Ухвала суду № 34058584, 02.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 1519/17231/2012

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Поліщук І.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3012 ВВ МВС про зарахування періоду навчання до стажу військової служби,

В С Т А Н О В И В :

25 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 3012 ВВ МВС України про зарахування періоду навчання до стажу військової служби, в якому просив суд визнати неправомірними дії військової частини 3012 ВВ МВС України щодо не зарахування часу навчання в Львівському військовому ліцеї до строку військової служби, зобов'язати військову частину 3012 ВВ МВС України зарахувати строк навчання в Львівському військовому ліцеї до строку військової служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років, зобов'язати військову частину 3012 ВВ МВС України провести перерахунок надбавки за вислугу років на військовій службі, зобов'язати військову частину 3012 ВВ МВС України виплатити ОСОБА_1 кошти починаючи з 16.08.1996 року за безперервну службу, зобов'язати військову частину 3012 ВВ МВС України провести виплату винагороди за тривалість безперервної військової служби.

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині 3012 Внутрішніх військ МВС України з 28.04.2011 року по теперішній час. В період з 16.08.1996 року по 30.06.1999 року він навчався у Львівському військовому ліцею, який створено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490.

Після закінчення ліцею був зарахований для продовження навчання до Харківського Військового інституту національної гвардії України, згідно з наказом начальника Інституту від 15.07.1999 року № 297, який закінчив 18.06.2004 року. Відповідно до наказу командуючого внутрішніми військами МВС України від 18.06.2004 року р.№ 18 він прибув у розпорядження командира військової частини 3003 внутрішніх військ МВС України для подальшого проходження військової служби. Оскільки в наказах при оголошенні вислуги років для виплати йому відсоткових надбавок за вислугу років та безперервну службу не врахований період навчання у Львівському військовому ліцеї, а саме з 16.08.1996 року по 30.06.1999 року, що суперечить вимогам статті 24 Закону України «Про загальний обов'язок і військову службу» в редакції, що була чинною від 25.03.1992 року, де вказується, що початком перебування на військовій службі допризовників, призовників і військовозобов'язаних вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, він вимушений звернутися з наступним позовом до суду.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 16 серпня 1996 року по 30 червня 1999 року проходив навчання у Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут. Після закінчення навчання був направлений до вступу до Харківського Військового інституту Національної гвардії України та був зарахований до нього поза конкурсом відповідно до наказу начальника Інституту від 15.07.1999 року № 297. В 2000 році Харківський Військовий інститут Національної Гвардії України був перейменований на Військовий інститут Внутрішніх військ МВС України, який він закінчив 18.06.2004 року і наказом Міністра Внутрішніх Справ України від 18.06.2004 року № 311 о/с, йому присвоєно військове звання «лейтенант»

18 червня 2004 року на підставі наказу Міністра оборони України № 18 о/с ОСОБА_1 направлено до міста Одеси для подальшого проходження служби. З цього часу позивач безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України на офіцерських посадах, а з 28.04.2011 у військовій частині 3012 Внутрішніх військ МВС України року по теперішній час на посаді заступника командира військової частини з тилу - начальника тилу, майор.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Згідно зі статтею 24 Закону України № 2232- XI1 від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок та військову службу» введеного в дію 12 травня 1992 року, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників та військовозобов'язаних. У новій редакції цього Закону яка набрала чинності 31 липня 1999 року, і з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день до зарахування до списків особового складу військової частини ( військового навчального закладу, установи, тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу та військовозобов'язаних.

Видами такої служби згідно з частиною 4 названої статі Закону є строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено у статі 25 цього Закону. Громадяни, які виявили бажання вступити до військо-навчальних закладів, відповідно до частин 1 статі 12 Закону № 2232- XII проходять підготовку у військових ліцеях, середніх, загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Як встановив суд першої інстанції, з довідки виданої ОСОБА_1, Львівським державним Ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, 16.11.2006 року за № 671, Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут був створений Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 19 серпня 1992 року на базі Львівської республіканської спецшколи-інтернату і Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 13 червня 1996 року був з 1 липня 1996 року реорганізований у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені героїв Крут.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, у якому з 16.08.1996 року по 18.06.1999 року навчався позивач не належить до військових навчальних закладів, а створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти» з метою підготовки кандидатів для вступу до цих закладів, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статі 2 Закону України № 2232- XI1.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною першою статті другої Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни.

Тобто, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 цього Закону.

Видами такої служби згідно з частиною третьої вказаної статті другої Закону є строкова військова служба; військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба осіб офіцерського складу за призовом; кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил України та інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом.

Виходячи з наведених норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що навчання у військовому ліцеї не є проходженням військової служби.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зазначені висновки суду першої інстанції підтверджуються аналогічними правовими позиціями Верховного Суду України, які були висловлені ним у постановах від 19 грудня, 30 травня та 26 вересня 2011 року (справи № 21-358а11, № 21-41а11 та №21-129а11).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов