Постанова № 34066333, 30.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 вересня 2013 року справа № 814/1688/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Енерго-Техноком", вул. Карла Лібкнехта, 20, м. Миколаїв, 54001 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.13 р. № 0000162220В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Техноком" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2013 р. № 0000162220.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача про безтоварний характер його правочинів із ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" безпідставний, оскільки не підтверджений ніякими доказами. Наполягає на фактичному отриманні товару і послуг від названих контрагентів та вказує на наявність у нього всіх первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На його думку, постачальники позивача ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" не могли виконати договірних зобов'язань перед позивачем, у зв'язку із відсутністю для цього виробничих умов: обладнання, персоналу, приміщень, тощо. На підтвердження цих висновків посилається на акт перевірки ТОВ "Компанія "Бітіком" і акт про неможливість проведення звірки ТОВ "ТВК "Меркурій" (т. 1 а. с. 201-203).

В судове засідання 30 вересня 2013 р. прибув представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був оповіщений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням (т. 2 а. с. 35).

Стаття 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надає суду право у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не відкладати розгляд справи і вирішити її на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи приписи наведеної статті та приймаючи до уваги те, що заперечення відповідача викладені письмово, суд розглядає справу за його відсутності.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином повідомлений про проведення судового розгляду, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

17-19 грудня 2012 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за III-IV квартали 2011 р., I квартал 2012 р. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) щодо відображення правових відносин з контрагентами ТОВ "Компанія "Бітіком" за вересень-жовтень 2011 р., ТОВ "Сітібуд Україна" за січень 2012 р., ТОВ "ТВК "Меркурій" за січень 2012 р., результати якої оформлені актом від 26 грудня 2012 р. № 968/22-200/37032022 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 8-27).

У висновку акту перевірки вказано на порушення Товариством ст. 22, ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягав сплаті до бюджету в загальному розмірі 409044,38 грн.

10 січня 2013 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000162220, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 409044,38 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 204522,19 грн. (т. 1 а. с. 7).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, із ТОВ "Компанія "Бітіком" позивач уклав наступні договори:

- 1 вересня і 3 жовтня 2011 р. договори про надання послуг, за умовами яких останнє підприємство повинно було надати позивачу послуги слюсаря, зварювальника, будівельника, токаря і покрівельника;

- 3 жовтня 2011 р. договір на термообробку деталей, згідно якого контрагент власними силами виконував роботи із термообробки деталей, отриманих від позивача;

- 25 жовтня 2011 договір постачання комплекту лопастей (т. 1 а. с. 33-45).

Із ТОВ "ТВК "Меркурій" позивач уклав:

- договір постачання будівельного обладнання від 3 січня 2012 р.;

- договір про надання послуг від 3 січня 2012 р., аналогічний за змістом договорам про надання послуг із ТОВ "Компанія "Бітіком" (т. 1 а. с. 135, 140-141).

Суд погоджується із висновком ДПІ про об'єктивну неможливість виконання контрагентами цих договорів, з огляду на таке.

Будь-яка господарська діяльність потребує певних виробничих ресурсів, які використовуються (витрачаються) під час її здійснення. Суд відзначає, що характер послуг, які повинні надаватись кваліфікованими спеціалістами і отриманого товару, яким є технологічне обладнання, не дозволяє виконати (поставати) їх підприємствам із відсутністю виробничих умов.

Як зафіксовано актом перевірки ТОВ "Компанія "Бітіком", підприємство взагалі не має в штаті жодного працівника окрім директора, не мається приміщень, обладнання. Аналогічні обставини зафіксовані актом про неможливість проведення звірки ТОВ "ТВК "Меркурій" (т. 1 а. с. 206-217).

Також суд звертає увагу на те, що основним видом діяльності ТОВ "Компанія "Бітіком" є оптова торгівля електропобутовими приладами, а ТОВ "ТВК "Меркурій" - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

На переконання суду, оптова торгівля побутовими електроприладами і товарами господарського призначення та надання послуг будівельних фахівців, виконання термообробки деталей, постачання будівельного обладнання, потребують зовсім різних виробничих умов, матеріальної бази, кількості і навичок працівників, а тому підприємство, яке здійснює оптову торгівлю, об'єктивно не може надавати послуги спеціалістів в галузі будівництва або виконувати технічні завдання.

Крім того, обидва постачальника зареєстровані в м. Києві, а тому суд знаходить економічно невиправданим та неефективним з точки зору організації робіт, отримувати послуги спеціалістів і доручати виконання робіт підприємствам, які знаходяться в іншому регіоні ніж позивач.

Також звертає на увагу, що в акті перевірки позивача зафіксовано, що Товариство в штаті має 3 слюсарів, 2 зварювальників, 2 газорізальників, а тому укладення договорів, предметом яких є послуги, які позивач має можливість надати за допомогою власних сил, викликає сумнів в їх доцільності. Жодних доказів того, що необхідність залучення сторонніх працівників була викликана великим об'ємом робіт, або іншими об'єктивним факторами, позивач суду не надав.

В матеріалах справи мається лист ТОВ "Компанія "Бітіком", в якому директор повідомив про те, що послуги слюсаря, зварювальника, будівельника, токаря, покрівельника надавались за допомогою безробітних, які проживали в м. Миколаєві (т. 2 а. с. 2-3).

В той же час, в договорах позивача із ТОВ "Компанія "Бітіком" визначено, що останнє підприємство надає послуги слюсаря, зварювальника, будівельника, токаря, покрівельника власними силами, тобто із змісту договорів випливає, що послуги повинні були надаватись саме працівниками ТОВ "Компанія "Бітіком", а не шляхом залучення сторонніх осіб, але, як вже зазначав суд вище, вказаний контрагент взагалі не має в своєму штаті жодного працівника окрім директора, а з вищенаведеного листа вбачається, що послуги надавались безробітними особами, які проживають в м. Миколаєві і в такому випадку взагалі втрачається сенс укладати договір послуг із підприємством, яке знаходиться в м. Києві і не має власних спеціалістів, щоб останнє залучило працівників з м. Миколаєва, які будуть працювати в цьому місті, що позивач міг зробити самостійно.

Всі розрахунки між позивачем і його контрагентами здійснювались в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (т. 1 а. с. 101-134, 185-199).

Відповідно до визначення терміну "касовий ордер" наданого в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Отже, прибутковий касовий ордер - це документ, який засвідчує факт фізичної здачі позивачем готівки саме до кас своїх контрагентів.

Враховуючи, що позивач знаходиться в м. Миколаєві, а ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" у м. Києві, у суду викликає сумнів доцільність такої форми розрахунків. Так, відповідно до прибуткових касових ордерів, виданих ТОВ "Компанія "Бітіком", розрахунки із цим підприємством проводились позивачем майже кожного дня з 26 вересня 2011 р. і до 30 березня 2012 р., тобто фактично позивач протягом 6 місяців поспіль повинен був доставляти готівку до м. Києва. Розрахунки із ТОВ "ТВК "Меркурій" проводились кожного дня з 2 квітня до 26 червня 2012 р.

Представник позивача пояснив суду, що готівка до м. Києва фактично не відвозилась, оскільки ТОВ "Компанія "Бітіком" мала свого представника в м. Миколаєві, якому і передавалась готівка, на підтвердження чого надав суду копію довіреності № 17 від 12 вересня 2011 р. на ім'я Сергієнко О.М. (т. 1 а. с. 243).

В першу чергу, слід зазначити, що квитанція до прибуткового касового ордеру засвідчує здачу готівки саме до каси підприємства, а не уповноваженій особі і така готівка в будь-яком у випадку повинна бути оприбуткована в касі підприємства в день видачі касового ордера. Крім того, на наявних у справі квитанціях стоять підписи директора і головного бухгалтера ТОВ "Компанія "Бітіком", якими одноособово є Григорук А.Б., а також відбиток печатки підприємства, а тому навіть якщо припустити, що готівку отримував за довіреністю Сергієнко О.М., в такому випадку незрозумілим є зазначення в квитанціях зовсім іншої особи, яка прийняла готівку (Григорук А.Б.). Крім того, виглядає невиправданим отримання готівки в м. Миколаєві Сергієнко О.М., адже в такому випадку її все одно в подальшому потрібно доставити до м. Києва, а якщо останній в наступному перераховував її через банківську установу шляхом безготівкових розрахунків, втрачається сенс готівкових розрахунків, адже позивач міг, минаючи Сергієнко О.М., самостійно перерахувати кошти на розрахунковий рахунок контрагента. До того ж, оскільки аналогічної довіреності від іншого контрагента - ТОВ "ТВК "Меркурій" позивач не надав, суд виходить з того, що цьому підприємству позивач повинен був доставляти готівку до м. Києва.

Сукупність встановлених судом обставин, а саме:

- суттєво різний основний вид діяльності контрагентів із послугами (товарами), які були предметом їх договорів із позивачем;

- відсутність у ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" будь-яких технічних, організаційних, людських та інших передумов для провадження господарської діяльності;

- економічна недоцільність та виробнича невиправданість з боку позивача укладення договорів із контрагентами, які знаходяться в іншому місті, для виконання робіт за місцем власного розташування;

- отримання від контрагентів послуг спеціалістів, які маються в штаті позивача;

- невиправданість обраного позивачем способу готівкових розрахунків із контрагентами, який вимагав від нього доставляти готівку до іншого міста майже кожного дня протягом 6 і 2 місяців поспіль,

свідчать про відсутність реального виконання умов договорів їх сторонами.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання товару, але первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту, є господарська операція, яка призвела до змін в активах її сторін, а правовою природою первинних документів є лише документарне оформлення цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку. Сама по собі наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, без факту господарської операції, яка була підставою для їх складання, не надає йому права на формування податкового кредиту. Отже, будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, на підставі яких може формуватись податковий кредит, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було.

Крім того, досліджуючи подані позивачем первинні документи, суд відзначає, що вони не містять чіткої інформації про виконані роботи (послуги), які дозволяють їх індивідуалізувати. Так, в актах здачі-прийняття робіт лише загально зазначається, що були надані послуги зварника або слюсаря, в той же час, прізвищ працівників акти не містять і інформація щодо прізвищ осіб, які виконували роботи, не міститься в жодному наданому позивачем документі; відсутня інформація щодо об'єкту, на якому виконувались роботи та періоду їх виконання; об'єму робіт, а тому ці документи неможливо розглядати в якості таких, що засвідчують отримання послуг (товару).

Оскільки ДПІ зроблено цілком обґрунтований висновок, про відсутність надання позивачу послуг (товару) з боку ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій", наявність у нього податкових накладних, на які посилається позивач, в даному спорі не має правового значення.

Як передбачено ст. 123 п. 123.1. ПК України, при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 204522,19 грн., що складає 50% від розміру занижених податкових зобов'язань із ПДВ на суму 409044,38 грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз