Рішення № 34063229, 14.10.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4993/13-ц

(2/199/2217/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„07" жовтня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Голубніченко В.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

за участі представника відповідача - 1 - Палагушкіна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» та Депо №1 Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» про стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи та про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що він працював у відповідача - 2 на посаді водія пасажирського тролейбуса з 08.09.2006 р. до 11.06.2007 р. та був звільнений на підставі наказу №222 від 12.06.2007 р.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2009 р. він був поновлений на роботі, про що був виданий наказ №426 від 14.12.2009 р., він був допущений до роботи і працював в ДЕПО №1 на посаді водія тролейбусу 3 класу; ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2010 р. рішення суду 1 інстанції від 11.12.2009 р. було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Наказом №197 від 06.05.2010 р. відповідач відсторонив позивача від роботи з 07.05.2010 р. з внесенням запису у трудову книжку «отстранен до окончательного рассмотрения судом гражданского дела о восстановлении на работе». Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_3 в частини поновлення на роботі. Дане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.08.2010 р.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду весь цей час він був відсторонений від роботи, не отримував заробітну плату, та тому звернувся до інспекції праці; проведеною перевіркою було встановлено порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст. 46 КЗУпП та п 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, про що були складені протоколи про адміністративне правопорушення відносно начальника ДЕПО №1 ОСОБА_4 та начальника відділу кадрів ОСОБА_6 та направлені до розгляду, та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. зазначених вище осіб притягнуто до відповідальності.

Посилаючись у позові на те, що, таким чином, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. встановлена незаконність відсторонення позивача, та предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача - 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за час незаконного відсторонення від роботи та про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Підставу позову становлять приписи ст.ст. 22, 55 Конституції України, ст.ст. 233, 235, 237 КЗпП України, ст. 257 ЦК України.

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач - 1 позов не визнав та просив суд відмовити повністю в його задоволенні, посилався на законність дій відповідача.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Утім, позивач в особі представника за довіреністю не виконав обов'язок доказування у частині обов'язку доведення повідомлених ними обставин щодо незаконності відсторонення позивача за наказом №197 від 06.05.2010 р. від роботи, у зв'язку з чим для суду би вбачалися підстави для прийняття іншого висновку у справі.

Судом встановлено, що наказом від 06.05.2010 р. №197 ОСОБА_3 водій тролейбуса 3 класу ДЕПО №1 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» був відсторонений від з 07.06.2010 р. від роботи до остаточного розгляду судом цивільної справи по суті позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі.

Наказ від 06.05.2010 р. не був оскаржений позивачем до його скасування самим ДЕПО №1 МКП (16.03.2011 р.).

ОСОБА_3 звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом про скасування наказу №197 від 06.05.2010 р. «Про відсторонення від роботи»; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012 р. в задоволенні позову було відмовлено, адже на день подачі позову наказом ДЕПО №1 МКП від №110 від 16.03.2011 р. наказ все скасовано, що встановленим зазначеним вище рішенням від 15.06.2012 р.

Судом встановлено, що наказом №110 від 16.03.2011 р. МКП «Дніпропетровський електротранспорт» наказ №197 від 06.05.2010 р. був скасований у зв'язку з набранням законної сили рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2011 р. про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі водієм пасажирського тролейбусу 3 класу.

В обґрунтування наявності підстави для покладення на відповідача -1 обов'язку виплатити середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу №197 від 06.05.2010 р. позивач посилався на постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 (справа №0417/3-988/2011) та відносно ОСОБА_4 (справа №0417/3-989/2011) за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

За ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. у справі про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_6 встановлено, що остання, працюючи на посаді начальника кадрів депо №1 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», допустила порушення вимог п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, а саме 07.05.2010 р. на підставі наказу №197 від 06.05.2010 р. внесений запис «Відсторонений від праці до закінчення розгляду судом цивільної справи про поновлення на роботі», що є порушенням вимог п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Тобто зроблений запис до трудової книжки ОСОБА_3 про відсторонення від роботи не передбачений діючою Інструкцією.

ОСОБА_6 була притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КЗпП України; незаконність відсторонення позивача від роботи даною постановою суду не встановлена.

Разом з тим, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. у справі про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_4 встановлено, що останній, працюючи на посаді начальника ДЕПО №1 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», допустив порушення вимог законодавства України про працю, а саме порушення вимог ст. 46 КЗпП України: згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством, але згідно наказу №197 від 06.05.2010 р. ОСОБА_3 був відсторонений від роботи з 07.05.2010 р. до завершення розгляду судом справи про поновлення його на роботі, що є порушенням ст. 141 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 41 КУпАП.

ОСОБА_4 був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП та на нього було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.; постановою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 р. постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. була змінена, ОСОБА_4 був звільнений від відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП з оголошенням усного зауваження.

Апеляційний суд (відповідно до постанови від 17.05.2012 р.), розглянувши обставини та всі сторони вчиненого ОСОБА_4 правопорушення, яке полягає в відстороненні працівника ОСОБА_3 від роботи до завершення розгляду справи судом про поновлення останнього на роботі, чим порушено ст. 46 КЗпП України, оцінивши його наслідки, дійшов до висновку, що дане правопорушення не становить великої суспільної небезпеки та не завдало значної шкоди державним або суспільним інтересам, а також особистим інтересам вказаного працівника.

Постановою судді апеляційного суду, яка набрала законної сили 17.05.2012 р., також було встановлено, що наказом від 12.06.2007 р. ОСОБА_3 був звільнений з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України і станом на день винесення ОСОБА_4 наказу, за невідповідність якого вимогам чинного трудового законодавства він і притягнутий до адміністративної відповідальності, підставою винесення якого була також поява ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці, даний наказ про звільнення був чинним.

Таким чином з огляду на встановлені апеляційним судом факти - підставою винесення наказу від 06.05.2010 р. також поява ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці, встановив, таким чином, відсутність порушення ст. 46 КЗпП України, та наявність законних підстав для відсторонення працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, підстави для покладення на відповідача обов'язку виплатити позивачу у зв'язку з цим середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП) відсутні.

Щодо посилання позивача в якості підстави позову на приписи ст. 237 КЗпП України, то останні не розповсюджуються на виникли між сторонами у цій справі правовідносини.

У зв'язку з відмовою в задоволенні вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є такою, що підлягає задоволенню, й вимога про відшкодування моральної шкоди (ст. 237№ КЗпП), адже вона є похідною від задоволення вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 88, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя