Вирок № 34063778, 11.10.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3926/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

прокурора Баландіної Ю.Ю.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Коломиї кримінальне провадження № 1-кп/346/266/13, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 28 січня 2013 року за №4201320000000018 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Сариозек Кербулакського району Талди-Курганської області Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, адвоката, освіта вища, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, депутатом будь-якого рівня не обирався, судимого 21.05.2004 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.189 КК України, покарання призначено із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, судимість погашена,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_1

Злочин вчинено при таких обставинах.

Обвинувачений, маючи згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого на підставі протоколу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Івано-Франківській області від 27.11.2008 року №16, право на надання послуг адвоката, в червні 2012 року уклав з жителем м.Коломиї ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги для захисту інтересів останнього під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.286, ч.1 ст.389 КК України. З того часу обвинувачений періодично спілкувався із ОСОБА_3 та його батьком - потерпілим ОСОБА_1 Вказану кримінальну справу в серпні 2012 року направлено для розгляду в Коломийський міськрайонний суд і вироком цього суду під головуванням судді ОСОБА_4 від 18.01.2013 року ОСОБА_3 визнано винним за вказаними статтями і остаточне основне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Після цього обвинувачений ОСОБА_2, маючи намір заволодіти грошовими коштами в розмірі 500 доларів США шляхом зловживання довірою батька засудженого ОСОБА_3 - потерпілого ОСОБА_1, неодноразово, а саме протягом 21-24 січня 2013 року, наголошував на необхідності передачі йому вказаних грошових коштів, які обвинувачений мав нібито передати

судді ОСОБА_4 для залишення в силі винесеного вироку і не призначення більш суворого покарання ОСОБА_3 Довіряючи обвинуваченому, потерпілий 28.01.2013 року погодився передати йому 500 доларів США, вважаючи, що ці грошові кошти будуть передані обвинуваченим судді ОСОБА_4

07.02.2013 року близько 14 год. обвинувачений, попередньо домовившись із потерпілим, зустрівся з ним на подвір'ї біля будинку №7 по вул.Моцарта в м.Коломиї. Під час цієї зустрічі обвинувачений отримав від потерпілого грошові кошти в сумі 4 000 грн., які він мав нібито передати судді ОСОБА_4, не маючи насправді наміру передавати ці кошти будь-кому, оскільки бажав привласнити їх.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих злочинах та цивільний позов потерпілого не визнав, пояснивши, що отримані 07.02.2013 року в потерпілого грошові кошти були передані йому останнім як оплата за надання адвокатських послуг сину потерпілого. До того потерпілий під час телефонних розмов просив його приїхати по гроші, хоча і казав під час передачі грошей: «За що я маю платити?». Обвинувачений також пояснив, що він і раніше неодноразово надавав правову допомогу як адвокат потерпілому ОСОБА_1, а також його синам та дружині, представляючи та захищаючи їх інтереси в цивільних та кримінальних справах. Жодної оплати за це обвинувачений в них не брав, однак, користувався послугами потерпілого, який, в свою чергу, неодноразово здійснював ремонт його автомобіля, і також не брав плати за це. Обвинувачений ствердив, що він жодних коштів від потерпілого не вимагав, а лише отримав ці кошти як гонорар адвоката. Він пояснив, що до 07.02.2013 року вони з потерпілим були друзями, зверталися один до одного за допомогою, неодноразово зустрічалися в компанії друзів обвинуваченого, пригощали один одного, і він не розуміє чому потерпілий вирішив заявити про нібито його злочинні дії. Обвинувачений зазначає, що він не розуміє в чому саме його обвинувачують - чи в привласненні отриманих від потерпілого грошових коштів, чи в їх передачі судді ОСОБА_4, оскільки жодних з цих дій він не вчиняв, так як відразу після отримання грошей ці кошти були вилучені працівниками СБУ. Із змісту записів телефонних розмов між ним і потерпілим, які мали місце 6 та 7 лютого 2013 року, також не вбачається, що він намагався незаконно отримати в потерпілого кошти для себе, чи когось іншого, оскільки згідно цих розмов потерпілий сам телефонував йому і просив зустрітися. Що стосується зафіксованої під час здійснення відеозапису їх з потерпілим зустрічі 07.02.2013 року та слів останнього: «Передай це», на що обвинувачений відповів, що передасть, то останній мав на увазі, що передасть судді ОСОБА_4 нецензурні слова, які в його адресу висловив потерпілий, а не грошові кошти. Крім того, обвинувачений просить звернути увагу на висновок експертизи цього відеозапису, оскільки в цьому висновку містяться численні закреслення та виправлення і він не відповідає вимогам КПК. Тому обвинувачений просить його виправдати, в задоволенні цивільного позову відмовити та повернути заставодавцю внесений розмір застави.

Однак, незважаючи на невизнання обвинуваченим вини, його винність у вчиненні шахрайства повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показами потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що обвинувачений як адвокат надавав юридичні послуги його сім'ї, а потерпілий надавав йому за те послуги по ремонту автомобіля. Жодної грошової плати вони один одному не здійснювали. Однак, обвинувачений неналежно здійснював обов'язки захисника в кримінальній справі про обвинувачення сина потерпілого - ОСОБА_3, якого засуджено вироком Коломийського міськрайонного суду від 18.01.2013 року (суддя ОСОБА_4) до покарання у виді 3-х років позбавлення волі. Після винесення вироку обвинувачений словесно вимагав у нього грошові кошти в розмірі 500 доларів США для того, щоб його сину не було призначене більш суворе покарання. Потерпілий не може пояснити яким чином міг змінити обвинувачений як адвокат чи ОСОБА_4 як суддя вже призначене вироком покарання, оскільки не вникав в ці питання через те, що довіряв обвинуваченому, який його запевняв, що все буде добре. Потерпілий вважає, що не він заборгував кошти обвинуваченому, а навпаки, останній ще винен йому 800 грн. за придбані запчастини до автомобіля обвинуваченого. Він також вказує, що обвинувачений не виконав належно своїх обов'язків як захисник, в зв'язку з чим було скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення відносно сина потерпілого ОСОБА_3 через 7 місяців після її винесення, порушено кримінальну справу та засудженого його сина до позбавлення волі. Потерпілий просить суд не брати до уваги покази свідків, які допитувались за клопотанням обвинуваченого, оскільки це його

друзі і вони принижували гідність потерпілого, даючи покази, що він з обвинуваченим часто разом вживали спиртні напої, а також пояснювали, що чули від потерпілого, що він винен обвинуваченому гроші. Крім того, потерпілий стверджує, що злочинними діями обвинуваченого йому завдано моральну шкоду, яка полягає в перенесених моральних стражданнях, порушенні нормального життєвого ритму і розмір відшкодування такої шкоди потерпілий оцінює в 25 000 грн., які просить присудити на його користь з обвинуваченого, а також призначити останньому запропоноване прокурором остаточне покарання у виді 4-х років позбавлення волі;

-показами свідка ОСОБА_6, яка є дружиною потерпілого, та пояснила, що обвинувачений каже неправду, що він раніше здійснював її захист в кримінальній справі, оскільки вона взагалі не притягалася до кримінальної відповідальності, про що потерпілим долучено відповідний документ. Її чоловік неодноразово ремонтував автомобіль обвинуваченого марки «AUDI», однак, обвинувачений неналежно виконував обов'язки захисника в справі щодо її сина ОСОБА_3 Тому жодного адвокатського гонорару обвинувачений не заслуговував;

-показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які пояснили, що вони були присутні як поняті при огляді місця події, вилученні в обвинуваченого отриманих від потерпілого грошових коштів, знятті змивів з рук обвинуваченого та оформленні відповідних документів працівниками СБУ;

-даними протоколу огляду місця події від 07.02.2013 року, під час якого встановлено, що ОСОБА_2 видав отримані в ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 4 000 грн. такими купюрами: номіналом «500 гривень» - 4 шт.; номіналом «200 гривень» - 6 шт.; номіналом «100 гривень» - 7 шт.; номіналом «50 гривень» - 2 шт. (т.2 а.с.43-45);

-даними висновків експерта №09/07-37 від 13.02.2013 року та №09/12-0199 від 14.02.2013 року, де предметом дослідження були вказані грошові купюри (т.2, а.с.54-61);

-даними висновку експерта №09/12-0198 від 14.02.2013 року, яким встановлено наявність та долонях рук ОСОБА_2 нашарування спеціальної хімічної речовини (т.2, а.с.76-79);

-даними висновку експерта №09/12-0200 від 14.02.2013 року, яким встановлено, що на вищевказаних грошових купюрах та на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_2 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини (т.2, а.с.86-88);

-даними протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 13.03.2013 року, в якому зафіксовано зміст телефонних розмов між обвинуваченим та потерпілим, які відбувалися 06 та 07 лютого 2013 року. Під час цих розмов вони обговорюють час зустрічі для передачі потерпілим грошей обвинуваченому (т.2 а.с.194-195);

-даними протоколу огляду та вручення від 07.02.2013 року, в якому зазначено серії та номери всіх вищевказаних грошових купюр (т.2 а.с.201-209);

-даними протоколу огляду від 07.05.2013 року, де зафіксовано зміст розмови між потерпілим та обвинуваченим під час їх зустрічі 07.02.2013 року, з якого вбачається про передачу потерпілим йому 4000 грн., під час чого останній виражався нецензурно в адресу ОСОБА_4 (т.2 а.с.210);

-даними досліджених в судовому засіданні звуко- та відеозаписів телефонних розмов та місця події, які мають аналогічний зміст із тим, що зафіксований у досліджених вище документах.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого в заволодінні грошовими коштами в сумі 4000 грн. шляхом обману та зловживання довірою потерпілого.

При цьому суд враховує, що передача потерпілим грошових коштів обвинуваченому відбулася 07.02.2013 року, тобто після набрання вироком від 18.01.2013 року законної сили, оскільки він не оскаржувався в апеляційному порядку. Тому будь-яким чином змінити вирок чи призначене ним покарання суддя ОСОБА_4 не міг, про що було добре відомо обвинуваченому , який, скориставшись юридичною необізнаністю та довірою до себе з боку потерпілого, обманув його.

Пояснення обвинуваченого про те, що потерпілий просив приїхати по гроші і добровільно їх надав йому як гонорар адвоката суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки це суперечить як показам та подальшим діям потерпілого, так і показам самого обвинуваченого, який підтвердив, що потерпілий давав гроші незадоволено, запитуючи, за що він має платити. Крім того, вказаний спосіб не може вважатися законним способом отримання обвинуваченим навіть чесно заробленого гонорару, який потерпілий йому не оплатив.

Тому дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України.

Поряд з тим, суд вважає зайво пред'явленим ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 та ч.4 ст.369 КК України, оскільки вчинені ним дії повністю охоплюються ч.1 ст.190 КК України. Зокрема, вказівка обвинуваченим потерпілому на необхідність передачі грошей нібито для судді ОСОБА_4 була лише способом заволодіння цими коштами та подальшого привласнення їх. В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні докази, крім протоколу допиту потерпілого, про підбурювання потерпілого до давання хабара судді і про умисел обвинуваченого в передачі судді цих коштів, враховуючи неможливість судді змінити вже постановлений ним вирок. Крім того, в матеріалах провадження відсутній процесуальний документ про звільнення потерпілого від кримінальної відповідальності за давання хабара.

Тому суд приходить до висновку про необхідність виключення з обвинувачення ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 та ч.4 ст.369 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, його позитивну характеристику та наявність на утриманні неповнолітнього сина.

Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання, відсутні.

Отже, обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.190 КК України, а саме покарання у виді штрафу.

Заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню. Враховуючи тривалість та глибину душевних страждань, пов'язаних з неправомірним наполяганням обвинуваченого на передачі йому потерпілим коштів, порушення нормального життєвого ритму, переживань та нервових стресів, суд вважає, що справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди буде 3 000 грн.

Процесуальні витрати в справі складаються з витрат за проведення судових експертиз, загальний розмір цих витрат складає 1593, 80 грн. і підлягає стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази слід вирішити згідно правил ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 323,324,327 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити попередній - заставу, частину якої звернути на виконання вироку в частині сплати штрафу та майнових стягнень після набрання вироком законної сили за згодою заставодавця ОСОБА_10. У разі відсутності такої згоди заставу в розмірі 22 940 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_10.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Івано-Франківській області 1593 гривні 80 копійок витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази - грошові купюри в загальній сумі 4 000 гривень повернути їх законному володільцю, а інші - зберігати при даній справі.

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку.

Суддя Калинюк О. П.