011 року- 6026,08 грн., червень 2011 року- 33506,02 грн., серпень 2011 року- 49749 грн., вересень 2011 року- 10433,33 грн., жовтень 2011 року- 36420,73 грн., березень 2012 року- 30400 грн., травень 2012 року- 105470,74 грн., червень 2012 року- 9463,33 грн., вересень 2012 року- 22325 грн.; встановлено нецільове використання суми податку на додану вартість за 2011 -2012 роки в сумі 442820 грн., а також встановлено порушення позивачем п. 164.5 ст. 165 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1454,94 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки, подав до Гадяцької МДПІ письмові заперечення /т.1 а.с.105-106/, на які контролюючий орган надав письмову відповідь листом від 14.05.2013 року №1385/10/22-28 /т.1 а.с.97-101/.

За результатами розгляду скарги позивача на винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.07.2013 року № 539/10/16-31-10-03-06, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ від 15.05.2013 року № 0000512200 в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 812044,11 грн., в тому числі, основний платіж - 221380,91 грн. та штрафна санкція - 590663,2 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін /т.1 а.с. 11-19/ та 05.08.2013 року Гадяцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000852200, яким Фермерському господарству "Жито-3" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 18046 грн. 63 коп., в тому числі: за основним платежем - в сумі 14437,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3609,33 грн. /т.1 а.с.7/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню № 0000852200 від 05.08.2013 року, суд дійшов наступних висновків.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент вчинення господарських операцій, надалі -Закон "Про ПДВ"), який базувався (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати належно оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Зазначений висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у травні, червні та жовтні 2010 року мав господарські відносини з ТОВ "Ларен" щодо купівлі засобу захисту рослин "Каноніру", кукурудзи "Дніпровська 181СВ", насіння кукурудзи "Білозірський 295СВ" та отрути "Крисина смерть", та надав до суду копію договору поставки № 06/05-10, укладеного 06.05.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ларен" (продавець) /т. 1 а.с. 220/, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар". Товар поставляється кількома партіями. Загальна вартість товару складає 86623,80 грн., у тому числі ПДВ - 14437,3 грн. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 січня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Інших договорів на поставку кукурудзи "Дніпровська 181СВ", насіння кукурудзи "Білозірський 295СВ" та отрути "Крисина смерть" позивачем до перевірки та до суду не надано.

ТОВ "Ларен" виписано позивачу податкові накладні: № 0039 від 07.05.2010 року на кукурудзу "Дніпровська 181СВ" на суму ПДВ 5005 грн., № 0042 від 07.06.2010 року на "Канонір" на суму ПДВ 217,3 грн. та № 77 від 08.10.2010 року на насіння кукурудзи "Білозірський 295СВ" та "Крисину смерть" на суму ПДВ 9215 грн. /т.1 а.с. 125,139,160/.

На підставі вказаних податкових накладних суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів. Копії податкових декларацій з ПДВ з додатками № 5 наявні у матеріалах справи /т.2 а.с. 12-22/.

Передачу товарів згідно укладеного договору позивач підтверджує копіями видаткових накладних, рахунків та платіжних доручень /т.1 а.с. 110-112, 126, 140, 161, т. 2 а.с. 35-39/.

Дослідивши зазначені копії документів, судом встановлено, що у видаткових накладних всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не зазначено прізвища та посади особи, відповідальної за здійснення господарських операцій, яка поставила підпис у накладних про отримання товару. У видатковій накладній № 07/5-1 від 07.05.2010 року зазначено, що товар отримувався за довіреністю № 36 від 07.05.2010 року, проте, представник позивача пояснив, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей господарством не виписувалися, Журнал реєстрації довіреностей до суду позивачем не надано.

Як вбачається з платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи, оплата на рахунок ТОВ "Ларен" здійснювалася виключно за насіння кукурудзи. Зазначені у платіжних дорученнях реквізити рахунків не відповідають реквізитам рахунків, вказаних у видаткових накладних /т.1 а.с. 110-112/.

Суд не приймає до уваги надані позивачем копії листів ФГ "Жито", складені на ім'я директора ТОВ "Ларен", про зміну призначення платежів у платіжних дорученнях /т. 2 а.с. 40-42/, оскільки позивачем не надано суду доказів їх фактичного направлення на адресу ТОВ "Ларен". Вказані листи також не надавалися позивачем до перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.

Однак, позивачем до перевірки та до суду не було надано сертифікатів якості насіння кукурудзи, відтак, позивачем не надано доказів приймання товару за якістю.

На підтвердження переміщення товару позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних. Разом з тим, у товарно-транспортних накладних не зазначено конкретної адреси пунктів навантаження та розвантаження товарів, товарно-транспорті накладні не містять печатки автопідприємства - перевізника або відмітку про відсутність у особи такої печатки /т.1 а.с. 123, 138, 159/. Відтак, вказані товарно-транспорті накладні не можуть бути достовірним доказом переміщення товарів від ТОВ "Ларен".

Відповідно до приписів Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186, рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

На субрахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

Таким чином, у разі придбання позивачем у ТОВ "Ларен" засобу захисту рослин "Канонір", кукурудзи "Дніпровська 181СВ", насіння кукурудзи "Білозірський 295СВ" та "Крисина смерть", надходження вказаних товарів повинно було відображатися позивачем на субрахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення".

Проте, згідно меморіальних ордерів за травень та жовтень 2010 року, копії яких надані позивачем до суду на підтвердження оприбуткування товарів /т. 1 а.с. 221-223/, товарно-матеріальні цінності відображені по дебету за рахунком 209.

Відповідно до приписів зазначеної вище Інструкції на субрахунку 209 "Інші матеріали" обліковуються бланки суворого обліку (за вартістю придбання), відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Таким чином, позивачем згідно відомостей меморіальних ордерів за травень та жовтень 2010 року отримано у травні та жовтні 2010 року від ТОВ "Ларен" матеріали, що взагалі не можуть використовуватися для здійснення господарської діяльності підприємства, яка за визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є будь-якою діяльністю особи, направленою на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Копії звітів про використання посівного матеріалу, наказів, накладних - вимог, що складені та підписані керівником позивача та працівником ФГ "Жито", за відсутності належних доказів переміщення та оприбуткування товарів, не є беззаперечними доказами того, що зазначені у документах використані товарно-матеріальні цінності, були отримані саме від ТОВ "Ларен".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, за умови здійснення безтоварних господарських операцій копії видаткових та податкових накладних не мають сили первинних документів.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення позивачем суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Ларен" до складу податкового кредиту позивача в розмірі 14437,30 грн., є обґрунтованим.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 05.08.2013 року № 0000852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - в сумі 14437,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3609,33 грн. (25%), прийняте контролюючим органом на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Жито-3" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013 року № 0000852200 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2013 року.

Суддя С.С. Сич