Постанова № 34064138, 08.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6256/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011242220, №0011232220 від 20 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011242220, №0011232220 від 20 грудня 2012 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Росар-Трейд», ТОВ «Редард Сервіс», ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «НВЦ «Інфозахист», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «Віп-Технології Плюс», ВАТ «Техінвест», ТОВ «Фірма Астейт». Апелянт вважає, оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 жовтня 2012 року по 26 листопада 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МКТ-Комюнікейшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 03 грудня 2012 року №2040/2220/23151876, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткуванян прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок наприбуток на загальну суму 1551565,00 грн., у тому числі за півріччя 2010 року на суму 8310,00 грн., за 3 квартали 2010 року - 8310,00 грн., за 2010 рік - 476313,00 грн., за І квартал 2011 року - 212987,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 654818,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 785434,00 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року - 862265,00 грн., та порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1194723,00 грн., у тому числі за червень 2010 року - 6648,00 грн., жовтень 2010 року - 120980,00 грн., листопад 2010 року - 106884,00 грн., грудень 2010 року - 146539,00 грн., за січень 2011 року - 88889,00 грн., лютий 2011 року - 10191,00 грн., березень 2011 року - 71309,00 грн., квітень 2011 року - 269738,00 грн., травень 2011 року - 299669,00 грн., вересень 2011 року - 7062,00 грн., жовтень 2011 року - 13614,00 грн., грудень 2011 року - 53200,00 грн.

На підставі акту перевірки №2040/2220/23151876 від 03 грудня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року №0011232220, згідно якого за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1326924,00 грн., у тому числі 1194723,00 грн. за основним платежем та 132201,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0011242220, згідно якого за порушення п.5.1, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткуванян прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1670644,00 грн., у тому числі 1551565,00 грн. за основним платежем та 119079,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Росар-Трейд» (постачальник) 10 січня 2011 року було укладено договір поставки №ДГ-010/01, відповідно до умов якого постачальник здійснює поставку покупцю на протязі строку дії даного договору товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного договору, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Редард Сервіс» (продавець) 28 червня 2010 року було укладено договір поставки №28/06/10, відповідно до умов якого продавець здійснює поставку покупцю на протязі строку дії даного договору різних товарів, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах та накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця, та є невід'ємними частинами даного договору.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Герант Плюс» (постачальник) укладено договори поставки №ДГ-001/10 від 01 жовтня 2010 року, №ДГ-020/01 від 20 січня 2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити в асортименті та кількості зазначений у додатку до договору чи рахунку-фактурі та видатковій накладній товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

14 листопада 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «НВЦ «Інфозахист» (виконавець) було укладено договір №14/112011, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок з постачання техніки захисту інформації, згідно специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Маркет-Про» (постачальник) 10 жовтня 2011 року було укладено договір поставки №1010/2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в асортименті та кількості зазначений у додатку до договору чи рахунку-фактурі та видатковій накладній товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Віп-Технології Плюс» (постачальник) 01 вересня 2011 року було укладено договір поставки №0109/2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в асортименті та кількості зазначений у додатку до договору чи рахунку-фактурі та видатковій накладній товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Крім того, між позивачем (покупець) та ВАТ «Техінвест» (постачальник) 01 квітня 2011 року було укладено договір поставки №01-04-11/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця товар, найменування, одиниці виміру та кількість якого визначаються у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що є додатками до договору. Відповідно до п.1.2 даного договору покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених п.2, п.4 цього договору прийняти та оплатити товар.

01 червня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Фірма Астейт» (постачальник) було укладено договір поставки №0106/2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в асортименті та кількості зазначений у додатку до договору чи рахунку-фактурі та видатковій накладній товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів позивачем на поточний рахунок контрагентів.

Крім того, за відсутності податкової накладної по взаємовідносинах з ТОВ «НВЦ «Інфозахист» згідно договору №14/112011 від 14 листопада 2011 року, за умови сплати позивачем на користь контрагента платіжним дорученням від 02 грудня 2011 року грошових коштів в сумі 319200 грн. (в тому числі ПДВ - 53200 грн.), тобто здійснення повного розрахунку за поставлений товар, позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року додано заяву про відмову постачальника (ТОВ «НВЦ «Інфозахист») надати податкову накладну, яка отримана податковим органом 19 січня 2012 року та в силу п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань позивачем, основними видами діяльності якого є діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку, діяльність у сфері проводового електрозв'язку, інша діяльність у сфері електрозв'язку, виробництво обладнання зв'язку, установлення та монтаж машин та устаткування, надано докази щодо прийняття придбаного товару на склад; рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові та податкові накладні, попередні калькуляції вартості виробництва продукції, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених контрагентами, на користь третіх осіб. Натомість, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «МКТ-Комюнікейшн».

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росар-Трейд» за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2012 року», акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 28 вересня 2011 року №2086/23-02/36857460 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Редард Сервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «Торгмонтажресурс» за період червень 2010 року, актах ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 27 липня 2011 року №1719/23-02/36947275, від 31 березня 2011 року №725/23-02/36947275, від 28 вересня 2011 року №2084/23-02/36947275 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань ТОВ «Герант Плюс», акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 05 вересня 2012 року №3462/22-9/36303441 щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «НВЦ «Інфозахист» з платниками податків за грудень 2011 року, актах перевірки Броварської ОДПІ Київської області від 10 січня 2012 року №5/232/37448396 про проведення перевірки ТОВ «Маркет-Про» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень-жовтень 2011 року, від 08 лютого 2012 року №22/232/3744854 про проведення перевірки ТОВ «Віп-Технології Плюс» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2011 року, акті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 11 квітня 2012 року №143/3-22-80 про проведення перевірки ПрАТ «Техінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за березень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 31 травня 2012 року №1607/22-9/37451016 про проведення перевірки ТОВ «Фірма Астейт» за період з 27 грудня 2010 року по 30 квітня 2012 року.

Однак, суд не приймає посилання відповідача на вищезазначені акти податкових органів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій..

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Росар-Трейд», ТОВ «Редард Сервіс», ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «НВЦ «Інфозахист», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «Віп-Технології Плюс», ВАТ «Техінвест», ТОВ «Фірма Астейт» останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентами позивача та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ТОВ «Росар-Трейд», ТОВ «Редард Сервіс», ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «НВЦ «Інфозахист», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «Віп-Технології Плюс», ВАТ «Техінвест», ТОВ «Фірма Астейт» та позивачем.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами виконання контрагентами умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Посилання на відсутність доказів на підтвердження транспортування товару судом не приймається, оскільки в силу укладених договорів поставка товару здійснювалась на умовах DDP (поставка здійснюється без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу у визначеному місці призначення), тобто транспортування здійснювалось без участі позивача і, як наслідок, відсутності у нього документів на транспортування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.пп.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Росар-Трейд», ТОВ «Редард Сервіс», ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «НВЦ «Інфозахист», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «Віп Технології Плюс», ВАТ «Техінвест», ТОВ «Фірма Астейт», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за нього, позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження реальності виконання господарських операцій з контрагентами, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2012 року №0011232220 та №0011242220, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 червня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 20 грудня 2012 року №0011232220 та №0011242220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.