Постанова № 34063843, 17.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р. Справа № 804/10503/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Бідник М.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Немченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2013р. №0002571720, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 17083,34грн., з яких 13666,67грн. - за основним платежем та 3416,67грн. - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2013р. №0002581720, яким позивачу нараховані штрафні санкції за ненадання до перевірки витребуваних документів у розмірі 510,00грн.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було безпідставно зроблено висновок про оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій за правочином, укладеним позивачем з його контрагентом ТОВ «Матадор», оскільки цей правочин недійсним в судовому порядку не визнавався та є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Єдиною підставою для визнання нереальними господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, стали висновки акту перевірки ТОВ «Матадор», отриманого відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, відповідно до якого встановлено незнаходження цього підприємства за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності. Однак податковим законодавством не встановлено обов'язку платників податків здійснювати перевірку дотримання своїми контрагентами вимог податкового законодавства, а також нести відповідальність за будь-які допущенні ними порушення. З огляду на це, позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 13666,67грн. згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Матадор». Також позивач зазначав, що відповідачем протиправно застосовано до нього штрафні санкції за ненадання на перевірку витребуваних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонстрой 25», оскільки під час проведення попередньої планової перевірки позивача відповідачем вже досліджувались взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Регіонстрой 25» і на планову перевірку позивачем надавалися всі первинні документи по взаємовідносинам з цим контрагентом, при цьому висновків щодо їх нікчемності не виникало.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновок акту перевірки вказаного суб'єкта господарювання, який відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, та згідно якого встановлено незнаходження цього підприємства за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності), що свідчить про порушення ТОВ «Матадор» ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Тому і у позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціях з цим суб'єктом господарювання. Крім того відповідачем зазначалося, що позивачем, в порушення приписів п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, не було надано до перевірки запитувані у нього документи по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонстрой 25», за що до нього були застосовані відповідні штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) (іпн НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 04.09.2006р. за номером НОМЕР_2, перебуває на обліку як платник податків в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області).

Згідно Свідоцтва №100297830 від 13.08.2010р. ФОП ОСОБА_3 є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу начальника Лівобережної МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, правонаступником якої є Лівобережна ОДПІ міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, від 12.03.2013р. №296 працівниками цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2010р., березень 2012р., квітень 2012р. та травень 2012р. включно (а.с.20).

За результатами означеної перевірки було складено акт №1234/17-2-2804311371 від 22.03.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення ч.ч.1,5 ст.203, ст.ст.215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах; ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Господарського кодексу України, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість за листопад 2010р.; п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень-травень 2012 року у загальному розмірі 13666,67грн. (а.с.9-19).

Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено угоди з контрагентами ТОВ «Регіонстрой 25» (листопад 2010р.) та ТОВ «Матадор» (березень-травень 2012р.), які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, від ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відповідачем було отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Матадор» №7200/224/31820299 від 21.12.2012р., згідно якого проведеною перевіркою встановлено незнаходження цього підприємства за його юридичною адресою, відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності) та відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару (послуг), що свідчить про порушення ТОВ «Матадор» ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, тому і у позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціях з цим суб'єктом господарювання.

Крім того в акті перевірки позивача №1234/17-2-2804311371 від 22.03.2013р. значиться, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області листом від 15.07.2011р. за №/7/23-316 було отримано від Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Регіонстрой 25», з яким у ФОП ОСОБА_3 були господарські взаємовідносини у листопаді 2010 року. За результатами перевірки ТОВ «Регіонстрой 25» було встановлено нікчемність угод, укладених цим суб'єктом господарювання по операціям з придбання товарів від постачальників та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців, серед яких був і позивач. Дійсно взаємовідносини позивача з ТОВ «Регіонстрой 25» вже досліджувались податковим органом під час проведення попередньої планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 і жодних висновків про їх нікчемність зроблено не було, проте в акті, складеному за результатами вказаної перевірки, зазначалося, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані податкового обліку суб'єкта підприємництва, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки. Отже, через отримання відомостей про нереальність господарських операцій ТОВ «Регіонстрой 25» по ланцюгу постачання, відповідачем і було вжито заходи щодо проведення позапланової перевірки по взаємовідносинам позивача з цим контрагентом та витребувано у ФОП ОСОБА_3 відповідні первинні документи, однак, позивач, в порушення приписів п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, їх не надав та надіслав лист з відмовою у їх наданні через представлення їх на попередню планову перевірку.

На підставі акту перевірки позивача №1234/17-2-2804311371 від 22.03.2013р. Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.04.2013р. №0002571720, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 17083,34грн., з яких 13666,67грн. - за основним платежем та 3416,67грн. - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.04.2013р. №0002581720, яким позивачу нараховані штрафні санкції за ненадання до перевірки витребуваних документів у розмірі 510,00грн. (а.с.21,22).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09.04.2013р. №0002571720, яким ФОП ОСОБА_3 донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість, з огляду на протиправне, на думку відповідача, віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту за березень-травень 2012 року у загальному розмірі 13666,67грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор», суд зважає на наступне.

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_3 було укладено з ТОВ «Матадор» договір №85 на транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом по Україні, згідно якого ТОВ «Матадор», як експедитор, зобов'язувався за від свого імені та за кошти ФОП ОСОБА_3, як замовника, забезпечити організацію перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міських, міжміських сполученнях, на підставі заявок замовника, узгоджених з експедитором, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата за договором здійснюється в безготівковій формі, в гривнях, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником згідно рахунку-фактури, який складається експедитором на підставі наданих послуг. Фактом надання цих послуг є акт виконаних робіт (наданих послуг). Здача експедитором вантажу підтверджується підписанням одержувачем товарно-транспортної накладної та накладної на вантаж (а.с.75).

Відповідно до актів надання транспортно-експедиторського обслуговування автомобільним транспортом згідно вказаного договору від 30.03.2012р. №1281, від 28.04.2012р. №2214 та від 31.05.2012р. №3082, а також згідно податкових накладних від 30.03.2012р. №283, від 28.04.2012р. №197 та від 31.05.2012р. №186 ТОВ «Матадор» було надано ФОП ОСОБА_3 послуги з транспортно-експедиторського обслуговування автомобільним транспортом на загальну суму 82000,00грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 13666,67грн. Означена вартість послуг оплачена позивачем згідно платіжних доручень від 21.05.2012р. №352 на суму 52000,00грн. та від 25.06.2012р. №388 на суму 30000,00грн.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його вищеозначеним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору №85 від 24.02.2012р. на транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом по Україні та заявок до нього; актів надання транспортно-експедиторського обслуговування автомобільним транспортом згідно цього договору із зазначенням виду, обсягу та вартості наданих послуг, дат надання таких послуг, автомобілів, якими вони надавалися, пунктів завантаження та розвантаження тощо; товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажу позивача (піддонів); рахунків-фактур; податкових накладних та платіжних доручень щодо оплати за надані послуги (а.с.75-127,158-201,215-216).

Означені вище податкові накладні, які були серед інших первинних документів також надані до перевірки, оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та відповідають вимогам передбаченим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що відповідачем не заперечується.

Таким чином, податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах закону.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останнім було дотримано вимоги податкового законодавства щодо включення сум податку на додану вартість за виписаними його контрагентами податковими накладними до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідний звітний період.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що правомірність віднесення сум ПДВ за виписаними ТОВ «Матадор» податковими накладними є непідтвердженою через неналежне заповнення товарно-транспортних накладних, за якими вказаний контрагент позивача здійснював транспортування вантажів ФОП ОСОБА_3, оскільки незначна формальна дефектність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі здійснення ним реальних господарських операцій у межах власної господарської діяльності, які підтвердженні належним чином оформленими первинними документами.

Зміст укладеного ФОП ОСОБА_3 договору з ТОВ «Матадор» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них формував податковий кредит за відповідні періоди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, як на час укладення угоди між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час її виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту перевірки цього контрагенту, отриманого від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно якого встановлено незнаходження цього підприємства за його юридичною адресою, відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності та відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару (послуг), що свідчить про порушення ТОВ «Матадор» ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, судом до уваги не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо відсутності у вказаного суб'єкта господарювання виробничого обладнання, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності тощо, то означені доводи також не беруться судом до уваги, оскільки складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання взагалі могли орендуватися вказаними суб'єктами господарювання за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу) тощо.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 09 квітня 2013 року №0002571720 та про його скасування, а отже про задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2013р. №0002581720, яким позивачу нараховані штрафні санкції за ненадання до перевірки витребуваних документів у розмірі 510,00грн., з огляду на наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 цього Кодексу передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У відповідності до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 19.03.2013р. за вих.№19/03-1 ФОП ОСОБА_3 відмовив Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у наданні документів за період листопад 2010р. (в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонстрой 25») на перевірку згідно наказу №296 від 12.03.2013р. та розпорядження №7370/17-12 від 12.03.2013р., оскільки ці документи вже надавалися відповідачу під час проведення невиїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. і були перевірені суцільним методом (а.с.60).

При цьому згідно п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З огляду на означену норму Податкового кодексу України та вищенаведені обставини, відповідачем правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013р. №0002581720, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 510,00грн., а, отже, позовні вимоги в частині щодо визнання цього податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 175 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), разом з тим, ч.3 ст.94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, тому судові витрати із сплати судового збору, понесені ФОП ОСОБА_3 та підтверджені вищенаведеними належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 170 грн. 83 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09 квітня 2013 року №0002571720.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 170 грн. 83 коп. (сто сімдесят гривень вісімдесят три копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова