Постанова № 34062401, 17.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2013 року 14:50 № 826/13825/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Гайдамаченко Т.П.,

представника відповідача - Шкодич С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енфолд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними дій, скасування наказу, акту та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енфолд» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач), в якому просило суд:

1) визнати незаконними дії відповідача та скасувати наказ № 397 від 10.07.2013 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки;

2) скасувати акт № 131/26-55-22- 08/31407176 від 23.07.2013 р. про документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Унісон Дизайн» (п.н.34795572), ПП «Адвертайм Медіа» (п.н. 35649915), ПП «Інфініті Центр» (п.н.3735491), ПП «Контакт-М» (п.н.31958062), ТОВ «Трейдтех» (п.н.38123948), ТОВ «ТК «Смарт» (п.н.33751018), ТОВ «Магреб Україна» (п.н.36282249), ТОВ «Будрай» (п.н.З8260798) та ТОВ «Дрілл» (п.н. 36175926) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року;

3) змінити код стану платника податку - позивача з « 9» на « 0»;

4) зобов'язати відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДНА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки №131 /26-55-22-08/31407176 від 23.07.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, видано протиправний наказ про проведення відносно нього перевірки за відсутності на те законних підстав, а також вчинені протиправні дії по проведенню перевірки позивача та складанню акту перевірки, який містить недостовірні дані про позивача, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуваний наказ виданий податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, а перевірка проведена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 26 березня 2013 року про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства, призначено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з рядом контрагентів.

На підставі зазначеної постанови та пп.75.1.2. ст.75, пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем видано наказ від 10.07.2013 р. № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та виписане направлення на перевірку від 10.07.2013 р. № 45/26-522-08, які вручені представнику позивача (директору) особисто під розписку 10.07.2013 р.

Відповідачем в період з 10.07.2013 р. по 16.01.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Унісон Дизайн» (п.н. 34795572), ПП «Адвертайм Медіа» (п.н. 35649915), ПП «Інфініті Центр» (п.н. 37354591), ПП «Контакт-М» (п.н. 31958062), ТОВ «Трейдтех» (п.н. 38123948), ТОВ «ТК «Смарт» (п.н. 33751018), ТОВ«Магреб Україна» (п.н. 36282249), ТОВ «Будрай» (п.н. 38260798) та ТОВ «Дрілл» (п.н. 36175926) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.07.2013 р. №131/26-55-22-08/31407176, яким зафіксовані наступні висновки:

перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів позивачем у ПП «Унісон Дизайн» (п.н. 34795572), ПП «Адвертайм Медіа» (п.н. 35649915), ПП «Інфініті Центр» (п.н. 37354591), ПП «Контакт-М» (п.н. 31958062), ТОВ «Трейдтех» (п.н. 38123948), ТОВ «ТК «Смарт» (п.н. 33751018), ТОВ«Магреб Україна» (п.н. 36282249), ТОВ «Будрай» (п.н. 38260798) та ТОВ «Дрілл» (п.н. 36175926) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та операції з продажу цих товарів контрагенту-покупцю ТОВ «МР» (п.н. 35524087) за період взаємовідносин з ПП «Унісон Дизайн» (п.н. 34795572), ПП «Адвертайм Медіа» (п.н. 35649915), ПП «Інфініті Центр» (п.н. 37354591), ПП «Контакт-М» (п.н. 31958062), ТОВ «Трейдтех» (п.н. 38123948), ТОВ «ТК «Смарт» (п.н. 33751018), ТОВ«Магреб Україна» (п.н. 36282249), ТОВ «Будрай» (п.н. 38260798) та ТОВ «Дрілл» (п.н. 36175926);

перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст.135, ст.185 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів у ПП «Унісон Дизайн» (п.н. 34795572), ПП «Адвертайм Медіа» (п.н. 35649915), ПП «Інфініті Центр» (п.н. 37354591), ПП «Контакт-М» (п.н. 31958062), ТОВ «Трейдтех» (п.н. 38123948), ТОВ «ТК «Смарт» (п.н. 33751018), ТОВ«Магреб Україна» (п.н. 36282249), ТОВ «Будрай» (п.н. 38260798) та ТОВ «Дрілл» (п.н. 36175926) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та операції з продажу цих товарів контрагенту-покупцю ТОВ «МР» (п.н. 35524087) за період взаємовідносин з ПП «Унісон Дизайн» (п.н. 34795572), ПП «Адвертайм Медіа» (п.н. 35649915), ПП «Інфініті Центр» (п.н. 37354591), ПП «Контакт-М» (п.н. 31958062), ТОВ «Трейдтех» (п.н. 38123948), ТОВ «ТК «Смарт» (п.н. 33751018), ТОВ«Магреб Україна» (п.н. 36282249), ТОВ «Будрай» (п.н. 38260798) та ТОВ «Дрілл» (п.н. 36175926).

Позивач вважає наказ відповідача від 10.07.2013 р. № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, дії по перевірці такої перевірки, а також акт про результати перевірки протиправними, що стало підставою для його звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться з місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, якщо отримано судове рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.78.4. ст.78 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Враховуючи наведені норми, а також факт отримання відповідачем постанови слідчого від 26.03.2013 р. про призначення позапланової перевірки дотримання позивачем податкового законодавства, суд дійшов висновку про наявність у відповідача відповідних повноважень та підстав для видачі оскаржуваного наказу від 10.07.2013 р. № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, отже і про його законність.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 10.07.2013 р. № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та направлення на перевірку від 10.07.2013 р. № 45/26-522-08 вручені представнику позивача (директору) особисто під розписку 10.07.2013 р., що свідчить про належне виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки та вчиняючи дії по її проведенню, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання незаконними дій відповідача та скасування наказ від 10.07.2013 р. № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до п.86.1. ст.86 Кодексу, результати перевірок (крім камеральних та електронних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п.86.4. ст.86 Кодексу, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених законодавчих вимог, за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 23.07.2013 р. №131/26-55-22-08/31407176 про її результати, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, що свідчить про правомірність дій відповідача по складанню за результатами перевірки відповідного акту.

Аналізуючи викладені у позовній заяві обставини та доводи, суд дійшов висновку, що позивачем, фактично, оскаржуються висновки акту перевірки від 23.07.2013 р. №131/26-55-22-08/31407176.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Таким чином, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

На даний час, суду не надано доказів прийняття відповідачем на підставі акту перевірки позивача від 23.07.2013 р. №131/26-55-22-08/31407176 будь-якого податкового повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність порушень з боку відповідача прав та законних інтересів позивача.

Крім того, відповідно до ст.74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно положень ст.ст.14, 54, 179 Кодексу, внесення змін до облікових карток платників податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження з податку на додану вартість, можливе лише на підставі самостійно поданої платником податків декларації чи на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення.

Отже, як вбачається із вищевказаних норм, зміни у зв'язку зі складанням актів до баз даних відповідача не вносяться.

Як вже зазначалося, з матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі акту перевірки позивача від 23.07.2013 р. №131/26-55-22-08/31407176, податкового повідомлення-рішення не виносив.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів про внесення відповідачем змін до Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» у зв'язку зі складанням акту перевірки від 23.07.2013 р. №131/26-55-22-08/31407176.

Слід також зазначити, що не існує також будь-яких доказів, що наявність у цій комп'ютерній базі будь-якої інформації безпосередньо впливає на права платників податків. Законодавчо статус Автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» не визначено, тому відомості в цій базі не мають значення без підтвердження певними доказами.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Енфолд» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко