Постанова № 34058483, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 910/6110/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Попікової О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.08.2013у справі№ 910/6110/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"доДержавного підприємства "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація"прозобов'язання укласти договірза участю представників сторін:

позивача: Бодашко О.О., дов. від 20.06.2013;

відповідача: Пуляєва Ю.Д., дов. від 16.08.2013; Скаврон О.В., дов. від 01.08.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.10.2013 № 02-05/803 для розгляду касаційної скарги у справі №910/6110/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 09.10.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Іванова Л.Б., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 у справі № 910/6110/13 (суддя Шкурдова Л.М.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 у справі № 910/6110/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Черкасиобленерго" до ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" про спонукання укласти договір задоволено частково. Зобов'язано ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" після набрання рішення суду по даній справі законної сили укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж з ПАТ "Черкасиобленерго" на основі типового договору згідно додатку № 2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

ПАТ "Черкасиобленерго" є суб'єктом господарювання, про що свідчать ліцензія НКРЕ серії АЕ № 578507 на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та ліцензія НКРЕ серії АЕ № 578507 на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Черкаської області.

Забезпечення електропостачання фізичних осіб-споживачів та юридичних осіб споживачів м.Ватутіне Звенигородського району Черкаської області здійснюється з використанням технологічних електричних мереж підстанції ПС 35/6 кВ "ЮТЕЦ", яка розташована за адресою: 20250, Черкаська область, м.Ватутіне, вул.Кривошеї 129. Власником підстанції є ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація".

ПАТ "Черкасиобленерго" 18.01.2013, в порядку передбаченому ст.ст. 179, 181 ГК України, направило ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" пропозицію про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж стосовно зазначеної вище ПС 35/6 кВ "ЮТЕЦ". Однак, ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" листом від 28.02.2013 № 115 відмовилось від укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Судами з'ясовано, що відмовляючись від укладення договору відповідач послався, що він не є власником електричних мереж і не використовує їх для власних потреб; згідно договору оренди від 15.12.2010 № 15-01/21-юр-11/з-10 позивачу передано в користування ВРУ-35 кВ підстанції ПС-35/6 кВ "ЮТЕЦ" (без силових трансформаторів 35/6 кВт), інвентарний № 9005, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, м.Ватутіне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" є власником електричних мереж на закріпленій за позивачем як електропередавальною організацією, території; використання електричних мереж без договору не допускається; проект договору направлено позивачем відповідачу, проте договір у строки, встановлені приписами чинного законодавства позивачеві не повернуто, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 179, 181 ГК України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28 та, враховуючи матеріали справи дійшов висновку про відсутність прямої вказівки закону про обов'язкове укладення договору про спільне використання електричних мереж; відповідач, не є власником електричних мереж, а здійснює діяльність з організації ліквідації вугледобувних, вуглепереробних і торфодобувних підприємств; електричні мережі прийнято відповідачем з метою їх подальшого продажу в процедурі ліквідації ДВАТ "Шахтоуправління "Ватутінське" ТЕЦ "Юрківська".

Також, господарський суд зазначив, що проект договору повинен мати обов'язкові умови щодо ціни послуг, які визначаються кошторисом обґрунтованих витрат, проте, кошторис обґрунтованих витрат відповідно до п. 1.8 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, позивачем до матеріалів справи не долучено, як обов'язковий додаток до проекту договору відповідачу не надано.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 133, 136, 179, 180, 181, 184 ГК України, Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28, надавши оцінку всім матеріалам справи в їх сукупності вказав, що відповідно до чинного законодавства України, між сторонами має бути укладений договір про спільне використання технологічних мереж, але на основі типового договору згідно додатку № 2 Правил користування електричною енергією.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електроенергетику", НКРЕ України розроблено та затверджено Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28 Правила користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.1.1 ПКЕЕ дія правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Частиною 11 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Пунктом 1.10 ПКЕЕ встановлено, що Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім їх власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Пунктом 1.7 ПКЕЕ передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.

При цьому відповідно до п.6.29 Правил, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 № 691 (далі - Методика).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2.1 статуту відповідача, затвердженого наказом Міненерговуглля 17.08.2011 № 412, останній створений з метою організації виконання робіт з ліквідації вугледобувних, вуглепереробних і торфодобувних підприємств фізична ліквідація зазначених підприємств, охорона навколишнього природного середовища, подолання негативних соціально-економічних наслідків ліквідації, в частині забезпечення колишніх працівників гірничих підприємств пільговим паливом, згідно зі ст. 48 гірничого закону України. Вказана діяльність підприємства здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку проектів ліквідації гірничих підприємств, за рахунок бюджетних коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік за статтею "Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості". Предметом діяльності відповідача є здійснення функцій замовника виконання робіт відповідно до затверджених проектів ліквідації гірничих підприємств.

Суди дослідили, що з об'єктного кошторису № 4-1, специфікації на виконання робіт за реструктуризації підстанції 35/6 кВ та розбирання об'єктів господарства з демонтажем електрообладнання згідно з проектом ліквідації ДВАТ "Шахтоуправління "Ватутинське" ТЕЦ "Юрківська" вбачається, що відповідачем здійснюється ряд робіт щодо реконструкції електричних мереж на території ТЕЦ "Юрківська" з метою їх подальшої реалізації в межах затвердженого кошторису.

Статтею 133 ГК України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГК України).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач має всі повноваження на укладання та підписання договору про спільне використання технологічних енергетичних мереж.

При цьому, постановою НКРЕ України від 17.10.2005 №910 (з подальшими змінами) зобов'язано суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Правил користування електричною енергією, протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил, зокрема, встановлено, що електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абз. 2 п. 1.10 Правил із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання у визначені постановою строки в залежності від обсягів електроенергії, що передається.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на норми ст. 179. 180, 181, 184 ГК України, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, а також умови договору, запропоновані позивачем відповідачу, апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимог підлягають задоволенню в частині укладення договору саме на основі типового договору згідно додатку № 2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28.

Відносно погодження кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж, то суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що відповідні заходи повинні бути здійснені відповідачем під час укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи ДП "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центрально-західна компанія "Вуглеторфреструктуризація" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 у справі № 910/6110/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

О.В. ПОПІКОВА