Рішення № 34061397, 07.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13945/13 07.10.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «СТУДІЯ 1+1»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ»

Про заборону вчинення дій та стягнення компенсації 57 350, 00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Миколюк П.П. - представник (дов № б/н від 19.05.2013 р.)

від відповідача Басовська К.О. - представник (дов. № б/н від 26.03.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «СТУДІЯ 1+1» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» про заборону вчинення дій та стягнення компенсації у розмірі 57 350, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач на підставі ліцензії серія НР № 0028-м від 29.12.2006 р. є телемовником, що створює, комплектує та /або пакетує телевізійні програми та передачі і розповсюджує їх у відкритому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції для приймання їх споживачами.

Відповідно до інформації, що розміщена на веб-сайті відповідача, останній надає доступ до 130 телеканалів, новин, спорту, серіалів, ток-шоу в прямому ефірі, а також доступ до каталогу фільмів, що містить понад 5 000 ліцензійних стрічок. Даний факт було перевірено позивачем шляхом укладення договору з відповідачем «Про замовлення послуг та обладнання» від 08.01.2013 р., а факт ретрансляції відповідачем частини програми телеканалу «СТУДІЯ 1+1» зафіксовано у відповідному акті (який є додатком до позовної заяви).

Відповідач не має відповідної ліцензії провайдера програмної послуги, а тому, відповідно, не має права здійснювати ретрансляцію програм, в тому числі позивача.

Так як порушення виключних майнових прав позивача з боку відповідача носять систематичний характер, позивач, відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" має право на компенсацію у розмірі 57 350, 00 грн.

Також позовною вимогою позивача є заборона використання відповідачем телевізійних програм позивача, які виходять у телевізійний ефір на телевізійному каналі « 1+1», шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2013 р. порушено провадження у справі №910/13945/13 та призначено справу до розгляду на 05.08.2013 р.

31.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

02.08.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 05.08.2013 р. клопотання відповідача про фіксування судового процесу технічними засобами задоволено.

Однак, представником відповідача у судовому засіданні 05.08.2013 р. подано суду клопотання про відмову від здійснення фіксування судового процесу технічними засобами у судовому засіданні 05.08.2013 р.

Оскільки представник позивача не заперечував проти задоволення даного клопотання, то клопотання судом задоволено. Фіксування судового процесу технічними засобами 05.08.2013 р. не здійснювалось.

У судовому засіданні 05.08.2013 р. оголошено перерву до 09.08.2013 р.

06.08.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, зазначених у клопотанні, та письмові пояснення, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог.

09.08.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заперечення на відзив відповідача, у якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях.

У судовому засіданні 09.08.2013 р. оголошено перерву до 02.09.2013 р.

У судове засідання 02.09.2013 р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

Натомість 02.09.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку із знаходженням представника по справі у відрядженні.

У судовому засіданні представник позивача подав суду пояснення до клопотання про зупинення провадження по справі, у якому заперечує проти його задоволення з підстав, зазначених у поясненнях.

Розглянувши у судовому засіданні 02.09.2013 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про перенесення дати розгляду справи, суд відмовляє в їх задоволенні у зв'язку з наступним.

Дані клопотання підписані представником відповідача Хоніною І.В. Згідно з довіреністю № б/н від 26.03.2013 р., копія якої додана до клопотань самим відповідачем, право на представництво інтересів відповідача належить вісьмом особам, в тому числі, Хоніній І.В., а відповідно до наказу № 18 від 30.08.2013 р., копія якого також додана до клопотання, у відрядженні 02.09.2013 р. знаходилась лише Хоніна І.В.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та перенесення розгляду справи.

Однак, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Вирішення клопотання про зупинення провадження по справі перенесено на наступне судове засідання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 23.09.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 02.09.2013р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. справу №910/13945/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «СТУДІЯ 1+1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» про заборону вчинення дій та стягнення компенсації 57 350, 00 грн. передано на розгляд судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. справу №910/13945/13 прийнято до провадження суддею Капцова Т.П., розгляд справи призначено на 07.10.2013 р. о 10:00 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №910/13945/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 р. справу № 910/13945/13 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 07.10.2013 р. о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представник відповідача подав суду уточнення до поданого раніше клопотання про зупинення провадження у справі.

У даному судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі з відповідними уточненнями, обґрунтовуючи наступним.

Відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогою про зобов'язання вчинити дії Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, а саме визнати відповідача провайдером програмних послуг, що в подальшому унеможливить розгляд даної справи щодо заборони вчинення дій та стягнення компенсації.

Так як постановою Окружного адміністративного суду м. Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено, а відповідачем буде подана апеляційна скарга на дану постанову суду, та оскільки постанова суду не набрала законної сили, відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до винесення остаточного рішення, яке набере законної сили у адміністративній справі № 826/8038/13а.

Розглянувши дане клопотання відповідача у судовому засіданні 07.10.2013 р., суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки факт визнання відповідача провайдером програмних послуг вже після вчинення дій, які, на думку позивача, є порушенням прав останнього, жодним чином не впливає на розгляд даної справи по суті стосовно позовних вимог, у суду відсутні підстави вважати неможливим розгляд даної справи до розгляду вказаної відповідачем справи.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено.

В судовому засіданні 07.10.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія 1+1» видана ліцензія на мовлення (вид мовлення - ефірний (телебачення) Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серія НР № 0028-м.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Віндекс» є представником Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпаня «Студія 1+1» та діє на підставі довіреності № 1/2013 від 03.01.2013 р.

Відповідно до Наказу ТОВ «Юридична фірма «Віндекс» № 1 від 04.01.2013 р. створено групу моніторингу Інтернет-сайту відповідача (http://divan.tv/) на предмет виявлення фактів порушення прав інтелектуальної власності, що належать позивачу.

10.01.2013 р. групою моніторингу ТОВ «ЮФ «Віндекс» зафіксовано факт пропонування споживачам підключення послуг відповідача, а саме: можливість перегляду телеканалу «Студія 1+1», про що складено акт від 10.01.2013 р.

08.01.2013 р. між Коваленко Р.О. (співробітник ТОВ «ЮФ «Віндекс») та відповідачем укладено договір «Про замовлення послуг та обладнання» серії ДА № 010705, відповідно до умов якого абонентом отримано у користування обладнання, за допомогою якого він може отримати доступ до перегляду телеканалів та контенту, що пропонує відповідач.

25.01.2013 р. внаслідок підключення до «Діван.ТВ» за допомогою відеокамери позивачем здійснено запис частини програми телеканалу «Студія 1+1», а саме передач, що транслювались у період часу з 14:00 до 17:00 год., про що складено акт від 25.01.2013 р.

21.03.2013 р. групою моніторингу ТОВ «ЮФ «Віндекс» здійснено повторне підключення та запис частини програми телеканалу «Студія 1+1», а саме передач, що транслювались у період часу з 15:00 до 17:10 год., про що складено акт від 21.03.2013 р.

Позивач вважає, що так як відповідач не має відповідної ліцензії провайдера програмної послуги, тому, відповідно, не має права здійснювати ретрансляцію програм, в тому числі позивача. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 57 350, 00 грн. та заборонити використання відповідачем телевізійних програм позивача, які виходять у телевізійний ефір на телевізійному каналі « 1+1», шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з наступних підстав.

По-перше, ТОВ «ЮФ «Віндекс» не є спеціалізованою моніторинговою організацією та не є фахівцем-експертом, а тому може керувати лише справами своєї компанії, не проводячи зовнішнього моніторингу.

По-друге, роздруківки інтернет-сторінок, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не можуть бути доказом у справі, оскільки не засвідчені спеціально уповноваженою особою.

По-третє, твердження про те, що відповідач не має права здійснювати ретрансляцію без наявності ліцензії є необґрунтованим, оскільки відсутність ліцензії є прогалиною у чинному законодавстві України.

По-четверте, твердження про тривалість правопорушення та про обсяг надання послуг як підстави для стягнення компенсації не є об'єктивними такими, що можуть прийматись до уваги, оскільки не доведені наявними у матеріалах справи доказами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «в» статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є передачі (програми) організацій мовлення.

Пунктом «г» частини першої статті 36 цього Закону передбачено, що суб'єктами суміжних прав є організації мовлення та їх правонаступники.

За приписами пункту «а» частини першої статті 41 названого Закону до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь- яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення»:

мовлення (телерадіомовлення) - це створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах;

мовник (теле- чи радіо) - це суб'єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами;

передача (телерадіопередача) - це змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

програма (телерадіопрограма) - це поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

ретрансляція - це прийом і одночасна передача, незалежно від викориснаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

ТОВ Телерадіокомпанія «Студія 1+1» є мовником, що розповсюджує програми, пакети програм, передачі з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових телеприймачів у відкритий спосіб; діє на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29.12.2006 р. серія НР № 0028-м на ефірне мовлення (телебачення); отже, є суб'єктом суміжних прав, який має виключне майнове право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого иду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

З наявних у матеріалах судової справи доказів, враховуючи вищевикладене, вбачається, що відповідачем здійснювалось публічне сповіщення (ретрансляція) програм (передач) телеканалу «Студія 1+1».

Оскільки доказів іншого суду надано не було, у суду відсутні підстави вважати, що таке публічне сповіщення передач (програм) телеканалу «Студія 1+1» було здійснено відповідачем правомірно, зокрема, за наявності дозволу на ретрансляцію передач (програм) телеканалу «Студія 1+1» чи відповідної ліцензії.

Така позиція суду додатково підтверджується листом Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 15.02.2013 р. № 16/298 в якому йдеться про те, що станом на 15.02.2013 ТОВ «Діван.ТВ» не є провайдером програмної послуги внаслідок відсутності відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення та не має права надавати програмні послуги, у тому числі універсальну програмну послугу. У той же час, діяльність компанії має всі ознаки надання програмних послуг із використанням багатоканальних мереж.

Крім цього, такі висновки зроблені судом на підставі поданих відповідачем документів, зокрема, постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/8038/13-а від 02.09.2013 р., відповідно до якої в задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити дії Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, а саме визнати ТОВ «Діван.ТВ» провайдером програмних послуг відмовлено.

Відповідно до ч. 1 статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

У ч. 1 ст. 52 цього Закону зазначено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Таким чином, встановивши, що позивач є суб'єктом суміжних прав - організацією мовлення, що має виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції, враховуючи неправомірність ретрансляції відповідачем програм (передач) позивача, позовні вимоги у частині заборони використання телевізійних програм позивача , які виходять в телевізійний ефір на телевізійному каналі « 1+1» шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації, підлягають задоволенню.

Позовною вимогою позивача є також стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових прав позивача у розмірі 57 350, 00 грн. (50 мінімальних заробітних плат).

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до пп. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 27.04.2010р. з 1 січня 2013 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 147,00 грн. на місяць.

Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації необґрунтованим з огляду на наступне.

Суд приходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем належними засобами доказування доведено факт наявності у нього виключних прав на програми телеканалу «1+1», зокрема, виключного права дозволяти їх використання.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем прав позивача шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням суміжних прав останнього, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення цих прав з розміром завданої такими порушеннями шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення суміжних прав позивача в частині, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, які діяли на момент подання позову, що становить 11 470,00 грн., які і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно неправомірності здійснення моніторингу позивачем не приймаються судом до ваги, оскільки ТОВ «ЮФ «Віндекс» фактично здійснено не офіційний моніторинг, а моніторинг за договором з позивачем з метою захисту виключних майнових суміжних прав останнього, в тому числі, укладаючи договори про здійснення моніторингу.

Доводи відповідача про правомірність здійснення ретрансляції програм позивача без ліцензії у зв'язку з прогалиною у законодавстві також не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає діяльність у галузі телебачення та радіомовлення, а тому зазначена відповідачем прогалина у законодавстві в жодному разі не дає підстав суб'єкту господарювання здійснювати господарську діяльність у галузі телебачення та радіомовлення без відповідної ліцензії.

Заперечення стосовно стягнення з відповідача компенсації у розмірі, який просить позивач, враховані судом частково, а саме щодо 45 880, 00 грн. (57 350, 00 грн. (сума компенсації, яку просить позивач) - 11 470, 00 грн. (сума компенсації, що задовольняється судом) = 45 880, 00 грн.).

Інші заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 1-а; ідентифікаційний код 37675470) використання телевізійних програм Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, ідентифікаційний код 23729809), які виходять в телевізійний ефір на телевізійному каналі « 1+1», шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 1-а; ідентифікаційний код 37675470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, ідентифікаційний код 23729809) компенсацію у розмірі 11 470 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна) грн. 10 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 11.10.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева