Ухвала суду № 34058309, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/66231/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Діденко Ю.Г.,

відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-сервісної фірми "Гідрогеосервіс"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 1570/3011/2012

за позовом Виробничо-сервісної фірми "Гідрогеосервіс"

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 №0002862301.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Приватним підприємством «РЕКА» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011, складено акт №7668/23-1/20925295 від 26.12.2011, в якому зафіксовані порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 58540,26 грн., у тому числі у березні 2011 р. на 30484,79 грн. та у квітні 2011 р. на 28055,47 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 29.12.2011 винесене податкове повідомлення-рішення № 0002862301, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58540,26 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, через відсутність в останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «РЕКА» на виконання умов договору купівлі-продажу № 0214 від 14.02.2011, підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, журнали-ордера, реєстр податкових накладних, банківські виписки.

Станом на дату проведення перевірки по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «РЕКА», дебіторська та кредиторська заборгованість за поставлені товари у березні-квітні 2011 року відсутня.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва платника ПДВ, довідки ЄДРПОУ, ПП «РЕКА» 10.02.2010 зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Одеської міської ради, з 31.03.2010 - є платником податку на додану вартість. Видами діяльності ПП «РЕКА» є складське господарство, організація перевезення вантажів, транспортне оброблення вантажів, інші види оптової торгівлі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманих в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «РЕКА», судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ПП «РЕКА», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-сервісної фірми "Гідрогеосервіс" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль