Постанова № 34058533, 02.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 5011-62/8101-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенел Лімітед) на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 у справі № 5011-62/8101-2012 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до1. Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенел Лімітед), 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", 3. Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації провизнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідача-1Борисенко А.С., Кіян А.В., Замедянська Т.А., Белостоцький Н.Л.- - відповідача-2не з'явився - - відповідача-3не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Swissport International Ltd., товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, якій просив суд: 1. Визнати право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" у розмірі 70, 6 % статутного капіталу, що згідно із статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" дорівнює 3530 доларам США та є еквівалентом 18753,12 грн. згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004; 2. Укласти між Swissport International Ltd. та приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" на запропонованих ним умовах; 3. Зобов'язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про зміни у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", а саме: про перехід до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" частки у розмірі 70, 6 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" та про належність приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" частки у розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" (з урахуванням заяви від 26.10.2012 про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята і розглянута судом, т. 5, а.с.134-136).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2012 (суддя Любченко М.О.) у справі № 5011-62/8101-2012 позовні вимоги задоволено частково. Укладено між Swissport International Ltd. та приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" на наступних умовах:

"Компанія Swissport International Ltd. (продавець) продає на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"(покупець) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 33240887), що становить 70,6% (сімдесят цілих шість десятих відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що дорівнює 3530 доларам США (три тисячі п'ятсот тридцять) та є еквівалентом 18753 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) 12 коп. згідно із офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на 25.08.2004р. (Частка), а покупець приймає і зобов'язується сплатити за частку передбачену договором купівельну ціну.

Продавець зобов'язаний продати Частку вільну від будь-яких обтяжень. Право власності на частку переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності договором.

Продавець здійснить всі необхідні дії для того, щоб забезпечити передачу Частки покупцю.

Купівельна ціна за Частку складає 433376 доларів (чотириста тридцять три тисячі триста сімдесят шість) 69 центів США.

Покупець сплатить купівельну ціну продавцю в доларах США на банківський рахунок, повідомлений покупцем, або іншим чином відповідно до застосовуваного законодавства протягом десяти календарних днів після державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що підтверджують передачу Частки від продавця до покупця.

Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із сторін, регулюється українським законодавством та набирає чинності з дня набрання судовим рішенням законної сили.".

Визнано право власності приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" у розмірі 70, 6 % статутного капіталу, що згідно із статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" дорівнює 3530 доларам США та є еквівалентом 18753, 12 грн. згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004. В задоволенні решти позову - відмовлено. Стягнуто з Swissport International Ltd на користь приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" судовий збір в сумі 65 453 грн. Повернуто приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073 грн., сплачений згідно із платіжним дорученням № 80 від 22.05.2012, та в сумі 1073 грн., сплачений відповідно до квитанції № 20 від 13.06.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 (у складі головуючого Чорної Л.В., суддів: Гончарова С.А., Смірнової Л.Г.) вказане рішення суду скасовано в частині визнання права власності приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" у розмірі 70, 6 % статутного капіталу, що згідно із статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" дорівнює 3530 доларам США та є еквівалентом 18753,12 грн. згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004, в решті - залишено без змін.

Не погоджуючись частково з прийнятим у справі судовими рішеннями, Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенел Лімітед) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та припинити провадження в цій частині. В решті - залишити без змін.

В письмових поясненнях Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенел Лімітед), які надійшли до суду 01.10.2013, скаржник просить суд розглядати справу з урахуванням наданих пояснень. Дане клопотання судом задоволено.

У своїх поясненнях приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" надало суду свої пояснення по справі, які залучені до матеріалів справи і враховані при розгляді справи.

Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація не скористалась правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", товариство з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", Шевченківська районна у місті Києві державної адміністрація не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Клопотання приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про відкладення розгляду справи, які надійшли на адресу суду 02.10.2013, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтями 69, 1118 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявниками не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а їх доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах. До того ж, розгляд справи вже неодноразово відкладався.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" є Свіспорт Інтернешнл Лімітед (Swissport International Ltd.) з часткою власності у статутному капіталі товариства 70, 6 % та приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" - 29, 4 %, що підтверджується статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" (т. 1., а. с. 23-63).

Судами попередніх інстанцій на підставі письмових пояснень позивача, заперечень Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенел Лімітед) від 26.10.2012, листа товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" № 01-17-300 від 30.07.2012, проекту протоколу Зборів, встановлено, що 06.03.2012 були проведені позачергові загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", на яких прийнято наступні рішення:

1) обрати головою загальних зборів пана Марка Скіннера, секретарем - пані Анну Примак;

2) обрати головою товариства пана Марка Скіннера;

3) зняти в розгляду питання третє порядку денного "Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності товариства за 2011 рік" та перенести його розгляд на наступні збори;

5) збільшити статутний капітал товариства на 200 000 доларів США;

6) погодитись з розмиттям частки приватного акціонерного товариства "Авіакомпанії "Міжнародні Авіалінії України" згідно з документами, що обговорювалися в пункті четвертому порядку денного, а саме відповідно до обсягу фінансування;

7) затвердити звіт ринкової вартості 100 % частки в товаристві з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" від 01.12.2011, підготовлений товариством з обмеженою відповідальністю "БДО ВАЛЮЕЙШН", на зміну Договору від 21.02.2006, яким передбачено, що оцінку має проводити компанія KPMG.

Письмовий протокол з підписами голови зборів товариства та секретаря до матеріалів справи не надано.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів із вимогою підписати протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що відбулися 06.03.2012 та надати йому належним чином засвідчену копію цього протоколу, зокрема, листом № 1.1.18-85 від 28.03.2012 (т. 1., а. с. 106).

12.04.2012 приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" повідомило компанію Swissport International Ltd. про порушення, які відбулись на позачергових загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" 06.03.2012 (т.1., а. с.119, 120).

22.05.2012 приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулося до компанії Swissport International Ltd. з листом, в якому просило компанію Swissport International Ltd. вжити негайних заходів для передачі належної їй частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" позивачу, включаючи, але не обмежуючись наступним: підписати два примірники договору купівлі-продажу у редакції, що додається; підписати два примірники рішення позачергових зборів учасників у редакції, що додається; надіслати належним чином підписані компанією Swissport International Ltd. два примірники договору купівлі-продажу та два примірники рішення позачергових зборів учасників. (т. 1, а. с. 122). Позивачем було оформлено протокол позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" про продаж Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенел Лімітед) частки розміром 70, 6 % у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" позивачу (т. 1., а. с. 121, 122).

Зазначений лист залишений компанією Swissport International Ltd. без відповіді та реагування.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за змістом положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" та угоди між учасниками від 21.02.2006, у разі невиконання учасником товариства обов'язків, передбачених цією угодою або статутом, у сумлінного учасника (приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України") виникло право придбати частку невиконуючого учасника у статутному фонді товариства, а у учасника, який порушив відповідні зобов'язання (Swissport International Ltd.) - обов'язок продати частку.

В основу прийнятих у справі судових рішень покладено висновок про порушення компанією Swissport International Ltd. положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" та угоди між учасниками від 21.02.2006, яка була укладена між Swissport International Ltd., закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", Airline Business Handling Limited. (т.1., а.с.85-99).

Як вбачається з матеріалів справи, статут товариства та угода про корпоративне управління від 21.02.2006 по різному регламентують порядок прийняття рішення зборами щодо питання збільшення статутного капіталу товариства та внесення змін до статуту.

Відповідно до пункту 11.5.2. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" позачергові збори учасників мають компетенцію розглядати питання внесення змін і доповнень до Статуту товариства, включаючи зміну розміру статутного фонду товариства. При цьому, рішення із зазначеного питання вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (т. 1., а. с. 39).

Згідно з пунктом 3.2.1. угоди від 21.02.2006 рішення із вказаного питання має прийматись 3/4 голосів учасників, які беруть участь у зборах, що відповідає 75 % (т. 1., а. с. 88).

Таким чином, виходячи із порядку голосування визначеного угодою від 21.02.2006, для прийняття рішення щодо збільшення статутного капіталу та внесення змін до статуту, голосів компанії Swissport International Ltd., яка є власником 70, 6 % у статутному фонді, не вистачає.

При цьому суди, зробивши висновок про те, що правові відносини між сторонами одночасно регулюються і статутом товариства і угодою від 21.02.2006 не врахували, що в такому випадку необхідно розмежувати правову природу статуту товариства та угоди про корпоративне управління.

Статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Статут не є договором, тому що затверджується і змінюється не за домовленістю всіх учасників товариства, а простою більшістю учасників товариства (статті 41 та 59 Закону України "Про господарські товариства).

В той же час, угода про корпоративне управляння має іншу правову природу та регулюються іншими нормами матеріального права (розділ ІІ "Загальні положення про договір" Цивільного кодексу України).

При цьому слід зазначити, що обставини порушення та правові наслідки порушення положень статуту та умов угоди регламентуються різними нормами матеріального права.

Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність одночасного порушення як положень статуту, так і положень угоди про корпоративне управління від 21.02.2006 не зазначили, які норми матеріального права вони застосували щодо встановлення факту порушення, та норми матеріального права щодо відповідних санкцій за це порушення.

При наявності того факту, що положення статуту товариства та угода про корпоративне управління від 21.02.2006 по різному визначають порядок прийняття рішень щодо внесення змін до статуту, суди послались на те, що пунктом 2.2. цієї угоди передбачено, що її положення будуть завжди превалювати над положеннями статуту.

Як слідує з частини 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу корпоративними відносинами, зокрема, є відносини, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарських товариства.

Діюче законодавство передбачає можливість укладення угод щодо корпоративного управління, які повинні регулюватися виключно законами та іншими нормативного правовими актами України.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства з приводу його формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регламентуються положеннями ЦК України та Закону України "Про господарські товариства". За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.

Таким чином, при новому розгляді судам слід чітко розмежувати дію статуту та угоди про корпоративне управління, та зазначити, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних відносин.

Положення угоди про корпоративне управління від 21.02.2006 щодо факту порушення корпоративних прав та купівлю частки учасника, як наслідок порушення, судами попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що таке порушення корпоративних прав доведено належними та допустимими доказами, зокрема протоколом зборів учасників від 06.03.2012.

Колегія вважає такі висновки передчасними, з огляду на те, що у письмовому вигляді протокол зборів учасників від 06 березня 2012 року до матеріалів справи не залучено.

Разом з цим суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що неподання позивачу та не підписання протоколу зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна» не свідчать про те, що ці збори не проводились. В той же час, обставини наявності цього протоколу, допустимість підтвердження прийняття зборами рішень іншими доказами, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені, хоча мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.

Серед іншого, позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те, що на зборах було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу (т.1, а.с.1-10). Натомість, представник (Swissport International Limited) Свіспорт Інтернешел Лімітед в своїх запереченнях на позов посилається на те, що рішення, яке прийнято на зборах по п'ятому питанню, не є рішенням про внесення змін до статуту (т.6 а.с. 19-27).

З огляду на вимоги статей 7, 16, 60 Закону України «Про господарські товариства» рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків про те, які правові наслідки тягнуть за собою рішення, прийняті на зборах, а також непідписання протоколу зборів учасників головою зборів.

Встановлення факту проведення зборів товариства, точного змісту прийнятих рішень та наявності протоколу загальних зборів від 06.03.2012, мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим при новому розгляді необхідно дослідити та встановити наявність даних обставин.

Крім того, пунктом 19.2.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" передбачено, що у разі невиконання за підпунктами (і) і (iv) пункту 19.1 не було усунуто протягом 30 днів, відведених на усунення невиконання, сумлінний учасник матиме можливість, але не зобов'язаний, купити всю частку власності невиконуючого учасника. Аналогічне положення міститься у пункті 9.2.1 угоди від 21.02.2006 (т. 1., а. с. 95).

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, а тексти судових рішень не містять висновків про те, в якій саме формі має усуватись невиконання учасником своїх порушень протягом 30 днів, та які саме дії, протягом цього строку, повинен був вчинити невиконуючий учасник.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов послався на те, що процес проведення цих зборів фіксувався з використанням пристрою аудіозапису.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 зазначеного Кодексу передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є передчасними, оскільки судами при прийнятті рішень не надано правової оцінки зазначеним обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Судові рішення попередніх інстанцій наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити норми матеріального права які регулюють спірні відносини, у разі необхідності, вирішити питання щодо проведення експертизи аудіозапису зборів учасників з метою встановлення всіх обставин проведення зборів учасників.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2012 у справі № 5011-62/8101-2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 у справі № 5011-62/8101-2012 скасувати.

Справу № 5011-62/8101-2012 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова