Постанова № 34066250, 16.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 р. Справа №805/12303/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача - Смольнякової А.І. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східної митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -

встановив:

21 серпня 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці Міндоходів (далі - Відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2012 року по 01 червня 2013 року з урахуванням надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років в розмірі 11 123,11 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к «Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1» його було звільнено.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року по справі № 2а/0570/13732/2012 дії Державної митної служби України та Східної митниці визнані неправомірними, накази Державної митної служби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к та Східної митниці від 11 вересня 2012 року № 927-к скасовано, позивача поновлено на посаді та зобов'язано Східну митницю виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2012 року по 19 листопада 2012 року в розмірі 3 134,72 грн.

Постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та від 22 січня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року по справі № 2а/0570/13732/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі залишена без змін.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 01 червня 2013 року № 911-к та наказу Східної митниці від 07 червня 2013 року № 389-к позивача поновлено на посаді з 12 вересня 2012 року.

Оскільки фактичне поновлення позивача на роботі відбулося 01 червня 2013 року, позивач стверджував, що Східна митниця Міндоходів повинна була нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 листопада 2012 року по 01 червня 2013 року з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 40% та надбавки за спеціальне звання в розмірі 130,00 грн., в сумі 11 123,11 грн.

На час звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідачем не виплачений, а тому, посилаючись на положення ст.ст.233, 236 Кодексу законів про працю України, позивач просив задовольнити позов (а.с.2-4).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, наведених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.25-29) та пояснила наступне.

Перебування ОСОБА_1 на службі в митних органах було припинено наказом Державної митної служби України, як наслідок, відповідно до положень ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» поновлення позивача на роботі мало здійснюватися саме Державною митною службою України.

Предметом судового розгляду є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання судового рішення. Згідно з положеннями ст.236 Кодексу законів про працю України це питання має вирішуватися в межах справи про поновлення на роботі.

З урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Східна митниця Міндоходів (ідентифікаційний код 38707487) зареєстрована у якості юридичної особи 24 квітня 2013 року, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВВ № 834573 (а.с.40).

21 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис № 12661120011029716 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Східної митниці (ідентифікаційний код 35793589), що вбачається зі змісту повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 21 серпня 2013 року (а.с.41).

Згідно з п.1 Положення про Східну митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 47, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24 квітня 2013 року, із змінами, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 19 липня 2013 року № 287, Східна митниця Міндоходів є правонаступником усіх прав та обов'язків Східної митниці (а.с.30-39).

ОСОБА_1 перебував на службі в митних органах України з 1994 року, остання займана ним посада - головний інспектор митного оформлення № 1 Східної митниці.

Наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к «Про припинення перебування на службі» за порушення Присяги державних службовців припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці.

Вказаний наказ реалізовано в наказ Східної митниці № 927-к від 11 вересня 2012 року «Про проведення остаточного розрахунку».

Позивача із діями та рішеннями Державної митної служби України та Східної митниці не погодився, вважаючи їх такими, що порушують його права, свободи та інтереси, та оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року по справі № 2а/0570/13732/2012 позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Східної митниці про визнання дій неправомірними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково; наказ Державної митної служби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к «Про припинення перебування на службі» щодо припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 та наказ Східної митниці від 11 вересня 2012 року № 927-к - скасовані; ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 11 вересня 2012 року; вирішено стягнути зі Східної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2012 року по 19 листопада 2012 року в розмірі 3 134,72 грн.; у задоволенні інших вимог відмовлено.

В частині стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 1 102,00 грн. постанова допущена до негайного виконання (а.с.5-8).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року апеляційна скарга Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - змінена; в абзацах четвертому та п'ятому резолютивної частини постанови суду першої інстанції замість слів «з 11 вересня 2012 року» вказано «з 12 вересня 2012 року»; в іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року залишена без змін (а.с.9-11).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року апеляційна скарга Державної митної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - змінена; в абзацах четвертому та п'ятому резолютивної частини постанови суду першої інстанції замість слів «з 11 вересня 2012 року» вказано «з 12 вересня 2012 року»; в іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року залишена без змін (а.с.12-14).

Судове рішення по справі № 2а/0570/13732/13-а набрало законної сили 22 січня 2013 року.

05 лютого 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по справі № 2а/0570/13732/2012, які 20 лютого 2013 року ОСОБА_1 пред'явив до Державної виконавчої служби України для примусового виконання.

Однак постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойком О.М. від 21 лютого 2013 року у відкритті виконавчих проваджень ВП № 36691595, ВП № 36689069, ВП № 36690300 з примусового виконання виконавчих листі по справі № 2а/0570/13732/2012 ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.52-54).

Докази оскарження вказаних постанов, рівно як і докази відкриття виконавчого провадження з примусового виконання згаданих вище виконавчих документів суду не надані.

01 червня 2013 року Державною митною службою України виданий наказ № 911-к «По особовому складу митних органів», яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року № 2а/0570/13732/2012, зміненої постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та від 22 січня 2013 року, скасований наказ Державної митної служби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к «Про припинення перебування на державній службі» та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 12 вересня 2013 року (а.с.42).

07 червня 2013 року Східною митницею виданий наказ № 389-к «Про поновлення ОСОБА_1» (а.с.49).

Судові рішення по справі № 2а/0570/13732/2012 в частині стягнення зі Східної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2012 року по 19 листопада 2012 року виконані у повному обсязі.

Так, в грудні 2012 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено середньомісячний заробіток в частині, що допущена до негайного виконання, в розмірі 1 102,00 грн., а саме нараховано 1 102,00 грн., утримано податків і зборів 222,44 грн., фактично виплачено 879,56 грн.

В лютому 2013 року позивачу нараховано та виплачено залишок суми, яка підлягала стягненню за судовим рішенням, а саме нараховано 2 032,72 грн., утримано податків і зборів 410,31 грн., виплачено 1 622,41 грн.

Вказані обставини підтверджені платіжним дорученням від 11 лютого 2013 року № 699, реєстром на перерахування заробітної плати за вимушений прогул на особові рахунку за лютий 2013 року, платіжним дорученням від 04 грудня 2012 року № 6640, реєстром перерахування розрахунку при звільненні на особові рахунки за грудень 2012 року та розрахунковими листками ОСОБА_1 за грудень 2012 року та лютий 2013 року (а.с.43-47).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, що передбачено ч.1 ст.55 Конституції України.

До основних засад судочинства належить обов'язковість судових рішень (п.9 ч.3 ст.129 Основного Закону України). Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є обов'язковість судових рішень.

Ч.ч.2-3 ст.14 КАС України визначено, що постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, що передбачено п.3 ч.1 ст.256 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), що вбачається зі змісту ч.4 ст.257 КАС України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, що передбачено ст.1 Закону № 606.

Виконання рішення про поновлення на роботі регламентоване ст.76 Закону № 606, відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Судом встановлено, що судові рішення по справі № 2а/0570/13534/2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконані Державною митною службою України 01 червня 2013 року.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника регламентована положеннями ст.236 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана норма встановлює обов'язок власника, а у сфер публічно-правових відносин - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Водночас суд відзначає, що підстава та предмет позову ОСОБА_1 свідчить, що позивач звернувся до суду не за вирішенням нового публічно-правового спору, який виник між громадянином та суб'єктом владних повноважень з питань публічної служби; суть спору, що розглядається, полягає у виконанні рішень Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/13732/2012.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою судових інстанцій: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного і касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, спрямованим на забезпечення правосудності (законності і обґрунтованості) судових рішень.

Таким чином, з набранням законної сили постановами Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/13732/2012, спірні правовідносини щодо оплати вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення перейшли у виконавчу сферу.

Отже, відновлення прав позивача має здійснюватися в порядку, визначеному ст.236 Кодексу законів про працю України, з урахуванням приписів ст.257 КАС України, в рамках судового контролю за виконанням рішень в адміністративній справі № 2а/0570/13732/2012, тобто позивачем обраний невірний спосіб захисту його порушеного права.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.162 КАС України, абз.2 ч.2 якої, зокрема, передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, навіть з огляду на положення ч.2 ст.11 та абз.2 ч.2 ст.162 КАС України, суд позбавлений можливості здійснити захист прав позивача в рамках справи № 805/12303/13-а, оскільки ст.236 Кодексу законів про працю України чітко визначено, що спірні питання, за вирішенням яких ОСОБА_1 звернувся до суду, мають розглядатися в рамках справи про поновлення на роботі, тобто справи № 2а/0570/13732/2012.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 04 лютого 2010 року по справі № К-15664/08 та від 20 грудня 2012 року по справі № К/9991/38752/11.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Східної митниці Міндоходів слід відмовити, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захист порушеного права.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Східної митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2012 року по 01 червня 2013 року з урахуванням надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років в розмірі 11 123,11 грн. - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 16 вересня 2013 року.

3. Постанова складена у повному обсязі 20 вересня 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.