ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2013 року Справа № 926/250/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Палія В.В. (доповідач)
суддів Бондар С.В., Кондратової І.Д.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Стаднійчук Інги
Василівни
на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.04.2013
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013
у справі № 926/250/13-г
за позовом прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах
держави в особі Відділу з управління комунальним майном
Білоцерківської районної ради та Малоантонівської сільської
ради Білоцерківського району Київської області
до фізичної особи - підприємця Стаднійчук Інги Василівни
про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань в
сумі 47 997,32грн.
за участю представників:
від прокуратури: Козакова І.М. (посв. №018008)
позивачів: 1. Татаровський О.В.- предст. (дов. від 09.10.13)
2. не з'явився
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Білоцерківського району Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради та Малоантонівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Стаднійчук Інги Василівни про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 38 108,97грн. заборгованості по орендній платі за період з лютого 2010 року по 24 березня 2012 року, 101,43грн. -пені, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №08-09 від 27.03.2009.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.04.2013 (суддя Байталюк В.Д.) по справі №926/250/13-г, яке залишене без змін Львівським апеляційним господарським судом від 20.06.2013 (судді Матущак О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) позовні вимоги задоволено повністю, із посиланням на їх обґрунтованість.
Фізична особа - підприємець Стаднійчук Інга Василівна, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В усних поясненнях на касаційну скаргу представники прокуратури та позивача-1 проти доводів касаційної скарги заперечили, судові акти попередніх інстанцій просили залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 27.03.2009 між Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради (орендодавцем), фізичною особою - підприємцем Стаднійчук Інгою Василівною (орендарем) та Малоантонівською сільською радою (балансоутримувачем) укладено договір оренди №08-09.
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець (позивач - 1) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю площею 94,40 кв. м., розміщену за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Антонівка, вул. Першотравнева, 12-А.
У відповідності до п. 10.1 договору, останній укладено строком на 2 роки та 364 дні, що діє з 27.03.2009 по 24.03.2012 включно.
Згідно з п.п. 3.1, 3.5 вказаного договору, орендна плата є платежем, який орендар вносить не пізніше 15 числа поточного місяця оренди на рахунок балансоутримувача незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду майна комунальної власності, затвердженої рішенням 23 сесії ІV скликання Білоцерківської районної ради № 23-332 від 21.10.2005 "Про здійснення державної політики в сфері оренди майна комунальної власності територіальних громад сіл, селища Терезине, міста Узина Білоцерківського району" зі змінами і становить без урахування податку на додану вартість - 1284,82 грн. відповідно до розрахунку орендної плати і підлягає в подальшому індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.
Орендна плата перераховується орендарем балансоутримувачу на його рахунок.
За Актом приймання передачі орендованого майна від 27.03.2009 відповідачем прийнято нежитлову будівлю в оренду.
Відповідно до п.10.6 договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок приватизації орендованого майна орендарем.
Неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 08-09 від 27.03.2009 щодо своєчасного внесення орендної плати стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 29.04.2010 між позивачем-1 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт приватизації - нежитлову будівлю, а покупець зобов'язується прийняти майно, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти перереєстрацію об'єкта приватизації в комунальному підприємстві Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації".
Відповідно до п.п. 3.1, 5.2 договору, право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного майна.
У разі, якщо покупець протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору не сплатить установлену ціну то вона сплачує продавцю неустойку в розмірі 20 відсотків від вартості об'єкта приватизації. При цьому продавець може порушувати питання про розірвання цього договору і вимагати відшкодування збитків.
У зв'язку з несплатою ціни об'єкта приватизації, рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.12.2012 у справі № 5027/793/2012 за позовом прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради до фізичної особи - підприємця Стаднійчук І.В., вищевказаний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі було розірвано.
Згідно ст. 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 07.07.1992 (з наступними змінами та доповненнями), право володіння, користування та розпорядженням об'єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.
Приватизація є способом відчуження майна. Процес приватизації передбачає певні дії у часі. Початок процесу приватизації не є підставою для зміни власника майна.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не було сплачено передбачену договором купівлі-продажу нежитлової будівлі вартість об'єкту приватизації, не підписано з позивачем акт прийому-передачі приватизованого майна та не зареєстровано право власності на вказану нежитлову будівлю, у зв'язку з чим суди прийшли до обґрунтованого висновку, що приватизація вказаного майна не відбулася та відповідне право власності на нежитлову будівлю до відповідача не перейшло.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як унормовано ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 3.6 договору за несвоєчасне внесення орендної плати відповідачка сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Встановивши, що приватизація нерухомого майна не відбулася, право власності на нерухоме майно за відповідачем не зареєстровано, а договір оренди не припинив своєї дії внаслідок приватизації майна, суди попередніх інстанцій, мотивовано задовольнили заявлені позовні вимоги, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасного внесення орендної плати.
Доводи касаційної скарги в частині посилання на наявність правових підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 с. 80 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє з огляду на те, що у іншій справі, на яку посилається скаржник (справа №5027/809/2012), прокурор Білоцерківського району Київської області звертався до суду в інтересах держави виключно в особі Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради, у той час як у справі №926/250/13-г прокурор Білоцерківського району Київської області звернувся до суду в інтересах держави як в особі Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради, так і в собі Малоантонівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та просив суд стягнути заборгованість на користь територіальної громади села Мала Антонівка Малоантонівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, як балансоутримувача за договором.
Відсутність тотожності суб'єктного складу сторін у даних справах, виключає наявність правових підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стаднійчук Інги Василівни залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 23.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі № 926/250/13-г залишити без змін.
Головуючий суддя В.В. Палій
Судді С.В. Бондар
І.Д. Кондратова
Судове рішення № 34058436, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 10.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 926/250/13-г. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: